Дата документу 14.05.2019 Справа № 337/3375/17
ЄУН 337/3375/17 Головуючий у 1 інстанції Гнатик Г.Є.
Провадження №22ц/807/1544/19 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
14 травня 2019 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого: Полякова О.З.
суддів: Крилової О.В.
Кухаря С.В.
при секретарі: Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Прокуратури Запорізької області на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області, прокуратура Запорізької області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю посадових осіб досудового розслідування, -
У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який в ході розгляду справи уточнював, до Державної казначейської служби України, ГУНП в Запорізькій області, Запорізького міського управління ГУ МВС України в Запорізькій області, третя особа: ГУ Державної казначейської служби України в Запорізькій області, прокуратура Запорізької області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю посадових осіб досудового розслідування.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що він є потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному 18.12.2012 року в ЄРДР за №12012089990002697, а слідчі, які здійснювали та здійснюють досудове слідство по ньому, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків, протягом тривалого часу не направляють справу до суду, не з'ясовують фактичні обставини справи, чотири рази виносили постанови про закриття кримінального провадження, які в подальшому скасовувалися ухвалами слідчого судді за його скаргами через безпідставність та необґрунтованість. З метою сприяння досудовому розслідуванню, він, як потерпілий, подавав численні клопотання щодо здійснення слідчих дій, проте вони ігнорувалися слідчим через несумлінне ставлення до своїх службових обов'язків. Ухвалами слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя уповноважений слідчий у кримінальному провадженні за №12012089990002697 неодноразово зобов'язався здійснити певні процесуальні дії, зокрема, надати йому матеріали досудового розслідування для ознайомлення, розглянути клопотання потерпілого, повідомити про результати розгляду заявника. Окрім цього, з метою здійснення належного контролю за виконанням своїх службових обов'язків слідчими, позивач вимушений був неодноразово звертатися до прокуратури, начальників відділів поліції, ГУНП в Запорізькій області, але і це не вплинуло на дотримання слідчими вимог процесуального законодавства.
Зазначав, що своїми незаконними рішеннями і бездіяльністю службовими особами органу досудового розслідування йому, як потерпілому у кримінальному провадженні, завдано моральну шкоду, яка полягала у душевних і фізичних стражданнях, відчуття втрати, розчарування, порушення звичного способу життя, та яку він оцінює у 50000 грн. Крім того, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків службовими особами органу досудового розслідування йому завдано матеріальну шкоду в розмірі 10000 грн.,яка полягає у витратах, які він поніс на фахівця в галузі права - адвоката, а саме на надання адвокатом йому правової допомоги в межах досудового розслідування кримінального провадження №12012089990002697.
З огляду на вищевикладене, просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на його користь 50000 грн. у відшкодування завданої йому моральної шкоди та 10000 грн. у відшкодування завданої йому матеріальної шкоди.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди 7000 грн.; вирішено питання судових витрат, зокрема стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у сумі 16018 грн. 67 коп. та 1240 грн. сплачені за подання позову. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Прокуратура Запорізької області подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2019 року, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
04 квітня 2019 року на адресу апеляційного суду від ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 надійшли заперечення на апеляційну скаргу прокуратури Запорізької області. Посилаючись на практику Європейського Суду з прав людини, якою сформовано критерії визначення розумності процесуальних строків у кримінальному провадженні, зокрема, Рішення ЄСПЛ у справі "Кениг проти Федеративної республіки Німеччини". Відповідно до п. 99 цього Рішення: "розумний строк розгляду в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод оцінюється з огляду на обставини справи. Вивчаючи розумність строків кримінального процесу, суд звертає увагу (поміж іншим) на складність справи, поведінку заявника та рух справи в адміністративних органах і судах. Однак, затримки, викликані труднощами справи, самі по собі не виправдовують тривалість досудового розгляду. Головна причина полягає в процесі ведення справи, тобто саме способі реалізації вповноваженими суб'єктами своїх повноважень". До того ж, як зазначає Європейський Суд з прав людини (ЄСПЛ) у кримінальних справах "розумний строк", про який йдеться у ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, може починати відлік не тільки з моменту висунення офіційного обвинувачення, це може відбутися раніше, ніж справа потрапляє до суду (справа "Девеєр проти Бельгії" від 27 лютого 1980 р.), а з дати, коли було почато досудове слідство (справи "Вемхов проти ФРН" від 25 червня 1968 р., "Ноймастер проти Австрії" від 27 червня 1968 р., "Рингейзен проти Австрії" від 16 липня 1971 р.).
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 р. N 19-рп/2011 Комітет міністрів Ради Європи у Рекомендаціях від 28 червня 1985 р. Я (85) 11 стосовно положень потерпілого в рамках кримінального права і кримінального процесу приписує державам-членам приділяти більше уваги потребам потерпілого на всіх етапах кримінального процесу, а в Рекомендаціях від 12 травня 2004 р. Rес (2004) 6 щодо вдосконалення засобів правового захисту зазначає, що права та свободи, гарантовані Конвенцією, мають захищатися передусім на національному рівні.
