Справа №348/398/19
14 травня 2019 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючої - судді Флоряк Д.В.,
секретаря Буратчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Надвірна справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,-
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування житлом в будинку АДРЕСА_1, внаслідок того, що тривалий час був відсутнім.
Свої вимоги мотивує тим, що їй на праві приватної власності згідно свідоцтва про право власності від 09 грудня 2010 року належить житловий будинок в АДРЕСА_1. В даному будинку, окрім неї, як власника, зареєстрований також її онук - відповідач по справі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Незважаючи на юридичний факт реєстрації місця проживання у вказаному житлі, останній за вказаною адресою не проживає з 2012 року, так як після одруження переїхав проживати до м. Львова. Вона, як власник будинку, не може в повній мірі здійснювати своє право власності, а саме розпоряджатися належним їй майном, оскільки відповідач зареєстрований в даному житловому будинку. Таким чином вважає, що відповідач не проживає у будинку без поважних причин більше встановленого законом строку, а тому втратив право на користування даним житлом, в зв'язку з чим просить позов задоволити.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Гуменюк Б.С. в судове засідання не з'явилися, однак від представника позивача - адвоката Гуменюка Б.С. поступила заява, в якій просить розгляд справи проводити в їхню відсутність. Позов підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, однак від нього також поступила заява, в якій просить справу слухати без його участі. Позовні вимоги визнає та не заперечує протии їх задоволення.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, прийшов до висновку, що позов є підставний і підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
В судовому засіданні встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 що стверджується копією свідоцтва про право власності від 28.12.2010 року та витягом про державну реєстрацію прав від 28.12.2010 року №28536604 ( а.с.7-8).
У житловому будинку по АДРЕСА_1, окрім позивача, зареєстрований також її онук - відповідач по справі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, що стверджується копією будинкової книги № 121 ( а.с.12-14).
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 в житловому будинку по АДРЕСА_1 не проживає з 2012 року, так як після одруження переїхав проживати до м. Львова.
Вирішуючи позов, суд погодився з доводами позивача про те, що вона не може здійснити своє право власності і розпорядитися належним її майном, так як в належному їй житлі залишається зареєстрованим відповідач ОСОБА_2
Статтею 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім'ї та інших осіб.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Об'єкт права власності (домоволодіння) є житловим приміщенням, тому режим мешкання в нім регулюється нормами Житлового кодексу України.
Згідно ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Громадяни, які мають у приватній власності домоволодіння, мають право користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на власний розсуд, що закріплено у ч. 1 ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України.
Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Проживання та реєстрація сторонніх осіб в житловому будинку є перешкодою для власника здійснювати свої передбачені законом права власності в повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Сімейного Кодексу України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Підстави позбавлення члена сім"ї права користування жилим приміщенням, яке належить громадянинові на праві власності, визначені ст. 405 ЦК України.
Ч.2 ст.405 ЦК України передбачає, що член сім"ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім"ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.
Дослідивши всі наявні докази по справі, суд прийшов до переконання, що визнання відповідача таким, що втратив право на користування спірним житлом не завдасть істотної шкоди його інтересам та не порушить його права.
Спірне житло не є власністю відповідача ОСОБА_2 та належить в цілому на праві приватної власності позивачу по справі ОСОБА_1
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
На підставі наведеного, ст.ст. 15, 16, 317, 321, 383, 386, 405 ЦК України, ст.ст. 9,64,150 ЖК України, керуючись ст.ст.4,19, 206, 247, 263- 265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задоволити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ін. код НОМЕР_1) таким, що втратив право на користування житловим приміщенням в АДРЕСА_1
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд.
Суддя Флоряк Д.В.