15 травня 2019 року Справа 160/4281/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради із позовними вимогами про:
- визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради, яка виявилася в не підкоренні ч.1 ст.11 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права держави, ст.1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ст.ст.33, 46, 48, 71 Конституції України та притягти до адміністративної відповідальності згідно п.1 ч.1 ст.20, 249, ч.1 ст.286 КАС України, ст. 60 Конституції України;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради протягом 15-ти днів індивідуальним актом вжити заходи для забезпечення для нього рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму та захистити свободи пересування, вільного вибору місця проживання чим забезпечити належний розрахунок субсидії на комунальні послуги згідно заяви від 11.05.18р.;
- захисти його право на одержання допомоги і забезпечення для нього рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму відповідно до ст.3, 33, 46,48 Конституції України, шляхом встановлення наявності компетенції (повноважень) Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради індивідуальним актом визначити фактичне місце його мешкання за адресою: АДРЕСА_1 за якою він надає соціальні послуги інваліду для складання і надання довідки про склад сім'ї;
- захистити його інтереси пов'язані з рівнем життя не нижчий від прожиткового мінімуму, свободою пересування, вільним вибором місця проживання, зазначивши закон чи інший нормативно-правовий акт вимоги яких Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради порушило, згідно ст. 249 КАС України.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви, зокрема, з'ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в позовній заві зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Однак, як вбачається зі змісту позовної заяви позивачем у позові не зазначено адресу електронної пошти позивача (або про її відсутність) в порушення вимог п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до частини 2 статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними.
Позовну заяву подано від імені ОСОБА_1 , проте, документів на підтвердження його адміністративної процесуальної дієздатності (копії паспорту), до матеріалів позовної заяви не долучено.
У відповідності до частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Так, до позовної заяви не надано доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, зокрема не надано доказів звернення (направлення) із заявою від 11.05.2018р. до відповідача.
Таким чином, позовна заява не містить належного викладу обставин та суті спірних правовідносин з посиланням на докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Крім того, частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Разом з тим, до позовної зави долучено заяву про звільнення від сплати судового збору, в якій позивач посилається на тяжкий матеріальний стан.
Розглянувши вказану заяву про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Суд також враховує позицію Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016р. “Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI “Про судовий збір” у редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484- VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору”, яким рекомендовано суддям адміністративних судів враховувати під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії Аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI “Про судовий збір” у редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484- VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору”. Зокрема, у вказаному аналізі зазначено, що при зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності таких коштів для сплати судового збору.
Подаючи до суду заяву про звільнення від сплати судового збору, позивач на підтвердження свого тяжкого матеріального стану надав довідку №3016 від 15.04.2019р. про отримання ним щомісячної компенсаційної виплати по догляду за особою з інвалідністю 1 групи ОСОБА_2 , за період з квітня 2017 по березень 2019 року всього на суму 709,27грн.
При цьому надані позивачем відомості про розмір щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за інвалідом І групи, не можуть бути належним доказом на підтвердження розміру річного доходу позивача - фізичної особи саме за весь попередній календарний рік, оскільки така довідка не є достатнім доказом підтвердження такого майнового стану, за якого неможливо сплатити судовий збір, оскільки не містить відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела доходу (вклади, нерухоме та рухоме майно, грошові допомоги та компенсації, тощо). Доказів, що вказана виплата є єдиним доходом, а також інших доказів щодо тяжкого матеріального стану, заявником не надано (довідка органу доходів і зборів, довідка про склад сім'ї та про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги, відомості про вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо).
Позивачем не надано й документів на підтвердження того, що він має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б беззаперечно свідчити про скрутне матеріальне становище заявника.
За викладених обставин, на даний час відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання до суду адміністративного позову, у зв'язку з чим, клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 4 статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2019 рік”, прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2019 року становить - 1 921,00 гривні.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768,40грн.).
Частиною 3 статті 6 Закону України “Про судовий збір” визначено, що у разі, коли у позовній заяві об'єднано дві і більше вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується окремо за кожну вимогу немайнового характеру.
Таким чином, позивачу слід сплатити та надати до суду докази сплатити судового збору із заявлених ним чотирьох вимог немайнового характеру, у розмірі 3073,60грн. (768,40х4), сплаченого на реквізити: одержувач - УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код за ЄДРПОУ 37989253, розрахунковий рахунок 34316206084014, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Поряд з цим, позивач наділений правом зміни позовних вимог та обрання способу захисту порушеного права. В такому випадку позивачу належить самостійно визначити суму судового збору згідно змісту позовних вимог, що заявлятимуться.
Позивачем також була заявлена вимога про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності згідно п. 1 ч. 1 ст. 20, 249, ч. 1 ст. 286 КАС України (тобто, Кодексу адміністративного судочинства України).
Так, згідно п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Стаття 249 КАС України врегульовує питання винесення судом окремих ухвал.
У ч. 1 ст. 286 КАС України зазначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Зазначаючи вимогу про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності згідно п. 1 ч. 1 ст. 20, ст. 249 та ч. 1 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач помилково вважає, що дані норми регулюють питання притягнення суб'єкта владних повноважень до адміністративної відповідальності. Слід зазначити, що вищенаведені норми регулюють юрисдикцію та порядок розгляду справ про оскарження рішень (дій чи бездіяльності) суб'єктів владних повноважень в разі притягнення особи до адміністративної відповідальності, а також встановлюють повноваження суду щодо винесення окремих ухвал.
Виходячи з того, що матеріали справи не місять будь-якого рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку, що позивач не оскаржує рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності в порядку п. 1 ч. 1 ст. 20, ст. 249 та ч. 1 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України.
Водночас, суд зауважує, що п.3 ч.2 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України чітко визначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом.
З урахуванням зазначеного позивачу необхідно уточнити позовні вимоги відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим КАС України, а тому вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання виправленого позову у відповідній кількості а саме:
- надати до суду оригінал документа про сплату судового збору в розмірі 3073,60грн. (відповідно до заявлених позовних вимог) або обґрунтоване клопотання про звільнення чи відстрочення його сплати із надання підтверджуючих доказів станом на момент звернення із даним позовом (довідка податкового органу з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, також інші докази на підтвердження скрутного матеріального стану станом на момент подання позову: довідка про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги тощо);
- адміністративного позову (та її копії у відповідності до кількості учасників справи) оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: із зазначенням у ньому адреси електронної пошти позивача (або про її відсутність) у відповідності до вимог п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;
- надати у відповідній кількості докази завірені належним чином, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (у т.ч. докази направлення заяви від 11.05.18р.;
- надати копію паспорта громадянина України на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача;
- уточнити зміст позовних вимог із зазначенням належного способу захисту прав позивача у відповідності до вимог ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз'яснити, що відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Турлакова