Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/1725/18
Провадження № 2/382/92/19
Іменем України
/заочне/
11 травня 2019 року Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Литвин Л.І.
при секретарі Чемерис С.О.
за участю адвоката Лісового А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин справу за позовом ОСОБА_2 до Богданівської сільської ради Яготинського району Київської області про визнання права власності за набувальною давністю,
Встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до Богданівської сільської ради Яготинського району Київської області про визнання права власності за набувальною давністю. Свої вимоги обгрунтовував тим, що він придбав житловий будинок по АДРЕСА_1 у ОСОБА_3, що підтверджується розпискою про передачу останній коштів в сумі 5550 грн. за будинок, складеною у присутності працівників сільської ради. Будинок облікується за ОСОБА_4, що підтверджується випискою з погосподарської книги. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Свідоцтва про право на спадщину на вказаний будинок спадкоємиця померлого ОСОБА_4-ОСОБА_3 не отримувала. З 2003 року та по даний час він постійно проживає у вказаному будинку, сплачує комунальні послуги за будинок, оформив на своє ім"я земельну ділянку біля будинку. Він відкрито та добросовісно володів вказаним будинком, зокрема, дана обставина була очевидна для третіх осіб, які мали можливість це бачити та не перешкоджав стороннім особам отримати будь-яку інформацію про його володіння будинком. Однак, він не має можливості зареєструвати право власності на даний будинок, у зв"язку з чим просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на вказаний будинок з господарськими будівлями та спорудами. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Представник відповідача в судове засідання не з"явився, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи. Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, покази свідків, дослідивши докази, враховуючи, що в справі є достатньо доказів для її заочного розгляду, суд вважає, що позов підлягає до задоволення. Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.
Статтею 344 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Добросовісність є однією із засад цивільного законодавства, наряду зі справедливістю та розумністю(ст.3 ЦК України). Законодавець не зазначив, що саме слід розуміти під таким терміном, як добросовісність володіння за набувальною давністю, але враховуючи ту обставину, що вітчизняний ЦК є фактичною рецепцією римського приватного права з урахуванням національних особливостей, то для визнання володільця добросовісним вважається достатнім, щоб вказане нерухоме майно не було набуте злочинним шляхом чи способом, який завідомо суперечить основам правопорядку та моралі.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй судових рішеннях по справам даної категорії сформулював правову позицію, з якої вбачається, що «у випадку, якщо є всі підстави вважати, що власник майна тривалий час не виявляє наміру визнати певну річ своєю, він погодився з її втратою - вона може бути визнана власністю фактичного добросовісного володільця.
Інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним.». (Ухвала ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня 2012 року).
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ своїм інформаційним листом від 28.01.2013 року «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та іншихречових прав» вказує на те, що при вирішенні спорів про набувальну давність суд має врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.
ОСОБА_5 у своїй статті «ІНФОРМАЦІЯ_1»//Юридичний журнал, #5/2006р. вказує, що можливість звернення до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю надано суб'єктам права статтями 15,16ЦК України, при доведеності відповідно до закону зазначених у ньому обставин.
Володіти майном набувач повинен відкрито, він зобов'язаний відноситися до об'єкта володіння як власник, якщо він бажає зберегти незаперечний статус володільця за давністю, що дозволяє йому після спливу встановленого законом строку набувальної давності фактично перетворитися у власника.
Як зазначено в роз'ясненнях, даних Міністерством юстиції України в 2011 році «Деякі аспекти набуття права власності на об'єкти безхазяйного нерухомого майна» «Інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним.
Тривалість володіння передбачає, що має закінчиться визначений у Кодексі строк, що розрізняється залежно від речі (рухомої чи нерухомої), яка перебуває у володінні певної особи, і для нерухомого майна складає десять років.
Добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно. Тому встановлення добросовісності залежить від підстав набуття майна.
Відкритість та безперервність володіння теж є необхідними умовами для набуття права власності за набувальною давністю і означають, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, а також те, що протягом означеного в законі строку володілець не вчиняв дій, що свідчили б про визнання ним обов'язку повернути річ власнику, а також йому не пред'являвся правомочною особою позов про повернення майна.»
