23 квітня 2019 року Справа № 160/1633/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. у м. Дніпрі розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Новокодацької районної у місті Дніпрі ради (код ЄДРПОУ 03192483, 49068, м. Дніпро, вул. Трудова 1-а) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
19 лютого 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Новокодацької районної у місті Дніпрі ради, в якій позивач просить:
- визнати частково протиправними та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Новокодацької районної у м.Дніпрі ради від 22 жовтня 2018 року та 28 листопада 2018 року в частині відмови сім'ї ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (код РНОКПП НОМЕР_2 ), в призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на підставі заяв ОСОБА_1 від 16 жовтня 2018 року, 22 листопада 2018 року;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Новокодацької районної у місті Дніпрі ради здійснити призначення, нарахування та виплату сім'ї ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (код РНОКПП НОМЕР_2 ), щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, як громадянину, який доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на підставі заяв ОСОБА_1 від 16 жовтня 2018 року, 22 листопада 2018 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, ОСОБА_1 , 16 жовтня 2018 року звернувся в інтересах своєї дружини ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Новокодацької районної у місті Дніпрі ради з заявою, якою повідомив про зміну у складі сім'ї, а саме народження дитини, тобто, про зміну обставин, які впливають на призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.Так,вказаною заявою позивач просив провести перерахунок адресної допомоги членам свої сім'ї. 22 жовтня 2018 року відповідачем було винесено рішення, в якому сім'ї позивача була перерахована грошова допомога з 01.11.2018 року лише на ім'я ОСОБА_1 та його малолітньої дитини. В призначенні щомісячної адресної допомоги на ім'я дружини - ОСОБА_2 відповідачем було відмовлено, та зазначено, що, так як остання не здійснює догляд за малолітньою дитиною, тому дана допомога їй не нараховується. 22 листопада 2018 року позивач, як уповноважений представник своєї сім'ї, звернувся до відповідача з новою письмовою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги на наступний шестимісячний строк, в якій зазначив про відсутність змін, які б впливали на призначення грошової допомоги. РішеннямУправління соціального захисту населення Новокодацької районної у місті Дніпрі ради від 28.11.2018 року в призначенні щомісячної адресної допомоги було відмовлено лише дружині позивача - ОСОБА_2 Відповідачем було зазначено, що, так як ОСОБА_2 є працездатного віку, проте не працює та не здійснює догляд за малолітньою дитиною, то відповідно до положень п.7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №505 від 01.10.2014 року, підстав для призначення вказаної допомогиостанній немає. Не погодившись з вказаними рішеннями, вважаючи їх необґрунтованими, та такими, що прийняті всупереч чинному законодавству, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 року було відкрито провадження в адміністративній справі №160/1633/19 та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, відповідно до положень ч.5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали, 26 березня 2019 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву за вх. №15750/19, в якому останній просить щодо задоволення позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи свою позицію відповідач зазначає, що, 27.12.2017 року Управлінням праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Дніпрі ради було прийнято рішення про призначення допомоги переміщеним особам на проживання -громадянці ОСОБА_3 (з 15.06.2018р. ОСОБА_4 , як не працюючій особі працездатного віку, було призначено грошову допомогу на 6 місяців: з 27.11.2017р. по 26.01.2018р. - в розмірі 442,00 грн., з 27.01.2018р. по 26.03.2018р. - в розмірі 221,00 грн. (зменшено на 50%) та з 27.03.2018р. - припинено, відповідно до п. 7 Порядку №505,так як остання є працездатною особою працездатного віку, проте не працевлаштувалась протягом 2 місяців з дня призначення виплати грошової допомоги. Так,рішеннями Управлінням праці та соціального захисту населення Новокодацької районної у місті Дніпрі ради від 22.10.2018 року та від 28.11.2018 року ОСОБА_2 було відмовлено в призначенні адресної допомоги, так як відповідно до положень п.3 Порядку №505 остання є особою працездатного віку, проте не працюючою та не здійснюючою догляду за малолітньою дитиною. Тому, враховуючи викладене, законних підстав для призначення такої допомоги ОСОБА_2 в управління немає.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, 15 червня 2018 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був укладений шлюб, відповідно до свідоцтва про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_3 .
21 серпня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали статус внутрішньо переміщених осіб, відповідно до довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №0000601450 та №0000601465.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 06.10.2018 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сім'ї позивача, народився син - ОСОБА_6 , якому 12.10.2018 року було надано статус внутрішньо переміщеної особи, згідно до довідки №0000633080.
16 жовтня 2018 року позивач - ОСОБА_1 , як уповноважений представник своєї сім'ї, звернувся з заявою до Управління соціального захисту населення Новокодацької районної у місті Дніпрі ради, якою повідомив про зміну у складі сім'ї, а саме народження дитини, тобто, про зміну обставин, які впливають на призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Рішенням Управління соціального захисту населення Новокодацької районної у місті Дніпрі ради про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 22.10.2018 року було призначено адресну допомогу з 01.11.2018 року лише ОСОБА_1 , у розмірі 442,00 грн., та ОСОБА_6 , у розмірі 1000,00 грн, в категорії: дитина, яка не досягла віку 18 років. При цьому, ОСОБА_2 було відмовлено в призначенні вказаної допомоги, зазначивши, що остання є особою працездатного віку, проте непрацююча та не здійснююча догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку.
