Справа № 354/723/18
Провадження № 1-кп/348/136/19
14 травня 2019 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі : головуючої -судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Надвірна кримінальне провадження № 12018090110000103 про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , із базовою вищою освітою, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, здійснює догляд за особою, що досягла вісімдесятирічного віку, не судимого, громадянина України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_5 вчинив дії, які виразились в необережному спричиненні потерпілому ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Злочин вчинено за наступних обставин.
08.07.2018 року приблизно о 13:30 годин в м. Яремче, по вулиці Свободи неподалік санаторію «Прикарпатський» між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виник словесний конфлікт через вартість перевезення туристів до ТК «Буковель». В ході даного конфлікту ОСОБА_5 спіймав своїми руками пальці рук ОСОБА_4 та відштовхнув його від себе, внаслідок чого ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому середньої фаланги п'ятого пальця лівої кисті, які згідно висновку експерта № 212 від 02-07.08.2018 року відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, як такі, що не є небезпечними для життя в момент їх заподіяння, та викликали тривалий розлад здоров'я.
Допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_5 в судовому засіданні вину свою в інкримінованому йому злочині визнав частково, дав в суді показання про те, що він проживає разом зі своєю родиною в м.Яремче Івано-Франківської області. На життя заробляє тим, що здійснює нерегулярні перевезення пасажирів (таксує) в м.Яремче на ТК "Буковель". З потерпілим були знайомі тривалий час по роду спільної діяльності і стосунки між ними були нормальні.
Стосовно події 08 липня 2018 року пояснив, що того дня він знаходився поблизу санаторію "Прикарпатський", відпочивав на лавочці. Потерпілий знаходився неподалік. Конфлікт між ними виник з проводу того, що потерпілий озвучив пасажирам, на його думку, завелику ціну проїзду, і він відповів, що може за меншу ціну відвезти людей. Почувши це, ОСОБА_4 підійшов до нього і сказав, що покаже зараз, як ціну "збивати" за проїзд, при цьому замахнувшись рукою як для удару чи поштовху. Тоді він підвівся із лавочки, на якій сидів, зловив ОСОБА_4 за кулаки, щоб відштовхнути від себе. ОСОБА_4 намагався вирватися, і можливо в цей час він і міг пошкодити тому палець на руці. На цьому інцидент вичерпався, потерпілий сів в свою машину і поїхав на виклик. Умислу спричиняти потерпілому тілесних ушкоджень він не мав, він тільки захищався від посягань потеропілого, не думав, що від його дій можуть настати такі наслідки, тому просить у потерпілого вибачення за скоєне.
Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини у пред'явленому йому обвинуваченні, його вина повністю доводиться іншими зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, будучи допитаним в судовому засіданні в якості потерпілого ОСОБА_4 суду підтвердив, що він проживає в с. Микуличин Яремчанської міськради і офіційно займається перевезенням пасажирів. 08 липня 2018 року він відвіз людей в м.Івано-Франківськ і повернуся на зупинку в м.Яремче. Тоді ж приїхав також ОСОБА_6 , з яким пони посиділи на зупинці на лавці. До них підійшли люди і запиталися вартість проїзду на "Буковель". Він відповів, що приблизно 450 грн., і ціна їх не влаштувала. Тоді до нього підійшов ОСОБА_5 і запитався, чому він не поїхав на ОСОБА_7 , почав грубити. На такі слова обвинуваченого він відповів, що це не його справа і підійшов до нього. Тоді ОСОБА_8 штовхнув його, він у відповідь штовхнув останнього і, повернувшись, пішов від нього. В той час, коли він повертався від обвинуваченого, той схопив його за пальці рук і викрутив їх, а після того, як він сів в свою машину, ОСОБА_5 заскочив на сидіння його автомобіля, намагаючись далі провокувати його на бійку. Він, уникаючи подальшого конфлікту, вийшов з машини і тоді туристи почали кричати, після чого ОСОБА_5 вступився геть. Він відчував біль в руці і оскільки в подальшому біль не припинявся, а ставав сильнішим, він звернувся в Яремчанську МРЛ за медичною допомогою, де було встановленого, що в нього зламано палець - мізинець на лівій руці, наслідком чого йому поставили гіпс на руку. Вважає, що обвинувачений не усвідомлює своєї провини у вчиненому, окрім того ОСОБА_5 не відшкодовано йому моральну шкоду, яку оцінює в 100000 грн., оскільки переніс фізичну біль, незручності в житті, тривалий час не міг працювати і заробляти на прожиття, тому миритися з останнім він не бажає. Міру покарання обвинуваченому просить обрати умовну в межах закону.