ОСОБА_3 зазначав, що невиконання прокурорами вимог закону щодо здійснення прокурорського нагляду із наданням письмових вказівок (від 14.03.2013 р. зі строком виконання до 25.03.2013р., від 30.04.2013 р. зі строком виконання до 24.05.2013 р.) з приводу строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень органом досудового слідства має наслідком порушення права потерпілого на судовий захист та на справедливий розгляд і вирішення справи в розумні строки.
З цих підстав просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги Прокуратури Запорізької області, та стягнути з Державної казначейської служби України на його користь витрати на правничу допомогу у сумі 3000 грн.
08 квітня 2019 року в порядку ст. 360 ЦПК України до апеляційного суду надійшов відзив ГУНП в Запорізькій області на апеляційну скаргу Прокуратури Запорізької області. Зазначали, що постійне оскарження дій слідчого, через надмірний натиск Позивачем на органи досудового розслідування заважає слідчому прийняти рішення відповідно до законодавства. Просили задовольнити апеляційну скаргу Прокуратури Запорізької області.
Інші особи, своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до статті 360 ЦПК України не скористалися.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи та пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, вірно встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, що 17.12.2012 року ОСОБА_3 звернувся до Хортицького РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області з заявою про вчинення відносно нього злочину, а саме про те, що 12.12.2012 року, приблизно о 13 годині 45 хвилин, невідома особа, знаходячись на вул. Сапожникова, буд.3-а в м. Запоріжжі, перешкоджала його проїзду до гаража №190, який розташований в гаражному кооперативі ОК «Дніпро», вимагаючи від останнього грошові кошти (т.1 а.с. 93).
Відомості по даному факту 18.12.2012 року внесені до ЄРДР за №12012089990002697 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.189 КК України (т.3 а.с. 198).
24 квітня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до Хортицького РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області з заявою про вчинення відносно нього злочину, а саме про те, що 21.04.2013 року, на території ОК «Дніпро», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, гр. ОСОБА_5 незаконно утримував його на вказаній території.
12 вересня 2013 року відомості по даному факту внесені до ЄРДР за №12013080070002130 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.147 КК України (т.3 а.с. 198а).
25 вересня 2013 року матеріали обох кримінальних проваджень за заявами ОСОБА_3 об'єднані в одне провадження за №12012089990002697, і в даному кримінальному провадженні останній визнаний потерпілим (т.3 а.с. 202).
Досудове розслідування у кримінальному провадженні з 18.12.2012 року здійснювалось органом досудового розслідування Хортицького РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області в особі слідчого Чижової Е.Ю., з 15.07.2013 року - слідчого Овчаренко В.В., а з 02.11.2013 року органом досудового розслідування Жовтневого РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області в особі слідчого ПрудніковаА.М.
26 березня 2013 року постановою слідчого СВ Хортицького РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області Овчаренко В.В., кримінальне провадження №12012089990002697 закрито на підставі ст.284 КПК України (т.2 а.с. 173-174).
Ухвалою слідчого судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15.08.2013 року постанову слідчого від 26.07.2013 року в кримінальному провадженні №12012089990002697 скасовано, матеріали надіслані прокурору Хортицького району м. Запоріжжя для організації подальшого розслідування (т.2 арк.163).
30 вересня 2013 року постановою слідчого СВ Хортицького РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області Овчаренко В.В. кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12012089990002697 від 12.12.2012 року, закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінальних правопорушень (т.1 а.с. 97-101).
07 березня 2014 року постановою слідчого СВ Жовтневого РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області Пруднікова А.М. кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12012089990002697 від 12.12.2012 року закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (т.1 а.с. 94-96).
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 21.08.2014 року задоволена скарга ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого та зобов'язано слідчого СВ Жовтневого РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області Пруднікова А.М., в провадження якого перебувають матеріали кримінального провадження №12012089990002697 від 18.12.2012 року, надати ОСОБА_3 матеріали досудового розслідування для ознайомлення (т.1 а.с. 10).
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжявід 01.12.2016 року задоволена скарга ОСОБА_3 та зобов'язано слідчого Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області Пруднікова А.М., в провадження якого перебувають матеріали кримінального провадження №12012089990002697 від 18.12.2012 року, розглянути заяву ОСОБА_3 та надати можливість ознайомитись з матеріалами досудового розслідування (т.1 а.с. 9).
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10.02.2017 року задоволена скарга ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого та зобов'язано Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області Пруднікова А.М., в провадження якого перебувають матеріали кримінального провадження №12012089990002697 від 18.12.2012 року, розглянути клопотання ОСОБА_3 від 06.02.2017 року та повідомити заявника про результати розгляду (т.1 а.с. 11).
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13.03.2017 року задоволена скарга ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого та зобов'язано Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області Пруднікова А.М., в провадження якого перебувають матеріали кримінального провадження №12012089990002697 від 18.12.2012 року, розглянути клопотання ОСОБА_3 від 03.03.2017 року та повідомити заявника про результати розгляду (т.1 а.с. 12).
Також вірно встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_3, протягом значного часу, а саме 2013-2018 років неодноразово звертався з письмовими зверненнями, заявами та скаргами до прокурора Хортицького району м. Запоріжжя, прокурора м. Запоріжжя, прокурора Запорізької області, ГУНП, в яких вказував на тяганину та бездіяльність слідчих у кримінальному провадженні №12012089990002697 від 18.12.2012 року (т.1 а.с. 109 зворот, 112, 116-122, 128, т.2 а.с.115, 117-118, 121-, 132-143, 151, 154-155, 158, 177).
З відповідей на вищевказані заяви та звернення ОСОБА_3 вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні проведено не в повному обсязі, остаточне процесуальне рішення до цього часу не прийнято.
Так, на підтвердження порушення норм матеріального та процесуального права, Прокуратура Запорізької області зазначала, що суд першої інстанції зазначив, що факт протиправності діяльності слідчого у спірних правовідносинах підтверджується ухвалами слідчих суддів про задоволення скарг на постанови про закриття кримінального провадження або щодо зобов'язання розглянути клопотання ОСОБА_3 про вчинення слідчих дій та надання для ознайомлення матеріалів. Проте, на думку Прокуратури Запорізької області це не є безумовною підставою для визнання позовних вимог обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 30.01.2019 року по справі № 1991478/17, від 10.10.2018 року по справі № 640/383717 та від 04.07.2018 року по справі № 641/2328/17, зазначали, що лише незгода позивача з прийнятими слідчими процесуальними рішеннями, які були ним оскаржені в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди в межах відповідного кримінального провадження.
Колегія суддів звертає увагу, що в даній справі підставою для часткового задоволення вимог ОСОБА_3 послугувала не лише незгода позивача з прийнятими слідчими рішеннями, а саме факт задоволення його скарг, підстави для скасування постанов, та визнання неправомірною бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні №12012089990002697, що підтверджується матеріалами справи.
Такого ж висновку дійшов Верховний суд у постанові від 25.04.2018 року по справі № 520\3307\16.\т.4 а.с.167-170\
Таким чином, з огляду на те, що підставою для відшкодування моральної шкоди є встановлена ухвалами слідчого судді під час досудового розслідування неправомірність рішень та протиправна бездіяльність слідчого в частині невиконання своїх службових обов'язків, суд, в оскаржуваному рішенні, дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо завдання моральної шкоди ОСОБА_3, та відповідно, її відшкодуванню на підставі ст. ст. 23, 1174 ЦК України.
Крім того, суд першої інстанції під час вирішення питання щодо стягнення розміру моральної шкоди, вірно послався на Рішення Європейського суду з прав людини «Справа Абдулазіз, Кабалес і Балкан далі проти Сполученого королівства» (CaseofABDULAZIZ, CABALESANDBALKANDALI), 1985 р., в якому зазначено, що з огляду на її природу, моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Більш того, право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки розмір стягнутої судом моральної шкоди є обґрунтований та справедливим. Так, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд врахував роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Щодо стягнення судом на користь ОСОБА_3 витрат на правову допомогу, Прокуратура Запорізької області зазначає, що сума стягнення є неспівмірною з розміром задоволених позовних вимог на відшкодування моральної шкоди.
Проте, зазначений довід не ґрунтується на вимогах закону, оскільки, як вірно зазначено в оскаржуваному рішенні, витрати на правничу допомогу не входять до складу ціни позову. Так, за приписами ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на вищезазначене, не можуть бути підставою для зменшення розміру стягнутих з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу доводи апеляційної скарги про розумність та співмірність вказаних витрат, оскільки позивачем до позову додано належні та допустимі докази надання йому професійної правничої допомоги, які були прийняті судом першої інстанції.
Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Окрім цього, відповідно до статті 141 ЦПК України, та з урахуванням того, що ОСОБА_3 заявлена вимога на відшкодування витрат на правову допомогу, пов'язану у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, та з урахуванням наявності в матеріалах справи акту виконаних робіт/послуг (т. 5 а.с. 98), квитанції прибуткового касового ордеру № 30 від 02.04.2019 року (т. 5 а.с. 96-б), з якої вбачається, що ОСОБА_3 на підставі договору про надання правової допомоги від 05.05.2016 року сплатив ОСОБА_4 3000 грн., колегія дійшла висновку про стягнення цієї суми з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_3
На підставі викладеного та керуючись статтями 141, 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Прокуратури Запорізької області - залишити без задоволення.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2019 року - залишити без змін.
Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Постанова набирає законної сили з дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 15 травня 2019 року.
Головуючий:
Судді: