"10" травня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/531/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.
за участю секретаря судового засідання Бачур А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/531/19
за позовом: акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Богдана Хмельницького, буд. №6, м. Київ, 01601)
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Управляюча компанія “Ренесанс” (вул. Преображенська, буд. №61, кв.№5, м. Одеса, 65020)
про стягнення 564 514,45 грн.
за участю представників:
від позивача: Пронюк В.Я., за довіреністю;
від відповідача: Хома О.В., за ордером.
Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Управляюча компанія “Ренесанс” 564 514,45 грн., де 291 291,43 грн. - основна заборгованість, 118 360,88 грн. - пеня, 30 490,77 грн. - 3% річних, 124 371,37 грн. - інфляційні.
Зокрема, позивач вказує, що 21.12.2015 р. між ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Управляюча компанія “Ренесанс” укладено договір №3161/16-ТЕ-23 постачання природного газу, на виконання умов якого позивачем передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 831 649,43грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.
Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Так, позивач вказує, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк, визначений договором, чим порушив умови п. 6.1 договору.
Так, позивач зазначає, що сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 291 291,43грн.
Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу. Відтак, за неналежне виконання відповідачем умов договору позивачем здійснено нарахування пені, розмір якої з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу складає за розрахунком позивача 118 360,88грн.
Крім того, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 30 490,77 грн. та інфляційні втрати в сумі 124 371,37грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.03.2019р. позовну заяву Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України” прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/531/19, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 02.04.2019р.
04.04.2019р. відповідачем надано до суду відзив на позов (вх.№6562/19) в якому останній відзначає, що між сторонами у справі на виконання розпорядження КМУ від 04.10.2017р. №720-р «Деякі питання опалювального сезону 2017/2018 року» було досягнуто письмових домовленостей про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ за договором постачання природного газу №3161/16-ТЕ-23 укладено сторонами 21.12.2015р., що підтверджує листом НАК «Нафтогаз України» №26-7897/1.8-16 від 14.11.2016р. Як вважає відповідач строк дії вищевідзначеної домовленості закінчується 01.01.2021р., а тому ТОВ “Управляюча компанія “Ренесанс” за вказаним договором своєчасно сплачує визначену заборгованість та станом на час подання відзиву згідно графіку заборгованості немає, у зв'язку із чим на думку відповідача позовні вимоги не можуть бути задоволенні судом.
В судовому засіданні 15.04.2019 р. представник позивача звернувся до суду із заявою, в якій зазначив про зміну найменування позивача, вказуючи, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 р. № 226 „Деякі питання акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України”, яка набрала чинності 20.03.2019 р., було змінено тип ПАТ “Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України” з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України”.
Враховуючи вищенаведене та те, що зміна найменування юридичної особи не є реорганізацією, судом змінено найменування позивача - Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України” на Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України”.
В судовому засіданні 10.05.2019р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити їх.
В судовому засіданні 10.05.2019р. представник відповідача позовні вимоги в частині суми основного боргу визнав, заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
В судовому засіданні 10.05.2019р. судом закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив:
21.12.2015р. між ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Управляюча компанія “Ренесанс” (споживач) укладено договір №3161/16-ТЕ-23 постачання природного газу, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору.
Відповідно до п. п. 1.2., 1.3. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на миту територію України ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”).
В п. 2.1 договору визначено, що постачальник передає споживачу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) газ обсягом до 315 тис. куб.м, у тому числі по місяцях (тис. куб.м): у січні 2016 року - 140; у лютому 2016р. - 90; у березні 2016 року - 85, всього за І кв. - 315.
Згідно п. 2.1.2 договору обсяги природного газу, що планується передати за цим договором (далі - планований обсяг) можуть змінюватись сторонами протягом місяця поставки в установленому порядку.
За умовами п. 3.1 договору постачальник передає споживачу газ у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на газ переходить від постачальника до споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживачі несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
Положеннями п. 3.4 договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.