Вказані пояснення потерпілого суд визнає належними, оскільки вони прямо і непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів, та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку, встановленому КПК України (у редакції 2012 року зі змінами та доповненнями).
Правдивість показань потерпілого ОСОБА_4 про розвиток подій, що мали місце 08.07.2018 року, об'єктивно узгоджується з показаннями допитаних в ході судового розгляду свідків та дослідженими документами.
Допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_9 ствердила, що 08.07.2018 року вона в м.Яремче стояла на зупинці поблизу аптеки, коли почула крики, які доносилися зі стоянки "таксі". Побачила, що сперечалися між собою ОСОБА_5 з ОСОБА_4 , обвинувачений кричав на потерпілого, ображав. Коли ОСОБА_4 мав намір йти до свого автомобіля, ОСОБА_5 зловив його за руки і почав викручувати пальці, а потерпілий намагався вирвати свою руку. Також ствердила, що ОСОБА_5 в подальшому заскочив до салону автомобіля ОСОБА_4 , щось кричав, однак на ці події зреагували присутні туристи, почали кричати "що ти робиш?", після чого обвинувачений вийшов з автомобіля, а потерпілий поїхав геть.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що він також займається пасажирськими перевезеннями і по роду діяльності знає як потерпілого, так і обвинуваченого, з якими перебуває в нейтральних стосунках. 08 липня 2018 року він знаходився в м.Яремче, неподалік санаторію "Прикарпатський", на протилежній стороні вулиці. Він бачив, як між потерпілим та обвинуваченим спочатку розпочався словесний конфлікт, який переріс в штовханину. В ході даної штовханини ОСОБА_4 замахнувся на ОСОБА_5 рукою, на останній у відповідь зловив того за руку і викрутив її. Потерпілий після цього сів в машину і поїхав. ОСОБА_4 він потім не бачив декілька тижнів, а коли побачив, то в того на руці була гіпсова пов"язка.
Судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про наявність у потерпілого та свідків будь-якого мотиву, щоб обмовити обвинуваченого.
Вина обвинуваченого ОСОБА_5 в скоєнні злочину також доводиться письмовими доказами, зокрема:
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.07.2018 року, з якого вбачається, що 08.07.2018 року в м. Яремча по вул. Свободи приблизно о 13.30 год. ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_4 тілесні ушкодження (а.с. 83);
- протоколом проведення слідчого експерименту та фототаблицею до нього від 09.08.2018 року за участю підозрюваного ОСОБА_5 , який детально розповів про обставини які мали місце 08.07.2018 року ( а.с. 84-87)
- висновком експерта № 212 від 02-07.08.2018 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_4 встановлений закритий травматичний перелом середньої фаланги п'ятого пальця лівої кисті. Вказана травма отримана від дії тупого твердого предмету може відповідати терміну утворення вказаному в даній ухвалі, і згідно «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» відноситься до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, як такі, що не є небезпечними для життя в момент їх заподіяння, та викликали тривалий розлад здоров'я. Характер, локалізація виявленої травми лівої кисті не виключають можливості утворення закритого травматичного перелому п'ятого пальця, як в результаті прямої дії тупого твердого предмету у вказану анатомічну ділянку, так і в результаті різкого та значного його перерозгинання (а.с. 99-100);
Зазначені докази по справі зібрані відповідно до вимог кримінально - процесуального закону, вони є допустимими, та такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим діяння, інкримінованого йому стороною обвинувачення, відповідають показанням потерпілого, свідків у справі.
Відповідно до ч.5 ст.95 КПК України особа дає показання щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим кодексом.
В зв"язку з цим суд вважає недостовірними показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які перебувають в дружніх стосунках з обвинуваченим, про те, що ОСОБА_5 не спричиняв потерпілому жодних тілесних ушкоджень, оскільки безпосередніми очевидцями події вони не були, про те, що трапилося 08.07.2018 року між обвинуваченим і потерпілим, вони довідалися зі слів інших людей, в т.ч. і обвинуваченого ОСОБА_5 , їх покази спростовуються наведеними вище доказами в їх сукупності та є такими, що спрямовані на ухилення обвинуваченим кримінальної відповідальності.
Також суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_14 про те, що ініціатором конфлікту був саме потерпілий ОСОБА_4 , якого він охарактеризував як конфліктну людину, і який штовхнув обвинуваченого, від чого той впав, потім піднявся, а потерпілий надалі намагався нанести йому удар і обвинувачений ОСОБА_5 тільки відмахнувся від нього, оскільки наслідком дій обвинуваченого ОСОБА_5 був перелом середньої фаланги п"ятого пальця лівої кисті.
Оцінюючи показання потерпілого та свідків обвинувачення, суд надає їм віри, оскільки вони є послідовними, узгоджуються між собою та знаходяться в об"єктивному зв"язку із матеріалами кримінального провадження, стверджуються іншими об"єктивними доказами.
Відповідно до ч.4 ст.97 КПК України суд може визнати доказом показання з чужих слів, якщо сторони погоджуються визнати їх доказами.
Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні категорично заперечує проти визнання показів даних свідків належним доказом, оскільки вони не відображають розвиток подій, які мали місце 08.07.2018 року.
Оцінюючи здобуті докази в їх сукупності, суд знаходить, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена повністю, часткове визнання своєї вини обвинуваченим, а також що він діяв в межах необхідної оборони від дій потерпілого, суд до уваги не бере, оскільки вони нічим не доведені та розцінює як обраний ним метод захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене.
Перевіряючи доводи обвинуваченого про те, що він фактично перебував в обстановці захисту від неправомірного посягання на його життя чи здоров"я з боку потерпілого, суд враховує, що згідно з ч. 3 ст. 27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було перевищення меж необхідної оборони.
Отже, виходячи з наведеного, право на необхідну оборону виникає лише за певних умов, визначених законом. Згідно з положеннями ст. 36 КК ці умови полягають у такому:
1) оборона визнається необхідною лише у випадку, якщо дії, що становлять її зміст, вчинено з метою захисту охоронюваних законом: а) прав та інтересів особи, яка захищається; б) прав та інтересів іншої особи (фізичної чи юридичної); в) суспільних інтересів; г) інтересів держави;
2) оборона може здійснюватись лише від суспільно небезпечного посягання, тобто діяння, ознаки якого передбачені КК;
3) за загальним правилом необхідна оборона має бути своєчасною - право на неї втрачається після того, як посягання було припинено або закінчено, і необхідність застосування засобів захисту відпала;
4) посягання має бути реальним, а не існувати лише в уяві того, хто захищається;
5) шкода при необхідній обороні може бути заподіяна тільки тому, хто посягає;
6) при необхідній обороні допускається заподіяння лише такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
В той же час наслідки, які настали, у вигляді перелому середньої фаланги п'ятого пальця лівої кисті, вочевидь, не охоплювалися умислом ОСОБА_5 , оскільки він цього не передбачав, хоча повинен був і міг передбачити, тому підстав для зміни кваліфікації дій обвинуваченого немає.
Оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а також їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 .
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ст. 128 КК України, які виразились у необережному спричинені середньої тяжкості тілесному ушкодженні, кваліфіковані вірно.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд враховує тяжкість вчиненого ним злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до злочинів невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання та реєстрації, за яким характеризується з позитивної сторони, що на обліку у лікаря психіатра чи нарколога не перебуває, має на утриманні малолітню дитину, здійснює догляд за перестарілою особою, а також думку потерпілого, який просить обвинуваченому визначити умовне суворе покарання в межах закону.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання судом не встановлено.
Згідно досудової доповіді Надвірнянського районного сектору з питань пробації ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_5 оцінюється як низький. Зважаючи на розглянуті розділи оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення обвинувачуваним та наявність криміногенних факторів, що можуть впливати на поведінку, виправлення обвинувачуваного ОСОБА_5 можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства (а.с.36-37).
Враховуючи всі обставини справи, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , суд прийшов до висновку, що йому слід призначити покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів в межах санкції даної статті КК України у виді громадських робіт.
Виходячи з вимог ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд приходить до глибокого переконання про можливість та достатність призначення обвинуваченому ОСОБА_5 саме такого виду покарання, так як таке буде відповідати особі винного, фактично скоєному, заподіяним наслідкам та обставинам, при яких вони були заподіянні і відповідно буде справедливим.
Стосовно озвученої вимоги потерпілого ОСОБА_4 про необхідність відшкодувати йому обвинуваченим ОСОБА_5 заподіяну моральну шкоду, яку той оцінив в 100000 грн., то в даному випадку суд зазначає, що така вимога повинна бути заявлена шляхом подання позовної заяви, і яка могла бути розглянута в даному кримінальному провадженні. Оскільки такого позову потерпілий під час судового розгляду не пред"явив, то суд не вправі на даному етапі вирішувати питання про будь-яке відшкодування моральної шкоди, що в свою чергу не перешкоджає потерпілому звернутися з таким позовом в порядку цивільного судочинства.
Заходи забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_5 під час досудового розслідування та в ході судового розгляду провадження не застосовувалися, і підстав їх застосування до набрання вироком чинності суд не вбачає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України та призначити йому покарання у виді 200 годин громадських робіт.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1