49089 м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, (веб адреса сторінки на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://adm.dp.court.gov.ua)
15 травня 2019 р. Справа № 215/2061/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Жукова Є.О., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до завідуючої відділом державного реєстру виборців виконавчого комітету Терніцвської районної у м.Кривий Ріг ради Костіної Людмили Павлівни про визнання бездіяльності протиправної та зобов'язання вчинити певні дії, -
Супровідним листом від 03.05.2019 р. за № 215/2061/19 Тернівським районним судом м.Кривого Рогу Дніпропетровської області було направлено на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу №215/174/19.
Суд зазначає, що ухвалою Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 215/2061/19 (2-а/215/147/19) було ухвалено позовну заяву ОСОБА_1 до «завідуючої відділу ведення державного реєстру виборців виконавчого комітету Тнрнівської районної у м.Кривий Ріг ради Костіної Людмили Павлівни про визнання бездійства протиправними і зобов'язання вчинити дію передати на розгляд до Дніпроптеровського окружного адміністратвиного суду.
13.05.2019 р. зазначену вище справу було розподілено судді Жуковій Є.О.
Відповідно до ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи є передбачені нормами Кодексу адміністративного судочинства України підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Згідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно пп.1 п.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
При цьому, вирішуючи питання чи належить розглядати даний адміністративний спір за правилами адміністративного судочинства, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Інший порядок судового провадження встановлений Положеннями Цивільного процесуального кодексу України.
Так, згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у поряду цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Аналізуючи зазначені вище норми, суд приходить до висновку, що за загальним правилом у порядку цивільного судочинства суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізична особа, зокрема, спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Зі змісту позовних вимог позовної заяви ОСОБА_1 судом вбачається, що позивач просить суд визнати бездіяльність завідуючої відділом ведення державного реєстру виборців виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг Костіної Людмили Павлівни протиправною, яка виявилась у порушенні правового режиму розгляду заяви від 03.04.2019 р., згідно порядку ст.18, 19 ЗУ «Про звернення громадян», ч.1, 2, 8 ст.11 ЗУ «Про державну службу» і принципів ст.3, 34, 70, 71 Конституції України; захистити права пов'язані з виборчим процесом віповідно до ст.3, 19, 22, 33, 69-71 КУ шляхом встановлення наявності компетенції (повноважень) завідуючої відділом ведення державного реєстру виьорців виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради Костіної Людмили Павлівни цндивідуальним актом визнати право ОСОБА_1 загальне, рівне і пряме виборче право для обирання Президента 21.04.2019 р.; визнати протиправною бездіяльність завідуючої відділом ведення державного реєстру виборців виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради Костіною Людмилою Павлівною, яка виявилася в незабезпеченні гарантій ст. 22, 33, 34, 71 Конституції України та притягти до адміністративної відповідальності згідно п.1 ч.1 ст. 20, 249, ч. 1 ст286 КАС України, ст. 60 Конституції України; зобов'язати завідуючого відділом ведення державного реєстру виборців виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Костіною Людмилою Павлівною забеспечити для ОСОБА_1 тимчасову зміну місця голосування на виборах президента 21.04.19 р. і інвідуальним актом включити ОСОБА_1 до уточненого списку виборців на дільниці №121699 із зазначенням у списку виборчої адреси: АДРЕСА_1 та внести його особисті данні до державного реєстру виборців.
Проаналізувавши зміст зазначених вище позовних вимог судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що предметом спору у даній справі є спір щодо реєстрації обліку місця проживання ОСОБА_1 , тобто є спором щодо фактичного права позивача на житло.
Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін.
Суд, який розглянув справу, що не належить до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч.1 ст.6 Конвенції.
У п.24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що суд з «судом, встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність. Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» зазначив, що поняття «суд, встановлений законом» у ч.1 ст.6 Конвенції передбачає «усно організаційну структуру судів включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, який не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Водночас за приписами п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Отже, вказаний спір не є публічно-правовим та не пов'язаний із захистом прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.
Таким чином, незважаючи на той факт, що судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб, заявлений спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а справа не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції і повинна вирішуватись в порядку цивільного судочинства.
Зазначена позиція прямо кореспондується правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.05.2019 р. у справі №К/9901/48919/18, в якій зазначено, що у даній справі спір пов'язаний з реалізацією житлових прав особи, зокрема, права позивача на користування квартирою, тобто з цивільним правом. Відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій щодо позивача не здійснює, а є органом, якій виконує свої обов'язки щодо зняття з реєстрації у відношеннях з власником майна.
У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у відкритті провадження в у справі за позовом ОСОБА_1 до завідуючого відділом державного реєстру виборців виконавчого комітету Терніцвської районної у м.Кривий Ріг радиКостіної Людмили Павлівни про визнання бездіяльності протиправної та зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись п.1 ч.1 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до завідуючої відділом державного реєстру виборців виконавчого комітету Терніцвської районної у м.Кривий Ріг ради Костіної Людмили Павлівни про визнання бездіяльності протиправної та зобов'язання вчинити певні дії, оскільки даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Роз'яснити позивачу право на звернення з даним позовом до відповідного місцевого загального суду в порядку, передбаченому чинним цивільно-процесуальним законодавством.
Ухвала набирає законної сили згідно ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідно до ч. 4 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.О. Жукова