м. Вінниця
16 травня 2019 р. Справа № 120/4549/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши в письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:
за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )
до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 39767547, адреса: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, Вінницька область, 21027), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Писарівська сільська рада Вінницького району Вінницької області (код ЄДРПОУ: 04329932, адреса: пров. Покровський, 1а, с. Писарівка, Вінницький район, Вінницька область, 23205), ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 )
про: визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 39767547, адреса: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, Вінницька область, 21027), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо не розгляду клопотання в строки встановлені ст. 118 ч. 7 ЗК України протягом одного місяця з часу його отримання та не прийняття жодного із рішень (наказу) за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області розглянути клопотання ОСОБА_1 із урахуванням висновків суду викладених в судовому рішенні та прийняти мотивоване рішення з урахуванням вимог ст. 118 ч. 7 ЗК України та пункту 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333 у виді наказу, яким вирішити питання надання або мотивованої відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населеного пункту Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що в жовтні 2018 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населеного пункту Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області. За результатами розгляду клопотання, ОСОБА_1 отримав лист № 17023/0-4944/0/95-18 від 19.11.2018 року, в якому зазначено, що необхідно погодити викопіювання з планово-картографічними матеріалами у відділі у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
Вважаючи, що відповідач належним чином не здійснив розгляд його заяви, з метою зобов'язання вчинити дії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Крім того, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.
03.01.2019 року на адресу суду від Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що земельна ділянка, на яку позивач бажає отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, згідно даних публічно-кадастрової карти України, та згідно інформації наданої відділом у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області позначена на графічних матеріалах земельна ділянка перебуває у власності іншої особи відповідно до розпорядження Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області № 1525 від 04.12.2012 року. Крім того вказав, що положення ч. 7 ст. 118 ЗК України не встановлюють обов'язку приймати рішення (зокрема про відмову у наданні дозволу) саме у формі наказу.
Зобов'язання надати дозвіл на виготовлення земельної документації ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області вважає втручанням у дискреційні повноваження.
03.01.2019 року на адресу суду від відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду, у зв'язку з відсутністю у позовній заяві зазначеної адреси місця проживання позивача та поштовий індекс, а лише вказана абонентська скринька.
Оцінюючи подану заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Отже, з аналізу даної норми видно, що позов підлягає залишенню без розгляду за умови не усунення у встановлений судом строк недоліків позовної заяви, за якою відкрито провадження у справі. Однак, судом при відкритті провадження у даній справі не вбачалося порушень вимог ст. 160, 161, 172 КАС України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника відповідача.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.01.2019 року ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
26.02.2019 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про залучення до участі у справі Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області в якості третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Заява мотивована тим, що рішення у даній справі може вплинути на права, обов'язки та інтереси Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.02.2019 року заяву представника позивача про залучення до участі у справі третьої особи задоволено, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Писарівську сільську раду Вінницького району Вінницької області та відкладено розгляд справи.
11.04.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_2 в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Клопотання мотивоване тим, що позивач претендує на земельну ділянку, яка збігається з земельною ділянкою 146, яка була запроектована відповідно до проекту землеустрою щодо відведення у власність громадянам земельних ділянок для ведення садівництва на території Писарівської сільської ради, що затверджений розпорядженням Вінницької райдержадміністрації № 1525 від 04.12.2012 року. З огляду на це, судове рішення може вплинути на права та інтереси зазначеної осіби.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.04.2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , встановлено третій особі строк для подання пояснень щодо позову та відкладено розгляд справи.
В судове засідання позивач та представники сторін не прибули, поряд із цим подали заяви про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.
Треті особи, будучи належним чином повідомленим про час, місце та дату розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
У п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на наведене вище, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також достатність письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, суд приходить висновку про можливість розглянути та вирішити справу у письмовому провадженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
23.10.2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, з метою подальшої передачі безоплатно на території села Писарівка Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).
За результатами розгляду клопотання відповідачем направлено лист № 17023/0-4944/0/95-18 від 19.11.2018 року "Щодо розгляду клопотання", в якому зазначено, що з метою з'ясування інформації щодо правового статусу земельної ділянки, зазначеної на поданих графічних матеріалах, пропонується погодити викопіювання з планово-картографічними матеріалами у відділі у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
Вважаючи, що отриманий від відповідача лист з пропозицією не є рішенням суб'єкта владних повноважень, що в свою чергу свідчить про неналежний розгляд його заяви, вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Так, частинами 1, 2 пункту "а" частини 3 статті 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно зі частинами 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України).
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.
З огляду на це, ОСОБА_1 , який є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для ведення садівництва.
Частиною 1 статті 117 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Так, порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 ЗК України, зокрема частиною 6 цієї статті передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного суб'єкта владних повноважень виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.
