Справа F359/9925/18
Провадження F2/359/1052/2019
14 травня 2019 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого Борця Є.О.,
при секретарі судового засідання Коробові О.П.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом та обґрунтовує його тим, що 10 січня 1987 року сторони уклали шлюб. Позивач не бажає жити однією сімFєю з ОСОБА_2, збереження шлюбу буде суперечити її інтересам. Тому ОСОБА_1 просить суд розірвати шлюб.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримує позов та наполягає на його задоволенні.
Відповідач не зFявився у судове засідання. Він завчасно у встановленому порядку повідомлявся про час та місце розгляду цивільної справи. Це підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.14).
На підставі ч.1 ст.281 ЦПК України суд постановив ухвалу про проведення заочного розгляду цивільної справи у відсутності відповідача (а.с.21-22).
Вислухавши пояснення позивача та дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що 10 січня 1987 року сторони уклали шлюб, зареєстрований у Кривотинській сільській раді народних депутатів Ємільчинського району Житомирської області, про що в Книзі реєстрації актів про укладення шлюбу був зроблений запис за F1. Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу F263120 від 10 січня 1987 року (а.с.4).
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам хоча б одного з них.
Як розFяснив Верховний Суд України, згідно зі ст.24 цього ж Кодексу шлюб ґрунтується виключно на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої 10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН.
Встановлено, що ОСОБА_1 не бажає жити однією сімFєю з відповідачем. В такому випадку збереження шлюбу буде суперечити її інтересам. Примушування позивача до шлюбу з ОСОБА_2 не допускається.
З огляду на це суд вважає, що шлюб, укладений між сторонами, допустимо розірвати.
Відповідно до ч.1 ст.141 та п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, повFязане з розподілом між сторонами судових витрат. Зокрема, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Встановлено, що ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 704 гривень 80 копійок. Ця обставина підтверджується квитанцією (а.с.1). ПредFявлений нею позов задоволений в повному обсязі.
З огляду на це суд вважає, що з ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 704 гривень 80 копійок.
Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, ч.1-ч.3 ст.259, ст.ст.263-265, 268, ч.1 ст.280 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб, укладений 10 січня 1987 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований у Кривотинській сільській раді народних депутатів Ємільчинського району Житомирської області, про що в Книзі реєстрації актів про укладення шлюбу був зроблений запис за F1, розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 704 гривень 80 копійок.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його оголошення.
Відповідач має право подати заяву про перегляд заочного рішення до Бориспільського міськрайонного суду протягом 30 днів з дня його оголошення. У випадку відмови у задоволенні цієї заяви відповідач набуде право оскаржити заочне рішення до Київського апеляційного суду в загальному порядку.
Суддя
Бориспільського міськрайонного суду ОСОБА_3