15.05.2019 Справа №607/11431/19
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Грицай К.М., присяжних Чорної О.-М. Є., Лебідь І.З.,
за участю секретаря судового засідання Стус К.І., прокурора Галаса Н.В., представника психіатричного закладу, лікаря психіатра - Гач М.П., особи, щодо якої розглядається питання про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку - ОСОБА_4, законного представника ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за заявою представника Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні Гач М.П. про госпіталізацію ОСОБА_5 у примусовому порядку,-
Заявник - представник Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні (далі ТОККПНЛ) Гач М.П. звернулась до суду з заявою про проведення в примусовому порядку госпіталізації ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання якого АДРЕСА_1.
В обґрунтування вимог посилається на те, що є достатні підстави для госпіталізації, передбачені законом.
В судовому засіданні представник Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні Гач М.П. заяву підтримала і пояснила, що ОСОБА_4 хворіє важким психічним захворюванням, з 2012 року визнаний судом недієздатним, вчинив пожежу у квартирі, неспроможний самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує його життєдіяльність та чинить небезпеку для себе та оточуючих, якщо йому не буде надана психіатрична допомога.
Прокурор заяву про госпіталізацію ОСОБА_4 у примусовому порядку в Тернопільську обласну комунальну клінічну психоневрологічну лікарню підтримав, висловивши думку про доцільність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Законний представник ОСОБА_5 пояснила, що ОСОБА_4 хворіє на психічну хворобу, періодично проходить лікування, на даний час необхідне стаціонарне лікування для проходження переосвідчення на МСЕК у зв'язку із закінченням терміну інвалідності, а тому вважає за доцільне помістити його для обстеження і лікування у психіатричний заклад без його згоди.
ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечив щодо його госпіталізації у психіатричний заклад.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступне.
Громадянин ОСОБА_4 поступив в стаціонар Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні 13 травня 2019 року о 12 год. 10 хв. за направленням лікаря- психіатра.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 21 вересня 2012 року ОСОБА_4 було визнано недієздатним у зв'язку із наявністю хронічного, стійкого психічного розладу та його матір ОСОБА_5 призначено його опікуном.
ОСОБА_4 був оглянутий комісією лікарів та за наслідками огляду Комісія прийшла до висновку, що пацієнта в свідомості. Орієнтований в повному об'ємі. Доступний продуктивному мовному контакту. На поставлені запитання відповідає переважно однослівно, в основному по суті. Мислення із окремими паралогіями, елементами зісковзування, схильне до резонерства. Відмічаються окремі фрагментарні маячні ідеї впливу, стосунку. Заперечує наявність розладів сприймання. Емоційно сплощений. Байдужий до навколишніх подій, людей. Вольова регуляція слабка. Погоджується на стаціонарне обстеження та лікування. Критика до свого стану недостатня.
Комісією встановлено, що хворий страждає на тяжкий психічний розлад, внаслідок чого неспроможний самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує його життєдіяльність та чинить небезпеку для себе та оточуючих, тому потребує госпіталізації до психіатричного закладу в примусовому порядку без його згоди згідно ст.14 «Закону України про психіатричну допомогу».
Стаття 14 «Про психіатричну допомогу» передбачає, що особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Рішенням Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 1-1/2016, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення третього речення частини першої статті 13 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року № 1489-14, з наступними змінами, у взаємозв'язку з положенням частини другої цієї статті стосовно госпіталізації особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, до психіатричного закладу на прохання або за згодою її опікуна за рішенням лікаря-психіатра без судового контролю.
Закон України «Про психіатричну допомогу» виходить із презумпції психічного здоров'я особи і таких принципів надання психіатричної допомоги, як законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально-правовими обмеженнями.
Стаття 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод захищає одне з найголовніших прав людини-право на свободу, п."е" цієї статті дозволяє законне затримання психічно хворих як з метою їх ізоляції від суспільства, так і з метою покращення їх стану.
Так, у ст.5 Конвенції встановлено, які вимоги повинні бути дотримані, при затриманні особи, як душевнохворої, а саме: необхідно довести стан психічного розладу; розлад повинен бути таким і такої інтенсивності, щоб було виправданим поміщення особи до лікарні; знаходження в лікарні не може продовжуватися при припиненні такого розладу. Ці ж принципи повинні бути дотримані і при вирішенні питання про госпіталізацію особи в психіатричний заклад в примусовому порядку.
Наданими суду пояснення лікаря-психіатра, письмовими доказами суд вважає підтвердженими обставини, які свідчать про те, що ОСОБА_4 хворіє важким психічним розладом, внаслідок чого неспроможний самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує його життєдіяльність та чинить небезпеку для себе та оточуючих, якщо йому не буде надана психіатрична допомога.
Аналізуючи в сукупності вищенаведені обставини, суд вважає, що слід госпіталізувати ОСОБА_4 без його згоди у примусовому порядку на стаціонарне лікування до Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст.259, 263, 268, 272, 273, 342, 352, 354, 430 ЦПК України, ст. ст.14, 16 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 року, суд, -
Заяву лікаря-психіатра Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні Гач М.П. про госпіталізацію ОСОБА_4 до психіатричного закладу у примусовому порядку - задовольнити.
Госпіталізувати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: АДРЕСА_1, у примусовому порядку в Тернопільську обласну комунальну клінічну психоневрологічну лікарню для надання відповідної психіатричної допомоги в умовах стаціонарного лікування.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Копію рішення суду вручити або надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: /підпис/ К.М. Грицай
Присяжні: /підпис/ О.-М.Є. Чорна
/підпис/ І.З. Лебідь