Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"14" травня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/122/19
Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н. Ф.,
за участі секретаря судового засідання Оліфер С. М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"
про стягнення заборгованості в сумі 34 349 364, 61 грн.
у засіданні приймали участь:
від позивача - Родоман Т. О.;
від відповідача - Ярмольчук В. С.
У лютому 2019 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення основного боргу в сумі 14 266 313, 12 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договору купівлі-продажу природного газу №2165/14-КП-28 від 31.01.2014 року позивач поставив відповідачу природний газ на суму 34 297 512, 88 грн, однак останній здійснював оплату несвоєчасно та не у визначений договором строк.
Крім того, позивачем, у зв'язку із простроченням відповідачем сплати суми основного боргу, нараховано пеню в сумі 4 183 847, 27 грн, три проценти річних в сумі 1 790 988, 40 грн та інфляційні втрати в сумі 14 108 215, 82 грн.
Ухвалою суду від 27.02.2019 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.03.2019 року.
18 березня 2019 року від відповідача, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким останній, зокрема, зазначає, що 30.11.2016 набув чинності Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, а відтак заборгованість відповідача перед позивачем підлягає врегулюванню згідно вказаного закону. Крім того зазначає, що позивач не звертався до відповідача з пропозицією укласти договір про реструктуризацію заборгованості. З огляду на викладене просить суд відмовити в позові за безпідставністю і необґрунтованістю позовних вимог.
У зв'язку із тимчасовою втратою працездатності судді Церковної Н.Ф., розгляд справи призначений на 19.03.2019 року не відбувся, про що в матеріалах справи наявна відповідна довідка.
Ухвалою суду від 01.04.2019 року розгляд справи призначено на 09.04.2019 року.
09 квітня 2019 року від відповідача, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, надійшов відзив (додаткові пояснення) на позовну заяву.
Ухвалами суду від 09.04.2019 року строк підготовчого провадження у даній справі продовжено на 30 днів до 28.05.2019 року включно, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.05.2019 року.
14 травня 2019 року від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява про зміну найменування позивача відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року № 226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Розглянувши вказану заяву позивача, суд встановив таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про акціонерні товариства" повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити його організаційно-правову форму (акціонерне товариство). Тип акціонерного товариства не є обов'язковою складовою найменування акціонерного товариства.
У абз. 3 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про акціонерні товариства" зазначено, що зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.
З аналізу зазначених положень слідує, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи.
Отже, зміна типу акціонерного товариства з публічного на приватне не є його реорганізацією.
Водночас, зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.
Суд зазначає, що зміни щодо найменування позивача відображені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується відповідним витягом.
Отже, у даному випадку відбулася зміна найменування позивача.
Представник позивача у судовому засіданні 14.05.2019 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
У судовому засіданні 14.05.2019 року представник відповідача заперечив щодо позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, надані сторонами, суд встановив на їх підставі такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
31 січня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (покупець), уклали договір купівлі-продажу природного газу №2165/14-КП-28 від 31.01.2014 року (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.
Згідно п. 1.2. Договору газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі - споживачам Покупця).
Продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 6355,701 тис. куб. м (шість мільйонів триста п'ятдесят п'ять тисяч сімсот один куб. м), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.). (п. 2.1. Договору).
Відповідно до п. 3.3. Договору, приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу
На виконання Договору продавець з січня по грудень 2014 року передав, а покупець отримав природний газ на суму 34 297 512, 88 грн.
Факт приймання-передачі природного газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу:
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2014 року на суму 5 030 226,16 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 28 лютого 2014 року на суму 4 292 781, 39 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 березня 2014 року на суму 2 646 622, 18 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2014 року на суму 1 807 517, 55 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 травня 2014 року на суму 1 688 990, 16 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 червня 2014 року на суму 1 197 029, 92 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 липня 2014 року на суму 287 472, 60 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 серпня 2014 року на суму 1 102 570, 45 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 вересня 2014 року на суму 1 157 979, 36 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2014 року на суму 2 255 923, 41 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2014 року на суму 4 499 975, 15 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2014 року на суму 8 330 424, 55 грн.
Згідно з п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Таким чином, відповідач зобов'язався оплатити природний газ, поставлений: у січні 2014 року до 14 лютого 2014 року; у лютому 2014 року до 14 березня 2014 року; у березні 2014 року до 14 квітня 2014 року; у квітні 2014 року до 14 травня 2014 року; у травні 2014 року до 14 червня 2014 року; у червні 2014 року до 14 липня 2014 року; у липні 2014 року до 14 серпня 2014 року; у серпні 2014 року до 14 вересня 2014 року; у вересні 2014 року до 14 жовтня 2014 року; у жовтні 2014 року до 14 листопада 2014 року; у листопаді 2014 року до 14 грудня 2014 року; у грудні 2014 року до 14 січня 2015 року.
Суд зазначає, що покупцем розрахунки за поставлений природний газ проводились з порушенням п. 6.1 Договору, у зв'язку чим сума основного боргу відповідача складає 14 266 313, 12 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 1 ч. 2ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Однак, всупереч умовам договору, у встановлені строки відповідач не виконав свої зобов'язання, чим припустився порушення господарського зобов'язання.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
В той же час, 30.11.2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 року № 1730-VIII (далі - Закон від 03.11.2016 № 1730-VIII).
Відповідно до приписів ст. 1 Закону від 03.11.2016 року № 1730-VIII заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону є: кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води; кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем); заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною станом на 01.01.2016 року.
