16.05.2019 р. Справа№ 914/937/19
Господарський суд Львівської області у складі судді Трускавецького В.П., розглянувши матеріали
заяви:підприємства-фірми «Профіт», м. Золочів Львівської області,
про:забезпечення позову,
у справі за позовом: підприємства-фірми «Профіт», м. Золочів Львівської області,
до відповідача:Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів,
про: визнання недійсним рішення ЛОТВ Антимонопольного комітету України № 63/17-р/к від 11.04.2019,
визнав, що подана заяву про забезпечення позову, що міститься у тексті позовної заяви та прохальній частині позовної заяви (п. 2 прохальної частини позову) подано без додержання вимог, визначених статтею 139 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема: 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Законодавець, урівноважуючи можливості реалізації та захисту прав сторін, на підставі принципу диспозитивності, зобов'язав особу, яка бажає забезпечити позов, запропонувати власний спосіб зустрічного забезпечення. Зазначене вище положення закону є імперативним та не допускає подвійного тлумачення.
Натомість позивач не подав пропозицій щодо зустрічного забезпечення, зазначивши лише, що забезпечення позову жодним чином не вплине на права та обов'язки Антимонопольного комітету, оскільки в оскаржуваній заявником частині стосується лише статусу господарюючого суб'єкта.
З приводу зазначеного, суд наголошує, що саме суд, а не позивач, визначає вірогідність завдання відповідачу збитків у зв'язку з забезпеченням позову. Зокрема, згідно з положеннями частин 1, 3 та 4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.
Підсумовуючи вищезазначене, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення обов'язково повинні міститися у заяві про забезпечення позову на підставі пункту 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, питання щодо застосування чи незастосування таких пропозиції щодо зустрічного забезпечення вирішується судом на підставі положень статті 141 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 139 ГПК України, в частині змісту, оскільки не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Відповідно до частини 7 статті 140 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Отже, заява ПФ «Профіт» про забезпечення позову має бути повернута заявнику, однак враховуючи розміщення (заявлення) такої у тексті позовної заяви є неможливим її фактичне повернення окремо від позовної заяви, а тому суд визнає її повернутою без вчинення окремих дій по направленню такої заяви заявнику.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 139, 140 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву підприємства-фірми «Профіт» про забезпечення позову повернути заявнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Після усунення виявлених порушень заявник управі повторно подати заяву про забезпечення позову.
Суддя Трускавецький В.П.