"06" травня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/488/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.
при секретарі судового засідання Арзуманян В. А.
розглянувши справу №916/488/19
за позовом: Акціонерного товариства “Одесаобленерго” (65031, м. Одеса, вул.. Миколи Боровського, 28Б, код ЄДРПОУ 00131713)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуючий компанія “Суворовський” (65069, м. Одеса, вул. Капітана Кузнєцова, код ЄДРПОУ 37947742)
про стягнення 2 823 659,80грн.
Представники сторін:
від позивача - Лапчева Н.В., довіреність № 49, від 22.12.2018;
від відповідача - Лошакова Ю.І., ордер № 350970, від 01.09.2017;
Акціонерне товариство “Одесаобленерго” звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуючий компанія “Суворовський” про стягнення 3 823 659,80грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором про постачання електричної енергії №105400 від 21.11.2017р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2019р. провадження по справі №916/488/19 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
11.03.2019р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої останній, просив суд стягнути з відповідача 2 823 659,80грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.04.2019р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.
Відповідач 28.03.2019р. за вх.. №6051/18 надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якої позовні вимоги в частині стягнення пені не визнає та просить суд зменшити нарахований розмір пені до 20 000грн. .
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
21.11.2017р. між Публічним акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» (Постачальник) ТОВ «КК «Суворовський» (Споживач)та було укладено договір про постачання електричної енергії № 105400, умовами якого передбачено, що Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок останнього з приєднаною потужністю, величини якої на площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно із п. 9.4. Договору, цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 01.06.2018р. 01.06.2018р. між сторонами було підписано Додаткову угоду до Договору № 105400, якою п. 9.4 було викладено у наступній редакції: «Цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 1.12.2018р.
Пунктами 2.3.1., 2.3.3. Договору встановлено обов'язки споживача виконувати умови цього Договору; оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами додатків “Порядок розрахунків” та “Графік зняття показів засобі обліку електричної енергії”.
Відповідно до п. 1. Додатку № 2 “Графік зняття показів засобі обліку електричної енергії” до Договору, покази засобів обліку, відповідно до Додатку “Перелік об'єктів Споживача”, фіксуються 10 числа кожного місяця.
Пунктом 2 Додатку № 2 “Графік зняття показів засобі обліку електричної енергії” до Договору передбачено, що споживач зобов'язаний самостійно здійснити зняття показів розрахункових засобів обліку, оформити “Акт про обсяги спожитої електричної енергії” у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, і в перший день наступного розрахункового періоду надати нарочно постачальнику за адресою: вул. Чорноморського козацтва, 70.
Згідно із п. 4 Додатку № 5 “Порядок розрахунків” до Договору, обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається за “Актом про обсяги спожитої електроенергії” за показами розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіка зняття показів. Розмір коштів, які має оплатити споживач за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію визначається на підставі поданого споживачем “Акта про обсяги спожитої електроенергії” як сума добутків рівнів тарифу відповідного класу, який діяв на кінець розрахункового періоду на обсяг спожитої в розрахунковому періоді електроенергії (п. 5 Додатку № 5 “Порядок розрахунків” до Договору).
Так, за період з липня по грудень 2018 р. КП «КК «Суворовський» було спожито 3 237 208 кВт.год електричної енергії на суму 4 651 554,80 грн., що підтверджується актами про обсяги спожитої електричної енергії за період з липня по грудень 2018р. та рахунками-фактурами за аналогічний період.
Грошові кошти в рахунок погашення вищезазначеної заборгованості відповідачем були сплачені частково в сумі 2 432 473,55грн.
Відповідно до абз. 2 п. 2 Додатку № 5 “Порядок розрахунків” до Договору, остаточний розрахунок за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата нарахувань по протоколах порушень при користування електричною енергією, рахунків за перетікання реактивної енергії, пеня, індекс інфляції, 3% річних та інші платежі, згідно з умовами цього Договору, здійснюються споживачем самостійно на протязі 5 операційних днів з дня отримання рахунку.
Таким чином, неналежне виконання вказаних умов договору у частині своєчасного проведення розрахунків за договором про постачання електричної енергії призвело до виникнення у ТОВ «КК «Суворовський» заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 2 219 081,25 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 463 640,98грн., 3% річних у розмірі 38 623грн. та інфляційні витрати в сумі 102 314,57грн.
Посилаючись на вищенаведені обставини, Акціонерне товариство “Одесаобленерго” звернулось до суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, надані ними в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що під час виконання умов цього Договору з питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.
Згідно зі ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Пунктом 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 р. передбачено, що електрична енергія (активна) - енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.
Згідно п. 4.21 Правил оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно із строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом.
Відповідно до п. 5.2.1 Правил, електропостачальник має право на своєчасне та в повному отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.
Пунктом 5.5.5 Правил передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Виходячи з наявних матеріалів справи господарським судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором про постачання електричної енергії № 105400 від 21.11.2017р. в частині повної та своєчасної оплати за спожиту активну електричну енергію, внаслідок чого у нього виник борг перед позивачем у розмірі 2 219 081,25 грн. позові вимоги щодо стягнення якого підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за Договором 3% річних у розмірі 38 623грн. та інфляційні витрати в сумі 102 314,57грн.
Згідно із п. 7 Додатку № 5 “Порядок розрахунків” до Договору, у разі несвоєчасної оплати, обумовлених даним порядком платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, а сума боргу повинна бути сплачена з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних.
Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 38 623грн. та інфляційні витрати в сумі 102 314,57грн. підлягають судом задоволенню в повній мірі.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 463 640,98 грн. - пені.
Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”).
Окрім того, аналогічний обов'язок щодо сплати окрім основного боргу суми нарахованої пені передбачено п. 4.17 Правил.
Пунктом 4.2.1. Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3.-2.3.4. цього Договору (вартість електричної енергії, за перетікання реактивної електричної енергії), з порушенням термінів, визначених додатком “Порядок розрахунків”, споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Зі змісту п. 7 Додатку № 5 “Порядок розрахунків” до Договору вбачається, що у разі несвоєчасної оплати, обумовлених даним порядком платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені.
В зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо оплати товару, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії.
Поряд з цим відповідач у відзиві на позов заявив клопотання про зменшення розміру пені, згідно якого просить суд зменшити нараховані суми штрафних санкції, посилаючись на те, що ним було сплачено за спожиту електричну енергію за період з червня 2017 року по грудень 2018 року 13 073 096 грн., 28 коп., що становить 85,5% від загальної ціни договору про постачання електричної енергії № 105400 від 21.11.2017р. за цей період, що свідчить про значний ступінь виконання зобов'язання та добросовісність Відповідача. Основний борг за спожиту електричну енергію у липні, серпні, вересні 2018 року погашений в повному обсязі до звернення Позивачем з позовом до суду, таким чином збитки Позивача, пов'язані з оплатою вартості електричної енергії, спожитої за цей період, відсутні. Позивач є виробником електричної енергії, не замовляючи її при цьому у інших постачальників, що свідчить про відсутність можливих втрат матеріального характеру, пов'язаних наприклад з покладанням на Позивача штрафних санкцій за прострочення платежів, яке виникло через прострочення платежів Відповідачем. Сума прострочення Відповідача носить незначний характер порівняно із загальною вартістю виконаного зобов'язання за договором, оскільки прострочена сума становить менше 17% від оплаченої вартості електричної енергії. Відповідач, підтверджуючи свою добросовісність, не ухиляється від відповідальності за порушення умов договору, наявність прострочення не заперечує. ТОВ «Керуюча компанія «Суворовський» на сьогоднішній день перебуває у скрутному фінансовому становищі, оскільки, його основною діяльністю є надання послуг з управління багатоквартирними будинками співвласникам цих будинків (прибирання прибудинкової території та сходових клітин, технічне обслуговування ліфтів, внутрішньобудинкових систем, мереж електропостачання, поточний ремонт конструктивних елементів, систем гарячого і холодного водопостачання та водовідведення, інших інженерних мереж, а отже і основними фінансовими надходженнями підприємства є оплата співвласниками цих багатоквартирних будинків вартості послуг з управління.
Разом з тим, з урахуванням наведених відповідачем обставин, суд вважає за можливе зменшити лише нараховану суму пені до 90% від розрахованої позивачем.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, враховуючи вищенаведене, зважаючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах, та зважаючи що основною діяльністю відповідача є надання послуг з управління багатоквартирними будинками співвласникам цих будинків (прибирання прибудинкової території та сходових клітин, технічне обслуговування ліфтів, внутрішньобудинкових систем, мереж електропостачання, поточний ремонт конструктивних елементів, систем гарячого і холодного водопостачання та водовідведення, інших інженерних мереж, суд доходить висновку щодо необхідності зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача, до 90% від заявленої позивачем суми пені за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії. Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Крім того, на думку суду, пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення. Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії у розмірі 46 364,10грн.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні Акціонерного товариства “Одесаобленерго” є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, проте враховуючи зменшення пені підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Акціонерного товариства “Одесаобленерго” (65031, м. Одеса, вул.. Миколи Боровського, 28Б, код ЄДРПОУ 00131713) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуючий компанія “Суворовський” (65069, м. Одеса, вул. Капітана Кузнєцова, код ЄДРПОУ 37947742) - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуючий компанія “Суворовський” (65069, м. Одеса, вул. Капітана Кузнєцова, код ЄДРПОУ 37947742) на користь Акціонерного товариства “Одесаобленерго” (65031, м. Одеса, вул.. Миколи Боровського, 28Б, код ЄДРПОУ 00131713) заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 2 219 081 (дві мільйона двісті дев'ятнадцять тисяч вісімдесят одна)грн. 25коп. пеню в розмірі 46 364 (сорок шість тисяч триста шістдесят чотири)грн. 10коп. 3% річних в сумі 38 623 (тридцять вісім тисяч шістсот двадцять три)грн., інфляційні витрати в розмірі 102 314 (сто дві тисячі триста чотирнадцять)грн. 57коп. судовий збір в сумі 42 354 (сорок дві тисячі триста п'ятдесят чотири)грн.. 90коп.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 16 травня 2019 р.
Суддя К.Ф. Погребна