Як зазначено в Ухвалі колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20 лютого 2008 року « …пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Правова позиція Європейського суду з прав людини відповідно до п.1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, гарантує кожній особі, окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеним чи позбавленим свого житла.
Конституція України у ст.47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
З технічного паспорту на будинок, виготовленого станом на 3 травня 2018 року, (а.с.6-8) вбачається, що замовником технічної документації є ОСОБА_2.
З виписки із погосподарської книги Богданівської сільської ради (а.с.9) вбачається, що згідно з записом погосподарської книги № 7 за 2016-2020 роки, особовий рахунок НОМЕР_1, значиться житиловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 і обліковується за ОСОБА_4. Житловий будинок побудований у 1968 році. З довідки Богданівської сільської ради (а.с. 10) вбачається, що ОСОБА_2 постійно проживає у будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з 2003 року. З розписки (а.с.42) вбачається, що ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_6 кошти в сумі 5 550 грн. за продаж будинку по АДРЕСА_1. Розписка завірена печаткою сільської ради і підписом голови сільської ради.
З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (а.с. 50) вбачається, що 16.03.2005 року Яготинською районною державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.
З копії актового запису про смерть (а.с. 57) вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
З копії спадкової справи до майна померлого ОСОБА_4 (а.с. 59-66) вбачається, що ОСОБА_3 16 березня 2005 року звернулася до Яготинської районної державної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті свого брата ОСОБА_4, але свідоцтво про право на спадщину не отримала.
З довідки Богданівської сільської ради (а.с.71) вбачається, що ОСОБА_2 користується земельною ділянкою, яка обліковується за ОСОБА_4 орієнтовною площею 0,51 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та сплачує земельний податок за користування земельною ділянкою.
З квитанцій (а.с. 72-130) вбачається, що ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 здійснював платежі за користування електричною енергією.
З показів свідка ОСОБА_7, яка на даний час працює секретарем Богданівської сільської ради вбачається, що позивач купив будинок за АДРЕСА_1 у ОСОБА_3, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4, про що остання написала розписку. Оскільки ОСОБА_3 померла, то не встигла отримати свідоцтво про право на спадщину за законом і договір купівлі-продажу будинку оформлений не був. Після смерті попереднього власника ОСОБА_4 в будинку проживає позивач. Син померлої ОСОБА_3 за телефонним повідомленням будь-яких претензій до позивача не має. Проте, адреса його невідома.
З показів свідка ОСОБА_8 даних в судовому засіданні вбачається, що вона працювала головою Богданівської сільської ради та їй відомо, що позивач купив будинок за АДРЕСА_1 у спадкоємиці ОСОБА_4, про що в її присутності була складена розписка. ОСОБА_3 не отримала свідоцтво про право на спадщину та померла, в зв"язку з чим договір купівлі-продажу будинку не був укладений.
В судовому засіданні установлено, що у 2003 році позивач придбав у ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1 та передав їй кошти за будинок в сумі 5 550 грн., що підтверджується розпискою, складеною у присутності працівників Богданівської сільської ради та завіреною печаткою. Даний будинок згідно із записом погосподарської книги № 7 за 2016-2020 роки, особовий рахунок НОМЕР_1 облікується за ОСОБА_4, який ІНФОРМАЦІЯ_2 р. помер. Спадкоємицею померлого є його сестра ОСОБА_3, яка 16 березня 2005 року звернулася до Яготинської районної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та прийняла її. Проте, свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_3 не отримала. ОСОБА_2 з 2003 року постійно проживає в будинку, несе всі витрати по його утриманню, сплачує комунальні послуги, оформив на своє ім"я земельну ділянку біля будинку та сплачує земельний податок за користування земельною ділянкою. Протягом всього безперервного строку володіння позивачем будинком до нього не пред"являлось будь-ким позову про його повернення та не висувались будь-які претензії. Оцінюючи всі докази в їх сукупності, приймаючи до уваги покази свідків, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 10, 76, 81,206,259, 263-265,280-282 ЦПК України, ст. 344 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_2 до Богданівської сільської ради Яготинського району Київської області про визнання права власності за набувальною давністю задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності за набувальною давністю на житловий будинок господарські будівлі та споруди, що розташовані за адресою АДРЕСА_1.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, котра може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Яготинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Литвин Л.І.