25 березня 2019 року Справа № 160/812/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді при секретарі судового засідання Конєвої С.О. Зіненко А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована Монтажна Компанія "Механомонтаж", третя особа: Криворізька Південна об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Дніпропетровській області про стягнення 43221,48 грн.,-
25.01.2019р. Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звернулося з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована Монтажна Компанія "Механомонтаж", третя особа: Криворізька Південна об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Дніпропетровській області та, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог від 27.02.2019р. та від 14.03.2019р., просить стягнути з відповідача шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, податковий борг на користь держави в сумі 43221,48 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач перебуває на податковому обліку у Криворізькій Південній об'єднаній Державній податковій інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області та станом на 13.03.2019р. відповідач має податкову заборгованість по податку на прибуток на загальну суму 43221,48 грн., який складається з суми узгодженого податкового зобов'язання, визначеного платником самостійно по податку на прибуток приватних підприємств за 2017 рік - 27554,73 грн. (з урахуванням часткової сплати), нарахованих контролюючим органом штрафних санкцій - 14870,24 грн. та пені - 796,51 грн. Позивач зазначає, що у зв'язку з несплатою відповідачем у встановлені строки самостійно визначених податкових зобов'язань вони набули статусу податкового боргу та контролюючим органом відповідно до ст.59 Податкового кодексу України було сформовано та направлено за юридичною адресою відповідача податкову вимогу форми “Ю” №69-25 від 20.03.2014р., проте податковий борг залишився не сплаченим, а тому позивач просить стягнути вказану суму податкового боргу у судовому порядку у відповідності до вимог ст.ст. 14, 19, 20, 95 Податкового кодексу України.
Ухвалою суду від 30.01.2019р. було відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні згідно до вимог ст.ст. 12, 180-183 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.2).
У підготовчому засіданні оголошувалася перерва з 27.02.2019р. по 15.03.2019р.
У підготовчому засіданні 15.03.2019р. за письмовою згодою сторін в порядку ч.7 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України було закрито підготовче провадження у цій справі та призначено справу до судового розгляду по суті у той самий день 15.03.2019р. (а.с. 111-116).
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 25.03.2019р.
Представник позивача 25.03.2019р. подав до канцелярії суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити (а.с.122).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився без поважної причини, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином 15.03.2019р., що підтверджується розпискою представника відповідача, наявною в матеріалах справи (а.с.118).
Разом з тим, у судовому засіданні 15.03.2019р., представник відповідача проти позову заперечував, у письмовому відзиві на позов просив відмовити у задоволенні даного адміністративного позову посилаючись на те, що оскільки позивачем не надано доказів надсилання на адресу відповідача податкової вимоги форми “Ю” №69-25 від 20.03.2014р. у встановлений п. 1, 2 ст. 42 Податкового кодексу України спосіб у зв'язку з чим податкові зобов'язання не набули статусу податкового боргу, а тому позивач взагалі не мав права звертатись з позовом до суду щодо стягнення коштів платника податків з рахунків у банках. Окрім того, відповідач просив врахувати, що станом на дату подання відзиву ним було сплачено податок на прибуток в сумі 11000 грн. та податок на додану вартість в сумі 100000 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №35 від 05.03.2019р. та №25 від 28.02.2019р. (а.с.106-109).
Третя особа в судове засідання не з'явилася без поважної причини, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином 15.03.2019р. та 19.03.2019р., що підтверджується електронним повідомленням та довідкою секретаря судового засідання, наявними в матеріалах справи (а.с.120-121).
Разом з тим, 19.02.2019р. засобами поштового зв'язку на адресу суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення до адміністративного позову, у яких представник третьої особи заявлені позовні вимог підтримав та зазначив, що у зв'язку із наявністю у відповідача станом на 18.01.2019р. податкового боргу, перераховані у січні-лютому 2019 року відповідачем грошові кошти було зараховано в рахунок погашення податкового боргу у порядку календарної черговості. Окрім того, представник третьої особи зазначає, що податкова вимога форми “Ю” №69-25 від 20.03.2014р. була направлена на юридичну адресу відповідача 01.04.2014р. згідно фіскального чеку ДД УДППЗ «УКРПОШТА» (а.с.71).
Згідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи викладене, подану представником позивача заяву про розгляд справи за його відсутності, належне повідомлення відповідача та третьої особи про дату, час і місце судового засідання, строки вирішення справи, встановлені ст.193 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе провести судове засідання без участі представників сторін у письмовому провадженні згідно до вимог ч.3 ст.194, ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши представників сторін, які брали участь у судовому засіданні 15.03.2019р., дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Пунктом 7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно п.8 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Частиною 3 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Відповідно до пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Тобто, позивач - контролюючий орган є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
У ході судового розгляду справи та із наданих документів судом були встановлені наступні обставини у даній справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Спеціалізована монтажна компанія “Механомонтаж” з 01.11.2004р. зареєстровано як юридична особа за адресою: 50006 АДРЕСА_1 прим. 2 та перебуває на обліку у Криворізькій південній ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ (а.с.7-10).
Згідно наданих уточненого розрахунку суми грошових вимог станом на 13.03.2019р. та уточненого розрахунку пені станом на 13.03.2019р., відповідач станом на 13.03.2019р. має податковий борг на загальну суму 43221,48 грн., а саме: основний платіж (з податку на прибуток підприємства) - 27554,73 грн.; штрафні санкції -14870,24 грн.; пеня (нарахована за несвоєчасну сплату з податку на прибуток підприємств) - 796,51 (а.с.101-102).
