Дата документу 15.05.2019 Справа № 317/3096/17
Єдиний унікальний №317/3096/17 Головуючий у 1 інстанції Громова І.Б.
Провадження № 22-ц/807/950/19 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
15 травня 2019 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Бєлки В.Ю.,
Кухаря С.В.
за участю секретаря судового засідання: Путій Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 14 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики шляхом звернення стягнення на нерухоме майно та визнання права власності,-
У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики шляхом звернення стягнення на нерухоме майно та визнання права власності.
В обґрунтування позову зазначав, що 27.11.2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено Договір позики грошей, згідно якого Позикодавець передав у власність Позичальнику 50 000,00 доларів США, що на 04.10.2017 року за офіційним курсом НБУ (за 1 долар - 26,70 грн.) дорівнює 1 335 000,00 грн.
Згідно умов зазначеного Договору Позичальник взяв на себе зобов'язання повернути таку ж суму грошових коштів до 27.11.2016 року включно.
Також сторони дійшли згоди, що у випадку неповернення або несвоєчасного повернення грошових коштів ОСОБА_4 має право звернути стягнення на майно ОСОБА_5: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві приватної власності згідно Договору купівлі-продажу від 14.10.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом ЗМНО Кияницею Н.В, зареєстрованого в реєстрі за №3117, а також на земельну ділянку кадастровий НОМЕР_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0600 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві приватної власності згідно Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.10.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом ЗМНО Кияницею Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №3120, шляхом набуття на дане майно права власності.
Але, до теперішнього часу Відповідач борг не повернув, що свідчить про невиконання взятих на себе зобов'язань за спірним Договором позики.
Просив суд стягнути зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму боргу за договором безпроцентної позики грошей від 27 листопада 2014 року шляхом звернення стягнення в рахунок погашення суми боргу за договором безпроцентної позики грошей від 27 листопада 2014 року у розмірі 1 335 000,00 грн. (один мільйон триста тридцять п'ять тисяч гривень 00 коп.), що станом на 04.10.2017 року еквівалентно 50 000,00 (п'ятдесят тисяч) доларів США, на:
- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5 на праві приватної власності згідно Договору купівлі-продажу від 14.10.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом ЗМНО Кияницею Н.В, зареєстрованого в реєстрі за №3117, вартістю 495 761,00 грн. (чотириста сімдесят три тисячі триста гривень 00 коп.);
- земельну ділянку кадастровий НОМЕР_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0600 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5 на праві приватної власності згідно Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.10.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом ЗМНО Кияницею Н.В, зареєстрованого в реєстрі за №3120, вартістю 105 102,00 грн. (сто п'ять тисяч сто дві гривні 00 коп.);
шляхом визнання права власності за ОСОБА_4 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий НОМЕР_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0600 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі України.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 14 грудня 2017 року позов задоволено.
Стягнуто зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму боргу за договором безпроцентної позики грошей від 27.11.2014 року, шляхом звернення стягнення в рахунок погашення суми боргу за договором безпроцентної позики грошей від 27.11.2014 року у розмірі 1 335 000,00 ( один мільйон триста тридцять п'ять тисяч гривень 00 копійок), що станом на 04.10.2017 року еквівалентно 50 000,00 ( п'ятдесят тисяч) доларів США на :
- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5 на праві приватної власності згідно Договору купівлі-продажу від 14.10.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом ЗМНО Кияницею Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №3117, вартістю 495 761,00 грн. (чотириста сімдесят три тисячі триста гривень 00 коп.);
- земельну ділянку кадастровий НОМЕР_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0600 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5 на праві приватної власності згідно Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.10.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом ЗМНО Кияницею Н.В, зареєстрованого в реєстрі за №3120, вартістю 105 102,00 грн. (сто п'ять тисяч сто дві гривні 00 коп.);
шляхом визнання права власності за ОСОБА_4 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий НОМЕР_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0600 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі України.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що на час розгляду справи про стягнення боргу за договором позики, ОСОБА_5 перебував з нею у зареєстрованому шлюбі. Суд першої інстанції не з'ясував фактичні обставини справи щодо заявлених вимог, не встановив чи був одружений відповідач на час укладення Договору позики, чи давала вона як дружина відповідачу згоду на укладання вказаного Договору. Суд фактично обмежився обставинами, зазначеними у позовній заяві. Оскаржуваним рішенням суд першої інстанції фактично вирішив питання про стягнення боргових зобов'язань, які в силу шлюбних відносин, є об'єктами права спільної сумісної власності, та стягнення боргу за рахунок спільного сумісного майна.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 27.11.2014 року між позивачем та ОСОБА_5 було укладено Договір позики грошей, шляхом складання розписки (а.с.5). Згідно розписки Позикодавець передав у власність Позичальнику 50 000,00 доларів США, що на 04.10.2017 року за офіційним курсом НБУ (за 1 долар - 26,70 грн.) дорівнює 1 335 000,00 грн.
