"06" травня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2886/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.
при секретарі судового засідання Орлов О.О.
розглянувши у судовому засіданні справу №916/2886/18
за позовом ALTINAS PETROL ve TICARET A.S. (Алтинбаш Петроль ве Тіджірет А.Ш.)
до відповідача BYO LYD (БЙО ЛТД)
про стягнення 32350,89дол.США
за участю представників:
від позивача: Романова Е.Ю. ордер
від відповідача: не з'явився
Суть спору: ALTINAS PETROL ve TICARET A.S. (Алтинбаш Петроль ве Тіджірет А.Ш.) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з BYO LYD (БЙО ЛТД) 32 350,89 доларів США, що еквівалентно 901942,81 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати поставлених позивачем протягом 2014- 2015р.р. мастил на суму 32350,89дол.США, що еквівалентно 901942,81грн.
У відзиві на позов за вх. №1701/19 від 28.01.2019р. відповідач підтверджує, що позивачем були здійснені у 2014 - 2015р.р. поставки мастил на судно відповідача, однак проти позову заперечує посилаючись на пропуск позивачем позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за поставку мастил у 2014 - 2015р.р. та просить суд застосувати позовну давність та відмовити у позовних вимогах.
Відповідач вважає, що фактично між позивачем та відповідачем у кожному випадку поставки мастила виникали правовідносини характерні відносинам що виникають із договору поставки для кожної конкретної поставки мастила на судно. Факт прийняття товарів підтверджується видатковими накладними на які посилається позивач, та які датовані кінцем 2014 року та початком 2015 року. Отже право позивача на звернення до суду із позовом до відповідача за кожним конкретним фактом поставки мастила виникало у кожному конкретному випадку одразу після прийняття відповідачем мастила та не отриманням позивачем оплати за кожним окремим рахунком-фактурою виставленим на відповідачу. Дане твердження підтверджує рахунок-фактури Y 416558 доданий позивачем у якості доказу, у якому зазначається що Формою оплати є «товар в обмін на гроші». Як вказує відповідач, строки позовної давності для звернення із позовом закінчилися після спливу 3 років починаючи із дати початку перебігу позовної давності для кожного конкретного факту поставки мастила, а саме: за вимогою на суму 16500,85дол.США - 27.11.2017р.; за вимогою на суму 4250,00дол.США 26.12.2017р.; за вимогою на суму 4940,04дол.США - 30.01.2018р.; за вимогою на суму 6660,00дол.США - 30.01.2018р.
У відповіді на відзив за вх.№2308/19 від 04.02.2019р. позивач проти застосування позовної давності заперечує посилаючись на здійснення відповідачем часткових оплат поставленого мастила та наявність судового рішення про стягнення з відповідача заборгованості за поставку мастил, що свідчить про переривання перебігу строку позовної давності.
У запереченнях на відповідь на відзив за вх.№6637/18 від 04.04.2019р. відповідач наполягає на застосуванні судом позовної давності.
У заяві про уточнення позовних вимог за вх.№4941/19 від 13.03.2019р. позивач просить суд стягнути з відповідача 32350,89дол. США, без зазначення гривневого еквіваленту, посилаючись на те, що позивачу має бути перерахована заборгованість саме в іноземній валюті (доларах США), а не її гривневій еквівалент.
На підставі ст.240 ГПК України у судовому засіданні 06.05.2019р., яке відбулося за участю представника позивача, господарським судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено:
У листопаді 2014р. - січні 2015р. позивачем, за заявками відповідача, було поставлено на судно „МАМВА В” , власником якого є відповідач, мастила та гідравлічні системи на загальну суму у 32350,89дол.США, а саме:
25.11.2014р. на суму 4250 дол. США, що підтверджується митною декларацією №14343300ЕХ019209, рахунком - фактурою №Н 988863, видатковою накладною С904899;
26.11.2014р. на суму 16500,85 дол. США, що підтверджується митною декларацією №14343300ЕХ017749, рахунком - фактурою Н 988819, видатковою накладною D 993953;
29.01.2015р. на суму 4940,04 дол. США, що підтверджується митною декларація №15343300ЕХ001468, рахунком - фактурою Y 416558, видатковою накладною J 420841;
29.01.2015р. на суму 6660 дол. США, що підтверджується митною декларацією №15343300ЕХ001467, рахунком - фактурою Y 416559, видатковою накладною J 420840.
Рішенням господарського суду Одеської області від 19.09.2018р. у справі №916/289/18 частково задоволено позов ALTINAS PETROL ve TICARET A.S. та з BYO LYD (БЙО ЛТД) на користь ALTINAS PETROL ve TICARET A.S. стягнуто 24279,86 дол. США боргу, 9551,70 грн. судового збору на 3182,29 грн. витрат на перекладача та нотаріуса.
При цьому, у вказаному судовому рішенні встановлено, що вартість мастил 60779,86 дол. США, які поставлені позивачем за заявками відповідача у 2015-2016р., оплачена відповідачем частково у розмірі 36500 дол. США, а тому сума боргу за поставлені мастила складає 24279,86 дол. США.
Проаналізувавши наявні у справі докази, та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Як вище встановлено господарським судом, позивачем, за відповідними заявками відповідача, було поставлено на судно „МАМВА В” , власником якого є відповідач, мастила та гідравлічні системи вартістю 32350,89 дол. США, а саме 25.11.2014р. позивачем поставлено відповідачу мастила на суму 4250 дол. США, 26.11.2014р. позивачем поставлено відповідачу мастила на суму 16500,85 дол. США, 29.01.2015р. позивачем поставлено відповідачу гідравлічні системи на суму 4940,04 дол. США та мастила на суму 6660 дол. США.
