Єдиний унікальний номер: 378/581/19
Провадження № 1-кп/378/38/19
15.05.2019 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в смт. Ставище кримінальне провадження № 42019111030000093 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , освіта повна загальна середня, не працюючого, не одруженого, раніше в силу ст. 89 КК України не судимого, в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України, -
ОСОБА_4 скоїв злочин, передбачений ч. 3 ст. 297 КК України, за наступних обставин.
22 грудня 2018 року, близько 16 години 30 хвилин, в с. Брилівка Ставищенського району ОСОБА_4 пройшов на територію кладовища, яке розташоване у вказаному селі по вул. Першотравневій, яке відповідно до ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу є місцем поховання, діючи з прямим умислом, спрямованим на наругу над могилою, демонструючи свою зневагу до моральних засад суспільства в частині поваги до померлих, переслідуючи корисливу мету та незаконне вилучення предметів, що знаходяться на могилах даного кладовища, з метою наживи усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, а також те, що за його діями ніхто не спостерігає, з могили померлого ОСОБА_5 , роки життя 1925-1985, шляхом зрізання, таємно викрав верх дерева туї, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 , який є сином покійного, моральний збиток, а зрізане дерево туї привласнив на свою користь та з місця скоєння кримінального правопорушення зник.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в скоєнні злочину визнав, суду показав, що вкінці грудня 2018 року з метою зрізати ялинку для продажу, під вечір він прийшов на територію кладовища в с. Брилівка та з могили батька ОСОБА_7 зрізав тую, переплутавши її з ялинкою, оскільки було темно, яку забрав з собою та цього ж дня запропонував купити місцевим жителям ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які відразу викликали поліцію.У вчиненому щиро кається.
Покази обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи, які ним та іншими учасниками судового розгляду не оспорюються, тому суд вважає викладені фактичні обставини справи достовірними і такими, що не потребують дослідження в судовому засіданні відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Таким чином, оцінюючи в сукупності всі фактичні обставини справи, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину доведена і його умисні дії суд кваліфікує за ч. 3 ст. 297 КК України, як наруга над могилою, вчинена з корисливих мотивів.
Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані, які характеризують особу останнього, обставину, що пом'якшує покарання.
Судом враховується те, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, свою вину у скоєнні злочину визнає. Аналіз даних про особу обвинуваченого вказує на те, що він по місцю проживання характеризується задовільно, перебуває на обліку у лікаря - нарколога з діагнозом: хронічний алкоголізм, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, згідно висновку органу пробації він потребує цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції, ніде не працює.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Враховуючи у сукупності відповідно до п. 3.ч.1 ст. 65 КК України зазначені вище обставини, приймаючи до уваги, що тяжких наслідків від скоєного не наступило, із урахуванням обставин вчинення злочину, його тяжкості, даних про особу обвинуваченого, який ніде не працює, та обставини, що пом'якшує йому покарання, висновку органу пробації щодо обвинуваченого, суд вважає, що виправлення останнього можливе без відбування покарання, міру покарання йому слід обрати в межах санкції статті, за якою його визнано винним, у виді обмеження волі, із застосуванням умов ст. 75 КК України, звільнивши від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, і призначенням іспитового строку із зобов'язанням відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, бо саме така міра покарання є необхідною й достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів.
Така позиція суду відповідає також необхідній до застосування в силу ст.17 Закону № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі Суд) позиції Суду, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи спрямовується на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи,- воно має бути пропорційним, з дотриманням принципу законності, несвавільним та не становити особистого і надмірного тягаря для особи (справа «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року).
В світлі зазначеної практики Суду реальне обмеження волі обвинуваченого ОСОБА_4 за умови відсутності у нього в силу ст. 89 КК України судимості, із визнанням ним вини, його щирого каяття, співпраці з органом досудового розслідування, - становило б особистий і надмірний тягар для обвинуваченого, покладений свавільно всупереч принципу законності й без врахування вимог пропорційності,- а це неприпустимо.
Суд обговорив можливість застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України, проте, підстав для її застосування не знаходить.
Керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком 4 (чотири) роки.
Застосувати до ОСОБА_4 умови ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Ставищенський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.
Суддя ОСОБА_1