Відповідно до п. 3.5 договору споживач зобов'язується надати не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, постачальнику завірену копію акту про фактичний обсяг розподіленого/протранспортованого за цим договором природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором ГРМ/ГТС; у разі надання технічного акту на загальний обсяг розподіленого/протранспортованого природного газу, споживач надає детальну розбивку газу за категоріями (в т.ч. за цим договором) за власним підписом; підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акту приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.
Постачальник не пізніше 8-го числа повертає споживачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
У випадку ненадання або несвоєчасного надання споживачем акту приймання-передачі природного газу, обсяги використання встановлюються відповідно до даних оператора ГРМ/ГТС.
У випадку відмови споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу, розбіжності підлягають врегулюванню відповідно до умов договору або в порядку, передбаченому чинним законодавством України. До врегулювання сторонами розбіжностей, обсяги використання встановлюються відповідно до даних оператора ГРМ/ГТС.
В п. 4.1 договору визначено, що кількість газу, яка продається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу у відповідності до вимог, встановлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2493.
Відповідно до п. 5.1 договору регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором, в період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 р. № 758.
У відповідності до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м газу за цим договором в період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770,74 грн., крім того, збір у вигляді цільової надбавки до ціни на природний газ - 2%, податок на додану вартість - 20 %. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 1806,15 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 361,23 грн., всього з ПДВ 2167,38грн.
Пунктом 5.4 договору передбачено, що загальна вартість природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
Згідно п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 6.3 договору сторони погодили, що при перерахуванні коштів в призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. Оплата за природний газ здійснюється таким чином:
- п. 6.3.1 У разі, якщо споживач підпадає під дію статті 19-1 Закону України “Про теплопостачання”, оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського для розрахункового місяця згідно з нормативами перерахування коштів, затвердженими відповідною постановою уповноваженого органу, за зараховується як оплата за газ, поставлений постачальником споживачу в порядку, визначеному нормами чинного законодавства. У разі якщо на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, споживач в будь-якому випадку зобов'язаний своєчасно та в повному в обсязі розрахуватись за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору.
- п. 6.3.2. У разі якщо споживач не підпадає під дію ст. 19-1 Закону України “Про “Теплопостачання” в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання, оплата за газ здійснюється з поточного рахунку споживача на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховується як оплата за газ, поставлений, постачальником споживачу в порядку, визначеному нормами чинного законодавства.
- п. 6.3.3. За наявності заборгованості у споживача за договором, постачальник зараховує кошти, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.
- п. 6.3.4 Оплата інших платежів (пені, штрафи, судові збори, інфляційні витрати тощо), крім суми основного боргу, сплачуються споживачем на поточний рахунок постачальника.
За умовами п. 6.4 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу погашається основна сума боргу.
Пунктом 6.5 договору передбачено, що звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного газу споживачем та актів приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою.
В підпункті 6 пункту 7.2. договору передбачено, що споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати поставлений природний газ в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Згідно п.п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством, а також цим договором.
У відповідності до п.п. 10.1, 10.2 договору передбачено, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. Будь-яка із сторін має право ініціювати такі переговори. У разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.
В п. 10.3 договору визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.
За умовами розділу 12 договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2016 року і діє в частині реалізації газу до 31 березня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору №3161/16-ТЕ-23 ПАТ “НАК “Нафтогаз Україна” з січня 2016 року по квітень 2016 року включно було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю “Управляюча компанія “Ренесанс” прийнято природного газу на загальну суму 831 649,43грн. згідно актів приймання - передачі природного газу від 31.01.2016 р. на суму 360 609,61грн., від 29.02.2016р. на суму 238 712,45грн., від 31.03.2016р. на суму 226 745,29грн., від 30.04.2016р. на суму 5 582,08грн.
На підтвердження проведення часткової, але неповтої та несвоєчасної оплати відповідачем за поставлений газ позивач подав до справи виписку по особовому рахунку ТОВ “Управляюча компанія “Ренесанс” за період з 01.12.2015р. по 30.06.2018р.
Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем поставленого позивачем природного газу на суму 219 219,43грн. за актом приймання-передачі природного газу, які наявні в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, вищевказаний договір постачання природного газу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Як з'ясовано судом, на виконання умов договору №3161/16-ТЕ-23 ПАТ “НАК “Нафтогаз Україна” з січня 2016 року по квітень 2016 року включно було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю “Управляюча компанія “Ренесанс” прийнято природного газу на загальну суму 831 649,43грн. згідно актів приймання - передачі природного газу від 31.01.2016 р. на суму 360 609,61грн., від 29.02.2016р. на суму 238 712,45грн., від 31.03.2016р. на суму 226 745,29грн., від 30.04.2016р. на суму 5 582,08грн.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, прийняття відповідачем природного газу від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений природний газ відповідно до чинного законодавства та умов договору до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Так, за умовами п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Проте, як встановлено судом, відповідач не здійснив розрахунки за поставлений за період з січня 2016 року по квітень 2016 року природний газ включно на загальну суму 291 291,43грн., що не спростовано останнім в ході розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 291 291,43грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати природного газу, поставленого в січні-квітні 2016 року позивачем відповідно до п. 8.2 договору було нараховано пеню в загальному розмірі 118 360,88грн., а також відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних від простроченої суми в загальному розмірі 30 490,77грн. та інфляційні втрати в розмірі 124 371,37грн., які заявлені до стягнення.
При цьому, щодо тверджень відповідача стосовно того, що між сторонами у справі на виконання розпорядження КМУ від 04.10.2017р. №720-р «Деякі питання опалювального сезону 2017/2018 року» було досягнуто письмових домовленостей про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ за договором постачання природного газу №3161/16-ТЕ-23 укладено сторонами 21.12.2015р., що підтверджує листом НАК «Нафтогаз України» №26-7897/1.8-16 від 14.11.2016р., суд відзначає наступне.
Проаналізувавши лист НАК «Нафтогаз України» №26-7897/1.8-16 від 14.11.2016р., суд вбачає, що однією із умов коли НАК «Нафтогаз України» зобов'язаний постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, зокрема є умова коли таким виробником надано до НАК «Нафтогаз України» та виконання виробником теплової енергії погоджено виконавчим органом ради графік погашення заборгованості (рівними частинами до 01.01.2021р. з розробкою за всіма договорами з НАК «Нафтогаз України»), а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ.
А тому, НАК «Нафтогаз України» враховуючи те, що такий графік ТОВ “Управляюча компанія “Ренесанс” погодив та надав, НАК «Нафтогаз України» продовжував здійснювати постачання природного газу дотримуючись вимог чинного законодавства України та положень укладених з підприємством договорів.
При цьому, відповідачем не надано доказів того, що саме НАК «Нафтогаз України» затвердив відповідний графік погашення заборгованість, а надав погоджений графік директором департаменту міського господарства Одеської міської ради, який не є стороною договору №3161/16-ТЕ-23, а тому не впливає на вирішення питання щодо наявної заборгованості у судовому порядку по розгляду справи №916/531/19.
Щодо вимог позивача про стягнення пені за прострочення оплати за поставлений природний газ в розмірі 118 360,88,73 грн. суд зазначає наступне.
За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на те, що відповідач свої зобов'язання в частині оплати поставленого природного газу не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.
При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості природного газу) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 8.2 договору у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної обліковій ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений природний газ позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у січні 2016р. у розмірі 36 542,23грн. за період з 16.02.2016 р. по 15.08.2016 р., за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у лютому 2016 року у розмірі 43 392,19грн. за період з 15.03.2016 р. по 14.09.2016 р., за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у березні 2016 року у розмірі 37 543,08грн. за період з 26.04.2016 р. по 25.10.2016 р., за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у квітні 2016 року у розмірі 883,38грн. за період з 26.05.2016 р. по 25.11.2016 р., розрахунки яких додано до позову.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.
Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у січні 2016р. у розмірі 36 542,23грн., у лютому 2016 року у розмірі 43 392,19грн., у березні 2016 року у розмірі 37 543,08грн., у квітні 2016 року у розмірі 883,38грн., судом встановлено, що розрахунок пені було здійснено позивачем вірно, також вказані розрахунки відповідачем не оспорювались.
За наявності підстав, передбачених ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, може бути зменшений за рішенням господарського суду, при цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Так, в судовому засіданні 10.05.2019р., відповідач заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, яке обґрунтував наступним.
Так, відповідач зазначає, що штрафні санкції, яких вимагає стягнути позивач складають 273 223,02грн., що практично дорівнює розміру основної вимоги за позовом. Відзначає, що така сума є вкрай надмірною та тим критичним рівнем за яким діяльність відповідача ТОВ УК «Ренесанс» у.т.ч. і з надання теплопостачання населенню може бути взагалі припинена.
Недосконалість законодавства у частині оплати комунальних послуг (теплопостачання), неспроможність населення їх своєчасно та у повному обсязі оплачувати, призвело сьогодні до їх заборгованості перед ТОВ УК «Ренесанс» за 2016 - 2019р.р. у загальній сумі : 1241148,58грн. Ці обставини і є основною причиною неналежного виконання обов'язків стороною відповідача перед позивачем за договором постачання природного газу №3161/16-ТЕ-23 укладеного сторонами 21.12.2015 року.
Також, відповідач просить врахувати суд і обставини, на які ТОВ УК «Ренесанс» посилався у своєму відзиві на позовну заяву, зокрема той факт, що між сторонами на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.10.2017 року №720-р «Деякі питання опалювального сезону 2017/2018 року» було досягнуто письмових домовленостей про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ за договором постачання природного газу №3161/16-ТЕ-23 укладеного сторонами 21.12.2015 року.
При цьому, за твердженнями відповідача, строк дії досягнутих домовленостей про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ за договором постачання природного газу № 3161/16-ТЕ-23 укладеного сторонами 21.12.2015 року закінчується 01.01.2021року. ТОВ «Управляюча компанія «Ренесанс»» за вказаним договором своєчасно сплачує визначену заборгованість та станом на час подання цього відзиву заборгованості згідно графіку погашення немає.
Також, вищевідзначені домовленості узгоджуються із Законом України «Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» № 1730 - VIII від З листопада 2016 року статтею 5 якого передбачено реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01 липня 2016 року. Заборгованість відповідача перед позивачем за договором постачання природного газу № 3161/16-ТЕ- 23 укладеного сторонами 21.12.2015 року виникла за поставлений природний газ за актами приймання - передачі природного газу : від 31 січня 2016 року, 29 лютого 2016 року , 31 березня 2016 року та підлягає реструктуризації за положеннями закону.
Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.
Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним в матеріалах справи доказам.
Отже, з урахуванням заявленого розміру заборгованості, того що пеня за своєю правовою природою є важелем впливу на нерадиво боржника, засобом спонукання боржника до виконання свої обов'язків щодо сплати боргу, а також враховуючи те, що пеня на думку суду не може бути засобом безпідставного збільшення суми грошового зобов'язання, а правова мета пені не є засобом для додаткового отримання прибутку, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені до 15 000,00грн.
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за поставлений природний газ у лютому 2016 року - квітень 2016 року відповідачем не погашена взагалі, зважаючи на що станом на 04.03.2019 р. (дата звернення ПАТ “НАК “Нафтогаз Україна” із даною позовною заявою до суду, якою вважається дата передачі позовної заяви до підприємства поштового зв'язку, через яке позов направлено до суду) у позивача наявні правові підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором №3161/16-ТЕ-23 від 21.12.2015 р. Адже ч. 3 ст. 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до 30 листопада 2016 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані - підлягають списанню з 30 листопада 2016 року.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов'язання у гривневому вираженні.
Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого природного газу за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних.
Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у січні 2016 року у розмірі 3 209,26 грн. за період з 16.02.2016 р. по 11.01.2017р. та за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу, у лютому 2016 року у розмірі 11325,42 грн. за період з 15.03.2016 р. по 10.08.2018 р., у березні 2016р. 15 586,11грн. за період з 26.04.2016р. по 10.08.2018р., у квітні 2016р. у розмірі 369,98грн. за період з 26.05.2016р. по 10.08.2018р., судом встановлено, що вказані розрахунки 3% річних були здійснені позивачем вірно, також вказані розрахунки відповідачем не оспорювались.
Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в сумі 30 490,77грн.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є компенсацією кредитору його втрат, пов'язаних із знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Згідно роз'яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.
Враховуючи викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в розмірі 124 371,37 грн.
Наразі судом встановлено, що позивачем за зобов'язаннями січня 2016 року за період з 01.03.2016 р. по 31.03.2016 р. нараховано 2752,52 грн. на суму боргу 275 251,61грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів), за період з 01.04.2016р. по 30.04.2016 р. нараховано 5180,14 грн. на суму боргу 148 004,13 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів); за період з 01.05.2016р. по 31.07.2016 р. нараховано (-226,48) грн. на суму боргу 113 184,27 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів); за період з 01.08.2016р. по 31.08.2016р. нараховано (-293,87)грн. на суму боргу 97 957,79 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів); за період з 01.09.2016р. по 30.09.2016р. нараховано 1307,95грн. на суму боргу 72663,92грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів); за період з 01.10.2016р. по 31.10.2016р. нараховано 1231,21грн. на суму боргу 43971,87 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів); за період з 01.11.2016р. по 30.11.2016р. нараховано 543,66грн. на суму боргу 30 203,08 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів); за період з 01.12.2016р. по 31.12.2016р. нараховано 141,72грн. на суму боргу 15 746,74 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів);
- за зобов'язаннями лютого 2016 року за період з 01.04.2016 р. по 31.12.2016 р. нараховано 25540,91 грн. на суму боргу 238712,45 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів), за період з 01.01.2017 р. по 31.01.2017 р. нараховано 2799,55 грн. на суму боргу 254504,97 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів); за період з 01.02.2017 р. по 28.02.2017 р. нараховано 2423,05 грн. на суму боргу 242304,52 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів); за період з 01.03.2017 р. по 31.03.2017 р. нараховано 4135,10 грн. на суму боргу 229727,57 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів); за період з 01.04.2017 р. по 30.04.2017 р. нараховано 1789,76 грн. на суму боргу 163 964,06 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів); за період з 01.05.2017 р. по 31.05.2017 р. нараховано 2413,48 грн. на суму боргу 185652,43 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів); за період з 01.06.2017 р. по 31.07.2017 р. нараховано 3120,72 грн. на суму боргу 173065,91 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів); за період з 01.08.2017 р. по 31.08.2017 р. нараховано (-161,19) грн. на суму боргу 161186,63 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів); за період з 01.09.2017 р. по 30.09.2017 р. нараховано 2920,51 грн. на суму боргу 146 025,44 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів); за період з 01.10.2017 р. по 31.12.2017 р. нараховано 4195,06 грн. на суму боргу 133945,95 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів); за період з 01.01.2018 р. по 31.01.2018р. нараховано 1847,12 грн. на суму боргу 123 141,01 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів); за період з 01.02.2018 р. по 31.07.2018 р. нараховано 2316,57 грн. на суму боргу 112304,70 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів).
Однак, слід зазначити, що інфляційна складова боргу може бути розрахована виключно із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а не на суму боргу з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів, у зв'язку з чим суд доходить до висновку про неправильність та необґрунтованість вказаного розрахунку інфляційних втрат. За таких обставин, судом здійснено самостійний перерахунок інфляційних втрат із врахуванням вказаних періодів прострочення та суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а саме:
- за зобов'язаннями січня 2016 року на суму боргу 275 251,61 грн. за період з 01.03.2016 р. по 31.03.2016р. інфляційні втрати складають 2752,52грн.;
на суму боргу 145 251,61грн. за період з 01.04.2016р. по 30.04.2016 р. інфляційні втрати складають 5083,81грн.;
на суму боргу 105 251,61грн. за період з 01.05.2016р. по 31.07.2016 р. інфляційні втрати складають (-210,61)грн.;
на суму боргу 90 251,61грн. за період з 01.08.2016р. по 31.08.2016р. інфляційні втрати складають (-270,75)грн.;
на суму боргу 65 251,61грн. за період з 01.09.2016р. по 30.09.2016р. інфляційні втрати складають 1174,53грн.;
на суму боргу 35 251,61грн. за період з 01.10.2016р. по 31.10.2016р. інфляційні втрати складають 987,05грн.;
на суму боргу 20 251,61грн. за період з 01.11.2016р. по 30.11.2016р. інфляційні втрати складають 364,53грн.;
на суму боргу 5251,61грн. за період з 01.12.2016р. по 31.12.2016р. інфляційні втрати складають 47,26грн.
- за зобов'язаннями лютого 2016 року
на суму боргу 238 712,45грн. за період з 01.04.2016 р. по 31.12.2016 р. інфляційні втрати складають 25540,91грн.;
на суму боргу 228 964,06грн. за період з 01.01.2017 р. по 31.01.2017 р. інфляційні втрати складають 2518,60грн.;
на суму боргу 213 964,06грн. за період з 01.02.2017 р. по 28.02.2017 р. інфляційні втрати складають 2139,64грн.;
на суму боргу 198 964,06грн. за період з 01.03.2017 р. по 31.03.2017 р. інфляційні втрати складають 3581,35грн.;
на суму боргу 163 964,06грн. за період з 01.04.2017 р. по 30.04.2017 р. інфляційні втрати складають 1475,68грн.;
на суму боргу 148 964,06грн. за період з 01.05.2017 р. по 31.05.2017 р. інфляційні втрати складають 1936,53грн.;
на суму боргу 133 964,06грн. за період з 01.06.2017 р. по 31.07.2017 р. інфляційні втрати складають 2415,64грн.;
на суму боргу 118 964,06грн. за період з 01.08.2017 р. по 31.08.2017 р. інфляційні втрати складають (-118,96)грн.;
на суму боргу 103 964,06грн. за період з 01.09.2017 р. по 30.09.2017 р. інфляційні втрати складають 2079,27грн.;
на суму боргу 88 964,06грн. за період з 01.10.2017 р. по 31.12.2017 р. інфляційні втрати складають 2786,27грн.;
на суму боргу 73 964,06грн. за період з 01.01.2018 р. по 31.01.2018р. інфляційні втрати складають 1109,46грн.;
на суму боргу 58 964,06грн. за період з 01.02.2018 р. по 31.07.2018 р. інфляційні втрати складають 1241,90грн.
за зобов'язаннями березня - квітня 2016р. обрахунок інфляційних втрат зроблено вірно.
Тому, за розрахунком суду загальний розмір інфляційних збитків у зв'язку з простроченням відповідачем оплати за договором №3161/16-ТЕ-23 по зобов'язанням за січень 2016 - квітня 2016р. складають 117 028,52грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Таким чином, оцінюючи наявні в справі докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз Україна” обґрунтовані частково, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, проте підлягають частковому задоволенню з огляду на допущені позивачем помилки при розрахунку інфляційних втрат. Таким чином, зробивши самостійний розрахунок, суд встановив, що загальна сума заборгованості відповідача, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 291 291, 43грн. основного боргу, 15 000,00грн. пені, 117 028,52грн. інфляційних втрат, 30 490,77грн. 3% річних.
У попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, позивач відзначив судовий збір у розмірі 8 467,72грн.
Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 8 467,72грн., які підлягають відшкодуванню платнику внаслідок часткового задоволення його вимог за рахунок відповідача в сумі 8 357,58грн.
Керуючись ст.ст.13, 76, 86, 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити - частково.
2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Управляюча компанія “Ренесанс” (вул. Преображенська, буд. №61, кв.№5, м. Одеса, 65020, код ЄДРПОУ 37422252) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз Україна” (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг в сумі 291 291 (двісті дев'яносто одна тисяча двісті дев'яносто одна)грн. 43коп., пеню в сумі 15 000 (п'ятнадцять тисяч)грн. 00коп., 3% річних в сумі 30 490 (тридцять тисяч чотириста дев'яносто)грн. 77коп., інфляційні втрати в сумі 117 028 (сто сімнадцять тисяч двадцять вісім)грн. 52коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 8 357 (вісім тисяч триста п'ятдесят сім)грн. 58коп.
3. В решті частини позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.
Накази видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст рішення складено 15 травня 2019р.
Суддя О.В. Цісельський