Тобто, між сторонами у справі укладені договори у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч.1 ст.692 Цивільного кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У рахунках, які позивач виставив відповідачу встановлено оплату: товар в обмін на гроші.
Отже, строк оплати мастил, які позивач поставив відповідачу 25.11.2014р. та вартість яких становить 4250 дол. США, сплинув 26.11.2014р. Строк опати мастил, які позивач поставив відповідачу 26.11.2014р. та вартість яких становить 16500,85 дол. США, сплинув 27.11.2014р. Строк оплати гідравлічних систем вартістю 4940,04 дол. США та мастил вартістю 6660 дол. США, які поставлені позивачем відповідачу 29.01.2015р. сплинув 30.01.2015р.
Як встановлено господарським судом, оплату за поставлені позивачем мастила та гідравлічні системи відповідачем не здійснено, як у встановлений строк, так і в подальшому, внаслідок чого у відповідача виник борг в сумі 32 350,89 доларів США.
При цьому, жодних заперечень щодо поставлених позивачем мастил та гідравлічних систем, їх вартості та якості відповідач до суду не надав, але у відзиві на позов просить суд застосувати позовну давність до позовних вимог про стягнення 32350,89 дол. США та відмовити позивачу у позові.
Щодо заяви відповідача про застування позовної давності, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п.2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. із змінами та доповненнями).
Згідно з ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строк виконання.
Отже, виходячи із вище встановлених судом обставин справи щодо строків оплати відповідачем поставлених позивачем мастил і гідравлічних систем, господарський суд вважає, що перебіг строку позовної давності до вимог про стягнення з відповідача 4250 дол. США розпочався 27.11.2014р. та закінчився цей строк відповідно 27.11.2017р., оскільки строк оплати відповідачем цих мастил сплинув 26.11.2014р.
Перебіг строку позовної давності до вимог про стягнення з відповідача 16500,85 дол. США, розпочався 28.11.2014р. та закінчився цей строк відповідно 28.11.2017р., оскільки строк оплати відповідачем цих мастил сплинув 27.11.2014р.
Перебіг строк позовної давності про стягнення з відповідача 11600,04 дол. США розпочався 31.01.2015р. та закінчився цей строк відповідно 31.01.2018р., оскільки строк оплати відповідачем цих гідравлічних систем та мастил сплинув 30.01.2015р.
Між тим, із відповідним позовом до суду про стягнення з відповідача 32350,89 дол. США позивач звернувся 20.12.2018р. (вх.№3106/18), тобто після спливу встановленого ст. 256 Цивільного кодексу України строку позовної давності.
Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
Згідно ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Посилання позивача на переривання перебігу строку позовної давності у зв'язку із вчиненням відповідачем дій з часткової оплати поставлених позивачем мастил, що встановлено у рішенні господарського суду Одеської області від 19.09.2018р. у справі №916/289/18, господарський суд до уваги не приймає, оскільки мастила та гідравлічні системи поставлялися позивачем відповідачу за окремими договорами, укладеними між сторонами у спрощений спосіб, та як встановлено у судовому рішенні по справі №916/289/18 оплатами 05.03.2015р. в сумі 15 000 дол. США, 01.06.2016р. в сумі 9500 дол. США, 20.07.2015р. в сумі 6 000 дол. США, 12.08.2016р. в сумі 4 000 дол. США, 04.01.2017р. в сумі 2 000 дол. США відповідачем здійснено часткову оплату мастил, які поставлені позивачем за іншими видатковими накладними, ніж тими, що є предметом спору у даній справі.
Вказане рішення господарського суду Одеської області у встановленому порядку набрало законної сили, а в силу вимог ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Водночас господарський суд вважає, що пред'явлення позивачем позову до відповідача у справі №916/289/18 також не може свідчити про переривання перебігу позовної давності, з огляду на обставини, які встановлені у судовому рішенні по справі №916/289/18, та згідно з якими позовні вимоги у цій справі стосуються заборгованості відповідача, яка виникла під час поставки позивачем мастил за іншими видатковими накладними, рахунками-фактури та митними деклараціями.
Таким чином позивач звернувся до суду для захисту свого порушено права з пропуском загального строку позовної давності, що в силу вимог ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з заборгованості в сумі 32350,89дол.США.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат у сумі 16530,00 грн., які складаються з суми судового збору у розмірі 13530,00грн. та витрат на письмовий переклад документів в сумі 3000 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п.2 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу УкраїниHYPERLINK "http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_938/ed_2018_07_03/pravo1/T_179800.html?pravo=1", у зв'язку із відмовою у позовних вимогах, судові витраті щодо сплати судового збору та витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити ALTINAS PETROL ve TICARET A.S. (Алтинбаш Петроль ве Тіджірет А.Ш.) у задоволенні позовних вимог.
2. Судові витрати ALTINAS PETROL ve TICARET A.S. (Алтинбаш Петроль ве Тіджірет А.Ш.) по сплаті судового збору в розмірі 13530 грн. та витрат на письмовий переклад документів в сумі 3 000 грн. покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 16 травня 2019 р.
Суддя Г.Є. Смелянець