Згідно зі ст. 2 Закону від 03.11.2016 року № 1730-VIII, дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Частиною 1 ст. 3 Закону від 03.11.2016 року № 1730-VIII передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 року № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
Так, відповідно до п. 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 року заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016 року.
Отже, вимога щодо включення до Реєстру, як передумова для застосування процедури реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ, встановлена для теплогенеруючих та теплопостачальних організацій, які не погасили до 31.12.2016 року заборгованість перед постачальником за спожитий до 01.07.2016 року природний газ.
Водночас ч. 3 ст. 7 Закону від 03.11.2016 року № 1730-VIII, врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, та передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016 року), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що ч. 3 ст. 7 Закону від 03.11.2016року № 1730-VIII є нормою прямої дії і її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Отже, єдиною умовою списання заборгованості, нарахованої за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії є набрання чинності Законом.
Наведена правова позиція відображена в постановах Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі № 914/3131/15, від 29.01.2018 року по справі №904/10745/16, від 07.02.2018 року у справі №927/1152/16, від 14.02.2018 року у справі №908/3211/16, від 15.03.2018 року у справі №904/10736/16.
Як встановлено судом, до набрання чинності Законом від 03.11.2016 року № 1730-VIII - 30.11.2016 року, відповідач за поставлений природний газ у січні-серпні 2014 року розрахувався в повному обсязі в сумі 18 053 210, 41 грн, та частково за вересень 2014 року в сумі 164 054, 03 грн, а всього на загальну суму 18 217 264, 44 грн. Вказане стверджується банківськими виписками, актом звіряння розрахунків, які наявні у матеріалах справи (а.с. 68-169).
Враховуючи, що заборгованість за поставлений природний газ у січні-серпні 2014 року була погашена в повному обсязі та частково погашена за вересень 2014 року, нараховані позивачем пеня, 3% річних та інфляційні втрати щодо суми боргу у відповідні періоди у розмірі 18 217 264, 44 грн підлягають списанню згідно з ч. 3 ст. 7 Закону від 03.11.2016 року № 1730-VIII, у зв'язку з чим нарахування позивачем спірних сум є безпідставним та необґрунтованим.
Решта суми боргу у розмірі 16 080 248, 44 грн була погашена відповідачем частково 30.11.2018 року, після набрання чинності Законом від 03.11.2016 року № 1730-VIII, в сумі 1 813 935, 32 грн, що стверджується банківською випискою, яка наявна в матеріалах справи (а.с. 174).
Отже, сума основного боргу відповідача складає 14 266 313, 12 грн.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №142 від 08.06.2017 року відповідача включено до переліку суб'єктів господарювання, які включаються до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії включено під №14, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", код згідно з ЄДРПОУ 36598008; основний вид діяльності (згідно ліцензії) - виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, виробництво та постачання електричної енергії за регульованими тарифами; фактичне місцезнаходження підприємства - 33027, м. Рівне, вул. Данила Галицького, 27; обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно Закону - 107398 071,42; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 1 липня 2016 року та не погашеної станом на 31 грудня 2016 року - 28 846 289,29.
Також ТОВ "Рівнетеплоенерго" надано повідомлення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про включення боржника (відповідача) до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії (а. с. 189).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 5 Закону від 03.11.2016 року № 1730-VIII, реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.
Реструктуризація заборгованості за спожитий природний газ, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення.
Згідно ч. 3 ст. 5 Закону від 03.11.2016 року № 1730-VIII, на реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону.
Типовий договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 5 зазначеного Закону).
Відповідно ч. 8 ст. 5 Закону від 03.11.2016 року № 1730-VIII , кожна із сторін зобов'язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості.
Враховуючи вимоги Закону від 03.11.2016 року № 1730-VIII, а також те, що відповідач включений до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно вказаного Закону, у позивача та відповідача виник обов'язок укласти відповідний договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, у строк визначений Законом.
Водночас, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами на виконання вимог Закону від 03.11.2016 року № 1730-VIII відповідного договору про реструктуризацію заборгованості.
Крім того, як було вказано вище, сума боргу в сумі 16 080 248, 44 грн була погашена відповідачем частково 30.11.2018 року, а саме після набрання чинності Законом від 03.11.2016 року № 1730-VIII, в сумі 1 813 935, 32 грн, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за спожитий природний газ складає 14 266 313, 12 грн.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, здійснивши перерахунок пені та 3 % річних за період з вересня по грудень 2014 року встановив, що розмір першої складає 3 593 149, 35 грн (при заявленій 3 608 440, 81 грн), других - 1 703 337, 89 грн (при заявлених - 1 706 759, 46 грн).
Крім того, здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум інфляційних втрат, суд встановив, що останні не перевищують обрахованого судом розміру, а відтак підлягають задоволенню в повному розмірі.
За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Крім того, інші доводи відповідача викладені у відзиві на позов та письмових поясненнях, не спростовують висновків суду про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 499 951, 88 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м. Рівне, вул. Д. Галицького, 27, код ЄДРПОУ 36598008) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 14 266313, 12 грн основного боргу, 3 593 149, 35 грн пені, 1 703 337, 89 грн 3 % річних, 13 766 901, 46 грн інфляційних втрат та 499 945, 56 грн судового збору.
У задоволенні позовних вимог про стягнення 590 697, 92 грн пені, 87 650, 51 грн 3% річних та 341 314, 36 грн інфляційних втрат відмовити.
Наказ видати після набрання рішення законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне судове рішення складене та підписане 16 травня 2019 року.
Суддя Церковна Н. Ф.