Вказаний податковий борг виник внаслідок несплати у встановлені строки суми грошового зобов'язання, визначеного платником самостійно відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємства №9299497361 від 28.02.2018р. з граничним терміном сплати -11.03.2018р., датою виникнення податкового боргу є - 12.03.2018р. (а.с.27-28).
Також, контролюючим органом відповідачеві були нараховані штрафні санкції, а саме:
- за податковим повідомленням-рішенням №0000801242 від 13.03.2018р. відповідно до ст.126 Податкового кодексу України на суму 50,59 грн., яке було отримано відповідачем 23.03.2018р. відповідно згідно до вимог ст.58 Податкового кодексу України;
- за податковим повідомленням-рішенням №0000791242 від 13.03.2018р. відповідно до ст.126 Податкового кодексу України на суму 446,65 грн., яке було отримано відповідачем 23.03.2018р. відповідно згідно до вимог ст.58 Податкового кодексу України;
- за податковим повідомленням-рішенням №0003361242 від 26.06.2018р. відповідно до ст.126 Податкового кодексу України на суму 6167,00 грн., яке було отримано відповідачем 03.07.2018р. відповідно згідно до вимог ст.58 Податкового кодексу України;
- за податковим повідомленням-рішенням №0003351242 від 26.06.2018р. відповідно до ст.126 Податкового кодексу України на суму 2266,00 грн., яке було отримано відповідачем 03.07.2018р. відповідно згідно до вимог ст.58 Податкового кодексу України;
- за податковим повідомленням-рішенням №0005885644 від 21.11.2018р. відповідно до ст.126 Податкового кодексу України на суму 5940,00 грн., яке було отримано відповідачем 27.11.2017р. відповідно згідно до вимог ст.58 Податкового кодексу України, що підтверджується копіями відповідних повідомлень-рішень та поштових повідомлень, наявними у справі (а.с.12-13,20-22,29,30-зворотній бік).
Окрім того, позивачем надано уточнений розрахунок нарахованої пені за періоди з 10.06.2018р. по 12.07.2018р. у сумі 307,40 грн., з 13.07.2018р. по 30.07.2018р. у сумі 172,60 грн., з 10.06.2018р. по 12.07.2018р. у сумі 149,09 грн., з 13.07.2018р. по 17.08.2018р. у сумі 167,42 грн., всього на загальну суму - 796,51 грн., нарахованої відповідно до ст.129 Податкового кодексу України (а.с.101).
У зв'язку з несплатою відповідачем у встановлені строки узгоджених податкових зобов'язань, контролюючим органом були вжиті заходи щодо примусового стягнення податкового боргу та на виконання вимог ст.59 Податкового кодексу України було сформовано податкову вимогу форми “Ю” №69-25 від 20.03.2014р., яка була належним чином вручена відповідачеві згідно вимог п.41.2 ст.42, ст.58 Податкового кодексу України, що підтверджується її копією та копією фіскального чеку «УКПОШТА» ЦПЗ №2 від 01.04.2014р. (а.с.32).
Відповідно до вимог п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
У відповідності до ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком і збором.
Крім того, п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
За ст.57.1 ст.57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 56.11 ст.56 Податкового кодексу України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Представник відповідача у ході судового розгляду справи належних і допустимих доказів сплати податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями в сумі 43221,48 грн. у встановлені законодавством строки суду не надав, як і не надав доказів оскарження податкових повідомлень-рішень, які є підставами для стягнення з відповідача штрафних санкцій наведених у цьому рішенні.
Відповідачем не надано і доказів правомірності незгоди з податковим боргом, з урахуванням того, що спірний податковий борг виник внаслідок самостійного визначення грошових зобов'язань, відображених відповідачем у податковій декларації, які взагалі не підлягають оскарженню згідно до вимог п.56.11 ст.56 Податкового кодексу України.
Є безпідставними та відхиляються судом посилання відповідача у відзиві на те, що позивачем не надано доказів надсилання на адресу відповідача податкової вимоги форми “Ю” №69-25 від 20.03.2014р. у встановлений п. 1, п. 2 ст. 42 Податкового кодексу України спосіб у зв'язку з чим податкові зобов'язання не набули статусу податкового боргу, оскільки вказане твердження спростовується наявною в матеріалах справи копією фіскального чеку «УКПОШТА» ЦПЗ №2 від 01.04.2014р. про направлення відповідачеві податкової вимоги у спосіб та порядку, встановленому вищенаведеним податковим законодавством (а.с.32).
При цьому, судом враховується і те, що при наявності у платника податку податкового боргу за попередні періоди (що не спростовано представником відповідача у судовому засіданні), контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків згідно до вимог п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивачем щодо стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 43221,48 а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, у зв'язку з чим судові витрати суб'єкта владних повноважень по сплаті судового збору не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючисьст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована Монтажна Компанія "Механомонтаж", третя особа: Криворізька Південна об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Дніпропетровській області про стягнення 43221,48 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована Монтажна Компанія "Механомонтаж" (50006, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Ветеранів Праці, буд. 26, приміщення 2, код ЄДРПОУ 33264651) на користь Державного бюджету України - податковий борг у розмірі 43221,48 грн. (сорок три тисячі двісті двадцять одна гривня 48 коп.).
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва