"06" травня 2019 р.м. Одеса Справа № 910/98/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.
при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.
розглянувши справу №910/98/19
за позовом: Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022)
до відповідача: Державного підприємства "Південний державний науково-виробничий центр "Прогрес" (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Індустріальна, 8, код ЄДРПОУ 22492239)
про стягнення 350 588,01грн.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
Міністерство оборони України звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача - Державного підприємства "Південний державний науково-виробничий центр "Прогрес" про стягнення 350588,01 грн. на підставі укладеного між сторонами договору про передачу на переробку брухту і відходів із вмістом дорогоцінних металів і сплавів від 12.06.2017 р. №503/ДГМ/-17 від 30.12.2017 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва у порядку ст. ст. 27, 31 ГПК України матеріали позовної заяви Міністерства оборони України були передані за встановленою підсудністю до господарського суду Одеської області,
За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/98/19 розподілено судді Господарського суду Одеської області Погребної К.Ф.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.02.2019р. було відкрито провадження по справі №910/98/19. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.03.2019р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.
Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовими повідомлення про вручення 07.02.2019р. (вх. ГСОО №6873/19 від 15.02.2019).
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача сторін, суд встановив наступне.
12.06.2017 р. між Міністерством оборони України (Замовник) та Державним підприємством “Південний державний науково-виробничий центр “Прогрес” (Переробник) було укладено договір про передачу на переробку брухту і відходів із вмістом дорогоцінних металів і сплавів № 503/ДГМ/-17.
Предметом Договору є взаємодія щодо організації передачі на первинну обробку та переробку брухту і відходів із вмістом дорогоцінних металів від списаних і демонтованих технічних матеріальних засобів, що зберігаються у Збройних Силах України (Далі - Сировина) (п.1.1 договору).
Пунктом 1.2 договору встановлено, що Замовник зобов'язувався передати Переробнику Сировину. Переробник зобов'язувався в термін, що визначений даним Договором, відповідно до умов Договору: прийняти від ОСОБА_1 Сировину, за номенклатурою та обсягами, які визначені в додаткових угодах до даного Договору; здійснити транспортування Сировини до місця виконання робіт; виконати первинну обробку та переробку Сировини; оплатити Позивачу вартість дорогоцінних металів і супутніх матеріалів, які містяться в Сировині.
Відповідно до п. 3.1.1. Договору на кожну партію Сировини, що передається Замовником Переробнику для виконання робіт за Договором, Сторонами укладаються додаткові угоди, на умовах та за формою, що визначена Договором.
Відповідно до п. 5.3.4. Договору Переробник зобов'язаний здійснювати охорону і зберігання Сировини та отриманих продуктів переробки з моменту підписання Акту прийому і до моменту виконання зобов'язань за відповідною додатковою угодою.
У відповідності п.п. 3.2.5 Договору - Сировина, що отримана Переробником від Замовника відповідно до додаткової угоди та отримані в результаті виконання робіт продукти переробки (п.2.3), до моменту підписання Сторонами Акту остаточних розрахунків (відповідно до п.п 4.5.2,4.5.3 договору) щодо виконання відповідної додаткової угоди, є власністю Держави в особі замовника. Переробник зобов'язується використовувати їх виключно згідно з умовами Договору. До моменту підписання Сторонами Акту остаточних розрахунків відчуження Сировини та продуктів переробки третім особам, а також самому Переробнику та їх використання у господарській діяльності з метою іншою, ніж зберігання, підготовка до переробки та безпосередня переробка не дозволяється.
Відповідно до п.4.3.2 Договору передбачено, кінцевий строк здійснення Переробником повних розрахунків з Замовником за дорогоцінні метали розраховується з моменту підписання Свідоцтва і не може перевищувати для нерозібраної партії - 60 календарних днів.
Разом з тим, відповідно до п. 5.3.10 Переробник зобов'язаний безоплатно зберігати передану для переробки Сировину з моменту підписання Акту прийому та отримані під час переробки продукти переробки до моменту здійснення взаєморозрахунків за відповідною додатковою угодою.
Відповідно до п.п. 6.1. та 6.2. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та Договором; у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при виконанні переробки Сировини Переробник сплачує Замовнику штрафні санкції у розмірі, визначеному Договором.
Позивач вказує, що сторонами було укладено ряд додаткових угод до Договору, зокрема Додаткова угода №11 від 04.07.2017 та Додаткова угода № 12 від 04.07.2017.
Крім того, із повідомлення №4993 військового представництва Міністерства оборони України від 12.03.2018 № 528 стало відомо, що на підприємстві відсутні продукти переробки (ДГМ) згідно паспортів аналізу основної проби із визначення фактичного вмісту дорогоцінних металів у брухті, що грубо порушує п.п. 3.2.5 Договору.
За посиланнями позивача, станом на 13.12.2018 Відповідачем не виконані умови Договору та не перераховані кошти згідно Додаткових угод №№ 11,12, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в сумі 350 388,01грн.
Так за розрахунком позивача 1) Відповідно до довідки № 503/12/11662 від 12.12.2018 заборгованість за дорогоцінні метали по додатковій угоді від 04.07.2017 № 11 до Договору про передачу на переробку брухту і відходів із вмістом дорогоцінних металів і сплавів від 12.06.2017 № 503/ДГМ/1-17 станом на 30.11.2018 становить 1820, 40 грн. 2) Відповідно до довідки № 503/12/11661 від 12.12.2018 станом на 30.11.2018 загальна сума штрафних санкцій за несвоєчасну оплату дорогоцінних металів і супутніх матеріалів по додатковій угоді від 04.07.2017 № 11 становить 10 425,46 грн. 3) Відповідно до довідки № 503/12/11664 від 12.12.2018 заборгованість за дорогоцінні метали по додатковій угоді від 04.07.2017 № 12 до Договору про передачу на переробку брухту і відходів із вмістом дорогоцінних металів і сплавів від 12.06.2017 № 503/ДГМ/1-17 станом на 30.11.2018 становить 221 908,23 грн. 4) Відповідно до довідки № 503/12/11661 від 12.12.2018 станом на 30.11.2018 загальна сума штрафних санкцій за несвоєчасну оплату дорогоцінних металів і супутніх матеріалів по додатковій угоді від 04.07.2017р. №12 становить 116 588,01грн.
За результатами виконання зобов'язань та проведення взаєморозрахунків за Договором Переробником на адресу Замовника направлено Акт взаєморозрахунків (вихідний від 27.11.2018 № 234).
Крім того, Міністерство вказує що на адресу Переробника було направлено дві претензії від 29.03.2018 № 503/14/2609 та від 07.06.2018 № 503/12/5456, які були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Посилаючись на вищенаведені обставин Міністерство оборони України звернувся до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з положеннями ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагенту та визначенні умов договору з урахуванням вимог чинного законодавства.
Виходячи з вищевказаних норм Цивільного кодексу України, суб'єкт господарювання має можливість укладати договори, визначати зміст або утримуватися від їх укладання на свій розсуд.
Судом встановлено, 12.06.2017 р. між Міністерством оборони України (Замовник) та Державним підприємством “Південний державний науково-виробничий центр “Прогрес” (Переробник) було укладено договір про передачу на переробку брухту і відходів із вмістом дорогоцінних металів і сплавів № 503/ДГМ/-17.
Предметом Договору є взаємодія щодо організації передачі на первинну обробку та переробку брухту і відходів із вмістом дорогоцінних металів від списаних і демонтованих технічних матеріальних засобів, що зберігаються у Збройних Силах України (Далі - Сировина) Абзац 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 1.2 договору встановлено, що Замовник зобов'язувався передати Переробнику Сировину. Переробник зобов'язувався в термін, що визначений даним Договором, відповідно до умов Договору: прийняти від Замовника Сировину, за номенклатурою та обсягами, які визначені в додаткових угодах до даного Договору; здійснити транспортування Сировини до місця виконання робіт; виконати первинну обробку та переробку Сировини; оплатити Позивачу вартість дорогоцінних металів і супутніх матеріалів, які містяться в Сировині.
Відповідно до п. 3.1.1. Договору на кожну партію Сировини, що передається Замовником Переробнику для виконання робіт за Договором, Сторонами укладаються додаткові угоди, на умовах та за формою, що визначена Договором.
Судом встановлено, що між сторонами по справі було укладено ряд додаткових угод до Договору, зокрема Додаткова угода №11 від 04.07.2017 та Додаткова угода № 12 від 04.07.2017.
Відповідно до п.4.3.2 Договору передбачено, кінцевий строк здійснення Переробником повних розрахунків з Замовником за дорогоцінні метали розраховується з моменту підписання Свідоцтва і не може перевищувати для нерозібраної партії - 60 календарних днів.
Відповідач в порушення умов договору та додаткових угод в встановлені строки розрахунок з замовник не здійснив.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 223 728,63грн. є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.
У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до п.п. 6.1. та 6.2. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та Договором; у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при виконанні переробки Сировини Переробник сплачує Замовнику штрафні санкції у розмірі, визначеному Договором.
За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем за договором №503/ДГМ/-17 від 12.06.2017р. та Додатковими угоди №11 від 04.07.2017 та № 12 від 04.07.2017, що зумовило нарахування останнім штрафні санкції на загальну суму 126859,47грн.
Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.
Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Зі змісту п.6.3.1 Договору вбачається, що за порушення строків виконання грошового зобов'язання по Договору/додатковій угоді з Переробника стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на день фактичного проведення платежу, нараховану на розмір затриманого платежу за кожний календарний день такої затримки.
Проте, перевіривши надані позивачем розрахунок пені, судом встановлено що надані розрахунки не відповідають вимогам законодавча в частині періоду нарахування пені, в зв'язку з чим судом самостійно здійснено перерахунок пені.
Так, здійснивши перерахунок пені за допомогою системи “Ліга Закон”, судом встановлено, що загальна сума штрафних санкцій які підлягають задоволенню становить 73510, 37коп.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням позивача та відповідача надано можливість їх представникам в судовому засіданні обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Міністерства оборони України є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, проте враховуючи перерахунок пені, підлягає частковому задоволенню. .
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, пропорційне розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) до Державного підприємства "Південний державний науково-виробничий центр "Прогрес" (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Індустріальна, 8, код ЄДРПОУ 22492239) - задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Південний державний науково-виробничий центр "Прогрес" (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Індустріальна, 8, код ЄДРПОУ 22492239) на Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) основний боргу в розмірі 223 728 (сто двадцять одна тисяча двісті шістдесят чотири)грн.. 63коп., штрафні санкції 73 510 (сімдесят три тисячі п'ятсот десять)грн. 37коп. та судовий збір в сумі 4 458 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят вісім)грн.. 58коп.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 16 травня 2019 р.
Суддя К.Ф. Погребна