Справа №345/1658/19
Провадження № 1-кп/345/253/2019
14.05.2019 м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
у складі: головуючого судді: ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області №6 кримінальне провадження про обвинувачення: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, не працюючого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, -
ОСОБА_4 обвинувачується у незаконному проникненні до житла.
З обвинувального акту вбачається, що злочин вчинено за наступних обставин:
06.02.2019 близько 03.00 год., ОСОБА_4 знаходився за місцем проживання: АДРЕСА_1 .
В цей час у ОСОБА_4 виник умисел незаконно проникнути у помешкання своїх сусідів, а саме до квартири АДРЕСА_2 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, незаконно, із корисливих мотивів, застосувавши фізичну силу, розбив склопакет дверей балкону квартири АДРЕСА_2 та, таким чином, незаконно проник у вказане житло.
Перебуваючи у квартирі, ОСОБА_4 незаконно пересувався по кімнатах і, таким чином, порушив особисті права власника вказаного будинку, передбачені ст. 30 Конституції України, а саме - право на недоторканість житла.
В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся за вчинене та підтвердив суду, що він дійсно 06.02.2019 близько 03.00 год. через балкон незаконно проник у квартиру АДРЕСА_2 .
Потерпіла - ОСОБА_5 у судове засідання не зявилась, однак подала суду заяву, в якій вказала, що претензій до обвинуваченого немає, на суворому покаранні не наполягає, а справу просить розглянути у її відсутності, оскільки має на утриманні трьохмісячну дитину.
Прокурор у судовому засіданні просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
З'ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до частини третьої статті 349 Кримінально процесуального кодексу України суд, вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки про таке не заперечують всі учасники судового провадження, які показали, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 та прокурор не оспорюють всі фактичні обставини справи та правильно розуміють зміст цих обставин; у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції. Роз'яснивши учасникам процесу положення ч.3 ст.349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження письмових доказів та на підставі ч.3 ст.349 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого.
Враховуючи, що обвинувачений повністю визнав вину у кримінальному провадженні, суд приходить до висновку, що його вина у вчинені злочину знайшла своє підтвердження у судовому засіданні, а його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст. 162 КК України, оскільки він незаконно проник до житла іншої особи.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, керуючись ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України, відносяться до категорії злочинів невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, під наглядом у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, повністю визнав себе винуватим.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, з'явлення із зізнанням та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , у відповідності до ст.67 КК України, немає, а суд відповідно до ст. 337 КПК України позбавлений можливості самостійно відшукувати вказані обставини.
Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами від 06 листопада 2009 року звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
При цьому суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Враховуючи, що за вчинення кримінального правопорушення за ст. 162 ч. 1 КК України санкція статті передбачає альтернативні види покарання, а саме, штраф або виправні роботи або обмеження волі, враховуючи думку прокурора, та з урахування тяжкості скоєного злочину, а також особи ОСОБА_4 , суд приходить до переконання, що його виправлення буде досягнуто при призначені покарання у вигляді штрафу, з урахуванням відношення винного до скоєного, що виразилось у його щирому каятті та засуджені своєї протиправної поведінки. Суд вважає, що саме таке покарання буде сприяти його виправленню та буде необхідним і достатнім для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, є покарання у виді штрафу, яке буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у кримінальному провадженні не обирався та підстави для його визначення, на даному етапі, відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.
Долю речових доказів слід вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Речові докази - слід підошви взуття розміром 95х70 мм, чотири сліди пальців рук, розмірами 30х22 мм, 23х13 мм, 27х16 мм та 30х22 мм, зразки пальців рук ОСОБА_4 , які знаходяться при матеріалах кримінального провадження №12019090170000146 залишити при даних матеріалах.
Речовий доказ - кросівки чорного кольору - повернути ОСОБА_4 .
Стягнути із ОСОБА_4 в дохід держави витрати на проведення трасологічної експертизи у розмірі 1144,00 грн.; витрати на проведення дактилоскопічної експертизи в розмірі 1716,00 грн.
Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий: