Єдиний унікальний номер 225/925/19 Номер провадження 22-ц/804/1225/19
Головуючий у 1 інстанції Мигалевич В.В.
Суддя доповідач Тимченко О.О.
15 травня 2019 року
Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Тимченко О.О.,
суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу № 225/925/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Торецьквугілля» Міністерства вугільної промисловості України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1,
на ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 12 березня 2019 року (суддя Мигалевич В.В.), постановлену в приміщенні Дзержинського міського суду Донецької області, повне судове рішення складено 12 березня 2019 року,-
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до ДП «Торецьквугілля» Міністерства вугільної промисловості України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Просив суд стягнути з ДП «Торецьквугілля» на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 02.06.2018 року по день фактичного розрахунку.
Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 12 березня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Торецьквугілля» Міністерства вугільної промисловості України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні визнано неподаною та повернуто позивачу.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 12 березня 2019 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та постановлена з порушенням норм процесуального права, Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Залишаючи позов без руху суд першої інстанції не врахував, що позивачем до позову додано виписку свого карткового рахунку в якій є інформація, про те що відповідач останній раз перераховував йому заборгованість по заробітній платі 01.02.2019 року, при цьому позивач був звільнений з шахти 26.12.2018 року, що підтверджується доданою до позовної заяви копією трудової книжки, вважає, що ним надані докази того, що така заборгованість мала місце та розрахунок з ним був виконаний відповідачем несвоєчасно.
Судом не враховано, що позивач зазначив в позовній заяві, що він не має можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, тому він просив суд витребувати у відповідача розрахунок усіх сум що підлягають виплаті при звільненні. Крім того позивачем надано суду розрахунок виконаний на підставі даних «персоніфікації» та розрахунок сум, що підлягає стягненню з відповідача, що містить ціну позову та копію форми ОК-5.
Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не надано.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно із ст. 274 ч. 1 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи та справи, що виникають з трудових правовідносин.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені зокрема в пункті 6 частини першої статті 353 цього Кодексу (повернення заяви позивачеві (заявникові)), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ст. 7 п. 13 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що у лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до ДП «Торецьквугілля» Міністерства вугільної промисловості України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (а.с. 18-19).
Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 13 лютого 2019 року вказану позовну заяву залишено без руху з тих підстав, що вона не відповідає вимогам п. п. 3, 5 ч.3 ст. 175 ЦПК України, у зв'язку з чим запропоновано позивачу у 10-денний строк з дня вручення позивачу копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме: зазначити ціну позову, зазначити докази, що підтверджують викладені у позовній заяві обставини щодо не здійснення відповідачем повного розрахунку при звільненні позивача, а також докази неможливості здійснення самостійного розрахунку заборгованості у зв'язку з ненаданням відповідачем належної інформації щодо заборгованості яка утворилась.
12 березня 2019 року Дзержинський міський суд Донецької області постановив ухвалу, якою позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу (а.с. 39-40).
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що недоліки, які були зазначені в ухвалі від 13 лютого 2019 року, не були усунені, тому позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.
Проте, погодитись з таким висновком суду неможливо з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Необхідні для вирішення справи, докази можуть бути долучені до початку розгляду справи, зокрема у попередньому судовому засіданні, також це стосується уточнення позовних вимог, а недоведеність тієї чи іншої вимоги, чи відсутність доказів на підтвердження такої вимоги - може стати підставою для відмови в задоволенні позову чи окремих позовних вимог при вирішенні справи по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Тобто, підставою для залишення без руху позовної заяви на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі є виключно недотримання позивачем вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України.
Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначено у ст. 175 ЦПК України, а положеннями ст. 177 ЦПК України передбачено перелік документів, що додаються до позовної заяви.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви №6778/05, справа «МПП «Голуб» проти України», зазначив, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6 Конвенції про захист прав людини, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов'язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (справа "Golder v. The United Kingdom", рішення від 21 лютого 1975 року, cерія АN 18, ст. 13 - 18, п. 28 - 36). Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Проте, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимну мету та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі "Brulla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року, п. 33).
Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення у справі "Bellet v. France" від 4 грудня 1995 року, серія А, №333-Б, ст. 42 п. 36).
Крім того, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії).
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем в позовній заяві зазначено розрахунок сум, що підлягають стягненню з відповідача у розмірі 57 708,55 грн., а також до позовної заяви додано розрахунок сум, що підлягають стягненню з відповідача (а.с.5).
Проте, суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув та безпідставно, у порушення вимог цивільного-процесуального законодавства постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху, а згодом повернув позовну заяву.
Відповідно п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду щодо вирішення питання про відкриття провадження у справі, відповідно до вимог ЦПК України.
Вимогами ст. 141 ЦПК України передбачено, що розподіл судових витрат між сторонами вирішується при ухвалені рішення, оскільки справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції, тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат за подання даної апеляційної скарги на даній стадії судового розгляду відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 12 березня 2019 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.О.Тимченко
Судді І.В. Кішкіна
О.І. Корчиста