Згідно з частиною сьомою цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Разом із тим, як слідує із матеріалів справи, відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою з підстав, що не передбачені ч. 7 ст. 118 ЗК України.
При цьому, суд критично оцінює посилання представника відповідача як на підставу для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на те, що спірна земельна ділянка передана у власність іншій особі, адже належних доказів на підтвердження наведеної обставини ним не надано.
Так, відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що розпорядженням Вінницької РДА Вінницької області № 1525 від 04.12.2012 року передано у власність земельні ділянки громадянам для ведення садівництва на території Писарівської сільської ради, в тому числі і земельну ділянку щодо якої позивач бажає отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою, передана у власність іншій особі. При цьому посилається на положення п. 13-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року за № 1021 «Про Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі», яким визначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється після визначення кадастрового номера в установленому порядку та прийняття відповідним органом, який здійснює розпорядження землями, рішення про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність (користування) чи після формування земельної ділянки на підставі документації із землеустрою за рішенням власника земельної ділянки про поділ або об'єднання земельних ділянок.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно вимог ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України, в редакції чинній на час прийняття Вінницькою РДА Вінницької області розпорядження № 1525 від 04.12.2012 року, на яке покликається відповідач, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. При цьому, документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою, згідно положень ч.1 ст. 126 Земельного кодексу України, в редакції від 01.01.2002 року, є державний акт.
Таким чином, лише сам факт прийняття Вінницькою РДА Вінницької області розпоряджень № 1443 від 09.11.2012 року, яким надано дозвіл громадянам на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення садівництва на території Писарівської сільської ради, за межами населеного пункту, та № 1525 від 04.12.2012 року, яким передано у власність земельні ділянки громадянам для ведення садівництва на території Писарівської сільської ради, за межами населеного пункту не може свідчити про те, що спірна земельна ділянка на яку претендує позивач передана у власність іншій особі. В даному випадку, належним доказом набуття особою права власності на земельну ділянку мали б бути відомості, які засвідчують факт видачі відповідній особі держаного акту на право власності на спірну земельну ділянку, яких відповідач до та під час розгляду справи суду не надав, а також не повідомив про причини, за яких відповідні докази не можуть бути надані.
Крім того, суд наголошує, що положеннями ч. 7 ст. 118 ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, однак, зазначені представником відповідача обставини не передбачені даними положеннями як підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Щодо посилань представника позивача на недотриманням відповідачем форми рішень, які мали бути прийняті за наслідками розгляду поданої позивачем заяви, суд зазначає наступне.
Так, статтею 118 ЗК України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо, так само, як і не визначено того, яка саме відповідь може вважатись повною та мотивованою.
Разом із тим, Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року за № 333, чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, зокрема і форма прийнятих відповідних рішень.
За правилами п. 8 вказаного Положення, Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Так, відповідно до норм ст. 118 ЗК України, за результатами розгляду відповідного клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу.
Позивач звернувся до відповідача з клопотанням саме в порядку ст. 118 ЗК України про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Водночас, за результатами розгляду такого клопотання відповідачем був направлений лише лист "Щодо розгляду клопотання", без прийняття будь-якого рішення.
Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 року № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 року № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 року за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.
Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.
Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 24.04.2018 року по справі №802/1534/17-а, та повинні застосовуватись до спірних правовідносин на виконання ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і ч. 5 ст. 242 КАС України.
Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.
Таким чином, лист відповідача № 17023/0-4944/0/95-18 від 19.11.2018 року наданий у відповідь на клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою за змістом та формою не може вважатись "відмовою" у розумінні частини 7 статті 118 ЗК України, та є протиправним.
З огляду на викладене також слід зазначити, що відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд клопотання, свідчить про те, що цей орган не прийняв жодного рішення з тих, які він повинен ухвалити за законом.
В рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 Конституційний Суд України зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
На цій підставі, суд перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названим критерієм.
Тому, з метою належного захисту прав позивача необхідно визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у спосіб та порядок, визначені статтею 118 Земельного кодексу України та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути звернення позивача в порядку, передбаченому статтею 118 Земельного кодексу України.
В силу ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо не розгляду клопотання в строки встановлені ч. 7 ст. 118 ЗК України протягом одного місяця з часу його отримання та не прийняття жодного із рішень (наказу) за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 ;
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області розглянути клопотання ОСОБА_1 із урахуванням висновків суду викладених в судовому рішенні та прийняти мотивоване рішення з урахуванням вимог ч. 7 ст. 118 ЗК України та пункту 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29.09.2016 року у виді наказу, яким вирішити питання надання або мотивованої відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населеного пункту Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 39767547, адреса: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, Вінницька область, 21027).
Рішення у повному обсязі виготовлене: 16.05.2019
Суддя Чернюк Алла Юріївна