Справа № 305/2251/15-ц
Іменем України
07 травня 2019 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),
суддів: Кожух О.А. та Собослоя Г. Г.,
з участю секретаря Балаж Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Рахівського районного суду від 18 червня 2018 року (у складі судді Ємчука В.Е.) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом у грудні 2015 р.
Просила стягнути з відповідача на свою користь суму боргу в розмірі 160 000 грн. і вирішити питання розподілу судових витрат.
На обґрунтування позовних вимог указала, що в липні 2012 р. надала відповідачеві в борг грошові кошти в сумі 160 000 грн. на придбання квартири, що підтверджується розпискою. Відповідач узяв на себе зобов'язання повернути вказані кошти до 05.12.2012 р., однак на момент звернення до суду з цим позовом грошові кошти не повернув. Відтак, вона змушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Рішенням Рахівського районного суду від 18 червня 2018 р. позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, борг у сумі 160000 грн., 1600 грн. у відшкодування судового збору та 5571 грн. витрат, понесених позивачем на оплату почеркознавчої експертизи.
Представник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати це рішення і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Доводить про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого:
-судом першої інстанції помилково був установлений факт існування договору позики між сторонами;
-розписка, надана позивачем, суперечить фактичним обставинам справи;
-відповідач вважає, що боргова розписка підроблена позивачем, про що в справі є відповідний висновок експерта;
-суд безпідставно не задовольнив клопотання відповідача про призначення повторної почеркознавчої експертизи.
Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення - залишенню без змін, із таких мотивів.
Згідно з положеннями ст. 367 ч.1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено таке.
На підтвердження боргових зобов'язань відповідача позивач надала розписку, із якої видно, що ОСОБА_2 зобов'язався повернути борг в розмірі 160 000 грн. до 05.12.2012 р. ОСОБА_3 Розписка датована 09.07.2012 р. (а.с.2).
У ході розгляду справи сторона відповідача заперечувала написання розписки саме ОСОБА_2, а відтак і боргових зобов'язань перед ОСОБА_3, у зв'язку з чим за клопотанням сторони відповідача (а.с.37) ухвалою Рахівського районного суду від 10.05.2016 р. (а.с.43-44) у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу.
На виконання ухвали суду 17.11.2016 р. було надано висновок №4/178, із якого вбачається, що рукописні записи від імені ОСОБА_2 виконані не ОСОБА_2, а підпис у розписці від 09.07.2012 року виконаний, ймовірно, не ОСОБА_2, а іншою особою (а.с.77-84).
Ухвалою Рахівського районного суду від 14 березня 2017 р. для з'ясування обставин справи було призначено повторну почеркознавчу експертизу на визначення, чи вчинений текст та підпис у розписці, яка є предметом позову, ОСОБА_2 (а.с.111-112).
Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз 15 червня 2017 р. був складений висновок №1682 про те, що рукописні записи, які починаються словами «Розписка» та закінчуються на другому фрагменті документу «Підпис ОСОБА_2 (підпис) від імені ОСОБА_2, розташований після запису «ОСОБА_2» на заключному фрагменті в розписці від 09.07.2012 року, виконані самим ОСОБА_2 (а.с.128-131).
06.10.2017 р. стороною відповідача було подано клопотання про призначення додаткової експертизи (а.с.145).
Ухвалою Рахівського районного суду від 06 жовтня 2017 р. клопотання про призначення додаткової експертизи задоволено частково, проведення судової почеркознавчої експертизи доручено Львівському науково-дослідному інститут судових експертиз (а.с.149-150).
Відповідно до висновку експерта №49 від 01 березня 2018 р. рукописний текст і підпис на розписці від 09 липня 2012 р., один фрагмент якої починається словами: «…Розписка складена при свідках:» та другий фрагмент: «Дата 9.07.2012 Підпис ОСОБА_2 /підпис/», є придатними для дослідження з метою ідентифікації особи виконавця. Рукописний текст розписки від 09 липня 2012 р., один фрагмент якої починається словами: «Розписка Я, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3» та закінчується словами: «…Розписка складена при свідках:» та другий фрагмент: «Дата 9.07.2012 Підпис ОСОБА_2 /підпис/», - виконаний ОСОБА_2. Підпис від імені ОСОБА_2, розташований після запису: «ОСОБА_2» на другому фрагменті розписки від 09 липня 2012р.: «Дата 9.07.2012 Підпис ОСОБА_2», - виконаний самим ОСОБА_2 (а.с.164-166).
Відтак, судом першої інстанції було встановлено виникнення між сторонами договірно-зобов'язальних правовідносин, суть яких полягала у наданні позикодавцем позичальникові у власність грошових коштів у розмірі 160000 грн., а позичальник у свою чергу зобов'язувався повернути їх у строк та на умовах, установлених договором позики.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції по суті спірних правовідносин через його відповідність правильно встановленим обставинам, які мають значення для справи (є предметом доказування), належно оціненим доказам і нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Згідно зі ст.ст.1046,1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (кредитор) передає іншій стороні (позичальнику) у власність грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути кредитору таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості. Договір позики вважається укладеним в момент передачі грошей. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення договору позики) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, необхідно виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа.
За приписами ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або іншими звичними вимогами, що пред'являються.
Доводи апеляційної скарги не спростовують указаного висновку та не дають підстав для скасування судового рішення в оскарженій частині як необґрунтовані.
Довід апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції помилково був установлений факт існування договору позики між сторонами не відповідає обставинам справи та письмовим доказам. Так, стороною позивача на підтвердження своїх доводів було надана розписка, яка і є підтвердженням факту існування договору позики між сторонами та виникнення у відповідача обов'язку повернути грошові кошти позивачеві.
Довід апеляційної скарги про те, що боргова розписки підроблена позивачем, про що в справі є відповідний висновок експерта, не заслуговує на увагу як необґрунтований. Так, дійсно, в матеріалах справи є висновок експерта №4/178 від 17.11.2016 р. про те, що рукописні записи у розписці виконанні не відповідачем, однак сторона позивача поставила під сумнів обґрунтованість указаного експертного висновку через те, що зразки підпису для проведення цієї експертизи були відібрані не в судовому засіданні і сам висновок експерта містив суперечності, відтак судом була призначена повторні судові почеркознавчі експертизи, які вказали на те, що розписка написана та підписана саме відповідачем.
Довід апеляційної скарги про те, що суд безпідставно не задовольнив клопотання відповідача про призначення повторної почеркознавчої експертизи не заслуговує на увагу, оскільки, по-перше, в спірних правовідносинах призначення експертизи є правом, а не обов'язком суду. По-друге, в оскаржуваному рішенні судом було обґрунтовано відмову у проведенні повторної експертизи. Також належить відмітити, що клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи до суду апеляційної інстанції не надходило.
Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 376 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, не встановлено.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
1. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення. 2.Рішення Рахівського районного суду від 18 червня 2018 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 15 травня 2019 р.
Судді: