Справа № 357/2942/19
2/357/2238/19
Категорія
26 квітня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Кошель Л. М. ,
при секретарі - Вангородська О. С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква про визнання недійсним рішення житлової комісії про зняття з квартирного обліку та зобов'язання поновлення на квартирному обліку,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що рішенням засідання житлової комісії в/ч НОМЕР_1 , яке оформлено протоколом № 22 від 06.08.2018 року, його було знято з квартирного обліку у зв'язку з тим, що він був звільнений у запас з лав Збройних сил України із закінченням строку контракту. Позивач з даним рішенням не погоджується, тому просив суд визнати рішення житлової комісії в/ч НОМЕР_1 , про зняття його з квартирного обліку недійсним, зобов'язавши відповідача поновити його на квартирному обліку у в/ч А 2167 з 28.09.1998 року.
Представник позивача ОСОБА_2 направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивача, позовні вимоги підтримують.
Відповідач в/ч НОМЕР_1 до суду свого представника не направив, про розгляд справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не сповістили, відзиву на позов не направили.
Представник третьої особи КЕВ м. Біла Церква Ковальчук Д.В. подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності. При вирішенні справи просила врахувати письмові пояснення подані до суду начальником КЕВ м. Біла Церква Соловіченком В.О.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Встановлено, що згідно витягу з наказу № 131 від 15 червня 2018 р., майора ОСОБА_1 , заступника командира реактивного артилерійського дивізіону з тилу бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , звільнено з військової служби у запас за пунктом 1 підпункту «ї» ч. 8 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із закінченням строку контракту.
На квартирному обліку позивач перебував в загальній черзі з 28.09.1998 року, в першочерговій черзі з 30.06.2015року та в списках на отримання службового житла з 07.11.2015 року, в складі одна особа.
ОСОБА_1 має вислугу в Збройних силах України понад 20 років.
Відповідно до витягу з протоколу № 22 від 06.08.2018 року затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 , майора ОСОБА_1 було знято з квартирного обліку у зв'язку із звільненням у запас по закінченню строку контракту.
Згідно витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.08.2018р. за № 206, майора ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Білоцерківського ОМВК Київської області. Житловою площею за рахунок МОУ позивач не забезпечений.
Згідно довідки в/ч НОМЕР_1 № 225 від 07.11.2017 року позивач зареєстрований у АДРЕСА_1 .
Встановлено, що вислуга років позивача в Збройних силах України понад 20 років, він є учасником бойових дій, має інвалідність ІІ групи, перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ГУПФУО в Київській області і отримує пенсію за вислугу років з 21.11.2018 р. призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Начальник КЕВ м. Біла Церква Соловіченко В.О у своїх письмових поясненнях зазначив, що спірне протокольне рішення було прийняте в межах норм діючого законодавства та послався на наказ МОУ № 737 від 30.11.2011 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України за № 24/20337 від 10.01.2012 р. «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями», яким врегульовано питання про зняття з обліку за місцем служби у разі звільнення з військової служби.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, військовослужбовці забезпечуються жилими приміщеннями державою. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей, які проживають разом з ними, надається жиле приміщення, що має відповідати вимогам статті 50 Житлового кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний захист і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністра Оборони України № 737 від 30.11.2011 року, який зареєстровано в Мінюсті України 10.01.2012 року за № 24/20337, затверджено Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, згідно з п.1.3 якої забезпечення жилими приміщеннями здійснюється шляхом: надання службових жилих приміщень військовослужбовцям; надання для постійного проживання один раз протягом усього часу проходження військової служби жилого приміщення новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, які перебувають на квартирному обліку за останнім місцем проходження військової служби.
Згідно п. 1.4 Інструкції військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Відповідно до п.2.16 Інструкції військовослужбовці, які перебувають на обліку, під час звільнення з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоровя, а також у звязку з реформуванням ЗС України, зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі, залишаються (за їх бажанням) на обліку у військовій частині до одержання жилого приміщення з державного житлового фонду за останнім місцем проходження служби, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і КЕВ (КЕЧ) району, на території обслуговування яких знаходилася розформована військова частина, та користуються правом позачергового одержання жилого приміщення.
Якщо військовослужбовець, який звільняється в запас або у відставку за віком, перебуває на обліку та обирає для проживання після звільнення з військової служби з урахуванням існуючого порядку реєстрації інший населений пункт (якщо обирає для проживання після звільнення з військової служби гарнізон міста Києва, рішення про можливість постановки його на квартирний облік у гарнізоні міста Києва приймає Міністр оборони України), відповідний командир військової частини за його рапортом за 6 місяців до звільнення в запас або відставку за віком подає до військового комісаріату і КЕВ (КЕЧ) району, що знаходяться за обраним місцем проживання, необхідні документи для зарахування військовослужбовця на квартирний облік, на якому він перебуває до одержання жилого приміщення. На підставі повідомлення квартирно-експлуатаційного органу про зарахування такого військовослужбовця до черги на отримання жилого приміщення у військовому комісаріаті він знімається з обліку за останнім місцем служби.
Якщо військовослужбовці, звільнені з військової служби з інших підстав, виявляють бажання отримати жилі приміщення не за місцем перебування на обліку, такі військовослужбовці забезпечуються жилими приміщеннями за обраним місцем постійного проживання виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад або районних державних адміністрацій на загальних підставах відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно п.2.18 цієї Інструкції Військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі:
поліпшення житлових умов у випадках, передбачених законодавством, за місцем перебування на квартирному обліку, унаслідок чого зникла потреба в наданні жилого приміщення;
отримання за рахунок житлових фондів МО України жилого приміщення для постійного проживання;
переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт;
звільнення з військової служби за підставами, не зазначеними в абзаці першому пункту 2.16 цього розділу;
подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік або неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік;
звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 1 січня 2005 року (крім випадків, вказаних у пункті 2.17 цього розділу);
обрання для постійного місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку;
в інших випадках, передбачених законодавством.
Військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, виключаються зі списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання жилих приміщень, у разі якщо вони були необґрунтовано включені до цих списків або втратили право на отримання жилого приміщення в пільговому порядку.
Рішення про зняття з обліку та виключення зі списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання жилих приміщень, приймається житловою комісією військової частини, яка зарахувала військовослужбовця на облік, або її правонаступником. Рішення письмово доводиться до відома військовослужбовця у пятнадцятиденний строк із зазначенням причин зняття з обліку.
Оскільки позивача було зараховано на квартирний облік з 28.09.1998 р., з дотриманням вимог чинного на той час законодавства і дане рішення не було оскаржено, рішення відповідача про зняття позивача з квартирного обліку з підстави його звільнення у запас по закінченню строку контракту та з підстав того, що на даний час наказом МО України №737 від 30.11.2011 року не передбачено зарахування даної категорії громадян на квартирний облік - є безпідставним.
При проходженні позивачем служби та при зарахуванні його на квартоблік діяв Наказ Міністра оборони України від 03.02.1995 року № 20 «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею Збройних Силах України», відповідно до п. 37 військовослужбовці, які перебувають на квартирному обліку, при звільненні з військової служби у запас чи відставку за віком, за станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або організаційними заходами у разі неможливості використання на службі залишаються на квартирному обліку до одержання житла у військовій частині (у випадку її розформування військових комісаріатах) і КЕЧ районів та користуються правом на позачергове одержання житла. Якщо такий військовослужбовець обирає для проживання після звільнення з військової служби, з урахуванням існуючого порядку прописки, інший населений пункт, відповідний командир військової частини, за проханням військовослужбовця за 3 роки до звільнення у запас або у відставку за віком, подає до військового комісаріату і квартирно-експлуатаційної частини району необхідні документи для зарахування військовослужбовця на квартирний облік, на якому він перебуває до одержання житла. На підставі повідомлення КЕЧ району про зарахування такого військовослужбовця до черги на отримання житла у військовому комісаріаті він знімається з квартирного обліку за останнім місцем служби. Він, також, може скористатися правом отримати житло після звільнення з військової служби ві виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів відповідно до чинного законодавства.
Зазначений Наказ Міністра оборони України від 03.02.1995 року № 20 «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею Збройних Силах України» встратив чинність 10.11.2006 року .
В рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року за № 1-рп/99 зазначено, зокрема, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити про те, що положення вищезазначеної Інструкції (Наказ МО України №737 від 30.11.2011р.) порушують конституційні права позивача, визначені частиною 3 статті 22 та частиною 1 статті 58 Конституції України.
Частиною 3 статті 22 Конституції України визначена вимога, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною 1 статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Так, аналізуючи правовідносини між позивачем та військовою частиною в/ч НОМЕР_1 , а також законодавство, що їх регулювало та регулює, суд робить висновок, що відповідач по відношенню до позивача, при вирішенні питання про зняття його з квартирного обліку, застосував Закон, яким звужено зміст та обсяг існуючих прав і свобод військовослужбовця майора ОСОБА_1 , та була допущена зворотна дія закону у часі. Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що не було доведено до відома ОСОБА_1 про рішення про зняття його з квартирного обліку у п'ятнадцятиденний строк.
Отже, з врахуванням приписів вищенаведених правових норм, суд вважає за можливе визнати недійсним рішення житлової комісії в/ч НОМЕР_1 оформлене протоколом № 22 від 06.08.2018 року про зняття позивача з квартирного обліку, оскільки він зареєстрований у м. Біла Церква, перебуває на військовому обліку в Білоцерківському ОМВК, житлом для постійного проживання не забезпечений, підстави для зняття його з квартирного обліку, на які послався відповідач, були відсутні.
На підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору як інвалід другої групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .
Приймаючи до уваги вимоги ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 1 921,00 грн.
Керуючись ст. ст. 22, 58 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року за № 1-рп/99, ст.ст. 5, 15,16 ЦК України, ст.40 ЖК України, Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою КМУ № 1081 від 03.08.2006 року, Наказом Міністра Оборони України № 737 від 30.11.2011 року, Наказом Міністра оборони України від 03.02.1995 року № 20 «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень», п. 9 ст.. 5 ЗУ «Про судовий збір», ст. ст. 10, 19, 141, 258, 263, 264, 354 ЦПК України, суд-
Позов задовольнити.
Визнати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 міста Біла Церква, яке оформлене протоколом № 22 від 06.08.2018 року про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку - недійсним, зобов'язавши військову частину НОМЕР_1 м. Біла Церква поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 міста Біла Церква з 28.09.1998 року.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1 921,00 грн.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного через Білоцерківський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судове рішення складене 26.04.2019 року.
СуддяЛ. М. Кошель