Не погодившись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до відповідача з заявою про письмове роз'яснення щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні щомісячної адресної допомоги.
Так, відповіддю, оформлену листом, від 31.10.2018 року №Г-40 відповідачем було роз'яснено позивачу, що ОСОБА_3 (з 15.06.2018р. ОСОБА_4 , як не працюючій особі працездатного віку, було раніше призначено грошову допомогу на 6 місяців: з 27.11.2017р. по 26.01.2018р. - в розмірі 442,00 грн., з 27.01.2018р. по 26.03.2018р. - в розмірі 221,00 грн. (зменшено на 50%) та з 27.03.2018р. - припинено, так як працездатна особа працездатного віку не працевлаштувалась протягом 2 місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, що передбачено п.7 Порядку №505. При цьому, станом на день звернення позивача, як уповноваженого представника своєї сім'ї, з відповідною заявою, останнім не було надано доказів щодо працевлаштування ОСОБА_2 та здійснення догляду за малолітньою дитиною до досягнення 3-х річного віку, тому, відповідно до положень п.3 Порядку №505, законних підстав для призначення адресної допомоги останній в управління немає.
22 листопада 2018 року позивач, як уповноважений представник своєї сім'ї, звернувся до відповідача з заявою про призначення адресної допомоги переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на наступний шестимісячний строк. При цьому, повідомивши управління про відсутність змін, які б впливали на призначення адресної грошової допомоги.
Рішенням Управління соціального захисту населення Новокодацької районної у місті Дніпрі ради про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 28.11.2018 року в наданні адресної грошової допомоги було відмовлено лише ОСОБА_2 , так як остання є особою працездатного віку, проте непрацевлаштована та не здійснююча догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку.
Позивач з рішеннями відповідача від 22.10.2018 року та 28.11.2018 року не погоджується, вважає їх необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству, так як ОСОБА_2 дійсно здійснює догляд за їх спільною дитиною до досягнення нею 3-х річного віку. Тому, зазначенні рішення підлягають скасуванню в частині не призначення ОСОБА_2 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Враховуючи викладені вище обставини, повно і всебічно дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, здійснивши системний аналіз чинного законодавства, суд виходить з наступного.
Механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, в районі проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначеною постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505, якою затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районі проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Згідно пункту 2 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо-переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві, держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.
Пунктом 3 Порядку № 505 передбачено, що грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім'ї у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 1000 грн. на одну особу (члена сім'ї); для інвалідів - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 грн. на одну особу (члена сім'ї). Загальна сума допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірі допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 3000 грн.
Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією компетентного органу.
Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.
Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.
Згідно з п. 6 Порядку № 505 грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Пунктом 7 Порядку № 505 передбачено, що якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.
Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов'язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.
Відповідно до п. 12 Порядку № 505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі подання уповноваженим представником сім'ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім'ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги. Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім'ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг - ОСОБА_2 , на підставі заяв уповноваженого члена сім'ї ОСОБА_1 від 16 жовтня 2018 року, 22 листопада 2018 року, посилаючись лише на те, що станом на дату звернення позивача зазначена особа є не працевлаштованою, проте, відповідачем було не взято до уваги, що дана особа здійснює догляд за малолітньою дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, є протиправною та суперечить п.п. 3, 7 Порядку №505, оскільки,грошова допомога на наступний строк не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі не працевлаштованої (безробітної) особи, а у разі якщо така особа доглядає за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку і її статус не суперечить зазначеним вище пунктам Порядку, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем не було надано жодного доказу, який би підтверджував, що громадянка ОСОБА_2 дійсно не здійснює догляд за своєю малолітньою дитиною, до досягнення нею трьох річного віку.
Стосовно вимоги позивача щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання такого судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Наведені процесуальні приписи не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, суд вважає, що зобов'язати надати такий звіт, це право суду, а не його обов'язок, в тому числі доказів невиконання судового рішення у майбутньому не надано, а тому, суд не вбачаєпідстав для застосування ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі (ст. 9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Відповідно до ч. 1, п. 3, п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Враховуючи викладене вище, повно і всебічно дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Новокодацької районної у місті Дніпрі ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.), що підтверджується квитанцією №74 від 13.02.2019 року.
З огляду не те, що позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем за подачу адміністративного позову до суду, в розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню з Управління соціального захисту населення Новокодацької районної у місті Дніпрі ради за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Новокодацької районної у місті Дніпрі ради (код ЄДРПОУ 03192483, 49068, м. Дніпро, вул. Трудова 1-а) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Новокодацької районної у м.Дніпрі ради від 22 жовтня 2018 року та 28 листопада 2018 року в частині відмови сім'ї ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (код РНОКПП НОМЕР_2 ), в призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на підставі заяв ОСОБА_1 від 16 жовтня 2018 року, 22 листопада 2018 року.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Новокодацької районної у місті Дніпрі ради здійснити призначення, нарахування та виплату сім'ї ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (код РНОКПП НОМЕР_2 ), щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, як громадянину, який доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на підставі заяв ОСОБА_1 від 16 жовтня 2018 року, 22 листопада 2018 року.
В задоволенні клопотання позивача - ОСОБА_1 щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання такого судового рішення - відмовити.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Новокодацької районної у м.Дніпрі ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 768, 40 грн.
Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Горбалінський