Згідно умов зазначеного Договору Позичальник взяв на себе зобов'язання повернути таку ж суму грошових коштів до 27.11.2016 року включно. Також сторони дійшли згоди, що факт повернення позики буде підтверджуватися відповідною заявою Позикодавця.
Сторони дійшли згоди, що у випадку неповернення або несвоєчасного повернення грошових коштів ОСОБА_4 має право звернути стягнення на майно ОСОБА_5: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві приватної власності згідно Договору купівлі-продажу від 14.10.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом ЗМНО Кияницею Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №3117, а також на земельну ділянку кадастровий НОМЕР_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0600 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві приватної власності згідно Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.10.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом ЗМНО Кияницею Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №3120, шляхом набуття на дане майно права власності.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався статтями 1046, 1047 ЦК України та виходив з того, що зобов'язання за розпискою відповідачем не виконані, тому сума позики має бути стягнута на користь позивача. Відповідач взяв на себе обов'язок повернути зазначені кошти, правову природу цих коштів як позики розпискою та письмовим договором підтверджено.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Скаржником зазначено, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Оскаржуваним рішенням суд першої інстанції фактично вирішив питання про стягнення боргових зобов'язань, які в силу шлюбних відносин, є об'єктами права спільної сумісної власності, та стягнення боргу за рахунок спільного сумісного майна.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того роду та такої ж якості.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) в такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, встановленими договором ч. 1 ст. 1049 ЦК України.
Згідно зі ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до змісту ст. 65 СК України при укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб 15 вересня 2007 року Комунарським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції за актовим записом №623 був зареєстрований шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5
В період шлюбу нею з ОСОБА_5 на спільні кошти було придбано 14.10.2014 року за Договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ЗМНО Кияницею Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №3117 - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Право власності на житловий будинок було зареєстровано на чоловіка ОСОБА_5
За приписами ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.
Згідно ст.4 Закону України "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Державна реєстрація застави повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про іпотеку" майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально засвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
Згідно ст.18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Встановлено, що 27.11.2014 року між позивачем та ОСОБА_5 було укладено Договір позики грошей, шляхом складання розписки. Згідно розписки Позикодавець передав у власність Позичальнику 50 000,00 доларів США, що на 04.10.2017 року за офіційним курсом НБУ (за 1 долар - 26,70 грн.) дорівнює 1 335 000,00 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказує на те, що вона перебувала у зареєстрованому з відповідачем шлюбі. Колишній чоловік не повідомляв її про існування укладеного між ОСОБА_4 та її чоловіком, договору позики від 27.11.2014 року.
Позивачем та відповідачем не надано суду доказів щодо дотримання нотаріальної форми посвідчення та державної реєстрації іпотеки спірного майна - житлового будинку та земельної ділянки, які розташовані за адресою АДРЕСА_1, відповідно до Закону, а також її згоди на укладення даного договору.
За таких обставин, враховуючи що спірна майно придбане відповідачем в період шлюбу, відсутні підстави для визнання права власності за ОСОБА_4 на житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою АДРЕСА_1, та державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Суд першої інстанції на вищенаведені обставини справи уваги не звернув, і, як наслідок, ухвалив незаконне і необґрунтоване рішення про задоволення позову.
З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення зазначених норм матеріального права та процесуального права при його ухваленні, знайшли своє підтвердження при розгляді справи, унаслідок чого рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог у відповідності до ст. 376 ЦПК України та зазначених положень матеріального і процесуального права.
При цьому, згідно відомостей з Державного реєстру прав на нерухоме майно, 18 січня 2018 року за номером запису про право власності 24485434 на підставі рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 14.12.2017 року за номером 317/3096/17 за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна №467424423221 - житловий будинок, літ А загальною площею 71 кв. м., житловою площею 31,3 кв. м. за адресою - АДРЕСА_1.
Крім того, 18 січня 2018 року за номером запису про право власності 24503906 на підставі рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 14.12.2017 року за номером 317/3096/17 за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,06 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
Пунктом 3 частини 1 статті 444 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо скасувавши рішення він відмовляє в позові повністю.
Крім того, підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 відповідно до положень ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ст. 141 ЦПК України, сплачений судовий збір при подачі апеляційної скарги. У розмірі 8677,50 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384,444 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 14 грудня 2017 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики шляхом звернення стягнення на нерухоме майно та визнання права власності - відмовити.
Допустити поворот виконання рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 14 грудня 2017 року у цій справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики шляхом звернення стягнення на нерухоме майно та визнання права власності та скасувати державну реєстрацію права власності на:
-об'єкт нерухомого майна №467424423221 - житловий будинок, літ А загальною площею 71 кв. м., житловою площею 31,3 кв. м. за адресою - АДРЕСА_1, за номером запису про право власності 24485434 на підставі рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 14 грудня 2017 року за номером 317/3096/17 за ОСОБА_4.
об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,06 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за номером запису про право власності 24503906 на підставі рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 14 грудня 2017 року за номером 317/3096/17 за ОСОБА_4.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 8677 грн. 50 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 15 травня 2019 року.
Головуючий
Судді: