Справа № 595/2531/18Головуючий у 1-й інстанції
Провадження № 22-ц/817/491/19 Доповідач - Дикун С.І.
Категорія -
13 травня 2019 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Дикун С.І.
суддів - Парандюк Т. С., Сташків Б. І.,
з участю секретаря - Кантицька О.І.
без учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №595/2531/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 11 березня 2019 року, ухвалене суддею Федорончуком В.Б.,
У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі по 3000 грн щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду до досягнення дочкою повноліття. Також просила стягнути із відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
На обґрунтування позову посилається на ту обставину, що дитина проживає разом із позивачкою та перебуває на її утриманні. Відповідач у справі коштів на утримання дитини не дає, участі у вихованні дитини не приймає, постійної роботи не має, а позивачці у свою чергу, на утримання, виховання і лікування дитини необхідні значні кошти.
Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 11 березня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя с.Губин Бучацького району Тернопільської області, в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, в розмірі 1900 гривень, щомісячно, починаючи з 29 грудня 2018 року до досягнення дитиною повноліття.
У решті позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його однобічність, незаконність та необгрунтованість, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з нього аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, в розмірі не більшому, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Особа, яка подала апеляційну скаргу вказує, що через незадовільний матеріальний стан не може сплачувати аліменти в заявленому позивачем розмірі, маючи змогу платити не більше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідач зазначає, що не має постійного та стабільного джерела доходу, не являється приватним підприємцем чи самозайнятою особою, не має банківських вкладів і не володіє жодною нерухомістю, транспортними засобами чи будь-яким іншим майном.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не поступало.
Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з п.1 ч.4 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження можуть бути розглянуті справи про стягнення аліментів.
З огляду на викладене, розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду відповідає не в повній мірі.
Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи аліменти в користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1900 грн щомісячно, суд першої інстанції виходив з того, що дитина постійно проживає з матір'ю, а відповідач не виконує обов'язку по утриманню дитини, хоча є працездатним, а тому має можливість сплачувати аліменти на утримання своєї дитини.
Колегія суддів не може погодитись із висновком суду в частині визначення розміру аліментів, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом установлено, що 14 жовтня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бучацького районного управління юстиції у Тернопільській області між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, актовий запис №117, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бучацького районного управління юстиції у Тернопільській області.
Від даного шлюбу у сторін народилася дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4, видане Миколаївською сільською радою Бучацького району Тернопільської області.
Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 20.04.2016 року шлюб між сторонами розірвано. Дитину залишено на вихованні позивачки.
Між сторонами відсутня домовленість про утримання дитини та сплату аліментів.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За змістом статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 141 СК України визначено, що мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За умовами частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина.
Частинами 1-3 ст. 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності 08 липня 2017 року, внесено зміни до СК України, ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», який, зокрема, передбачає підвищення мінімального розміру аліментів, спрощення процедури стягнення аліментів та оголошення аліментів власністю дитини.
Відповідно до вимог ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружину, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно із ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
До підстав визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі, стаття 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення.
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (ст.191 СК України).
Установивши, що малолітня дитина проживає разом із матір'ю і перебуває на її утриманні, а батьки в добровільному порядку не домовились про участь в утриманні дочки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення аліментів та обґрунтовано стягнув їх починаючи від дня пред'явлення позову.
Разом з тим, визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, у сумі 1900 грн, суд першої інстанції не врахував, що в матеріалах справи відсутні довідки про доходи, які б свідчили про реальну можливість відповідача сплачувати аліменти у такому розмірі.
Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька. Причому обов'язком особистим індивідуальним, а не солідарним. Тобто обов'язок утримувати дитину лежить не тільки на відповідачеві, а і на позивачці, як матері дитини.
При цьому, саме на батьків покладається забезпечення належних умов неповнолітнім дітям.
Згідно із ч.2 ст.182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд апеляційної інстанції виходить з матеріального становища відповідача, враховуючи, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, але не меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки достатність заробітку(доходу) ОСОБА_1 сплачувати аліменти у заявленому позивачкою розмірі, не доведена ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій.
Відповідно до ст.7 Закону України “Про державний бюджет України на 2019 рік” установлено у 2019 році прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років: з 1 січня 2019 року - 1626 гривень, з 1 липня - 1699 гривень, з 1 грудня - 1779 гривень.
Присуджуючи до стягнення розмір аліментів 1900 грн щомісячно, суд не зауважив, що така сума, згідно з вимогами ч.2 ст.182 СК України, перебільшує розмір прожиткового мінімуму для дитини п'ятирічного віку у 2019 році й необгрунтовано її стягнув з відповідача, достатність заробітку(доходу) якого для сплати аліментів у визначеному розмірі не підтверджена.
Твердження ОСОБА_2 про значні кошти, які необхідні їй на утримання, виховання і лікування дитини і про які вона заявила у позові, є голослівними та не підтверджені належними і допустимими доказами у справі.
Разом з тим, відсутність у ОСОБА_1 постійного заробітку, який є працездатним, не має протипоказань до працевлаштування, не свідчить та не дає підстав вважати, що він не має змоги сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої доньки у розмірі, більшому, ніж мінімальний для дитини відповідного віку, оскільки відповідач не представив довідки про доходи, яка є єдиним належним підтвердженням його реального доходу.
Колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що після розірвання шлюбу між сторонами ОСОБА_1 надавалась матеріальна допомога на утримання дитини, оскільки за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Враховуючи те, що сторони не мають взаємної домовленості про розмір сплати аліментів на дитину, дочка сторін проживає разом з матір'ю, тому остання скористалась правом, наданим їй чинним законодавством, на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів.
З урахуванням вищенаведеного та принципів справедливості, добросовісності і розумності, відсутності доказів дійсного доходу відповідача, слід зменшити розмір аліментів з останнього на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1900 грн до 1000 грн.
Самі по собі обставини відсутності у відповідача офіційного місця працевлаштування та відсутності майна не свідчать про неможливість виконання ОСОБА_1, котрий є молодою, здоровою людиною працездатного віку, не має протипоказань до працевлаштування, та не має інших утриманців, свого обов'язку утримувати неповнолітню дочку, сплачуючи аліменти у розмірі 1000 грн для її повноцінного гармонійного розвитку. А тому арґументи апеляційної скарги про відсутність у відповідача роботи та майна не можуть бути прийняті апеляційним судом як підставу для її повного задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Питання про судові витрати слід вирішити відповідно до вимог ч.6 ст.141 ЦПК України, поклавши їх на відповідача у розмірі сплаченого ним судового збору в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст.374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 11 березня 2019 року в частині розміру аліментів змінити, зменшивши стягнення з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, с.Губин, Бучацького району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_6, с.Губин, Бучацького району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_2) аліментів на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, із 1900 грн до 1000 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з урахуванням індексації, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, і до досягнення дитиною повноліття.
У решті рішення суду залишити без змін.
Судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді покласти на відповідача ОСОБА_1.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складене 13 травня 2019 року.
Головуючий : Дикун С.І.
Судді: Парандюк Т.С.
Сташків Б.І.