14 травня 2019 року Справа № 608/429/19
Номер провадження2-а/608/9/2019
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі :
головуючого судді Яковець Н. В.
з участю секретаря Олійник О.С.,
розглянувши в місті Чорткові в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Рівненській області капітана поліції Покотило Вадима Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-
У березні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача інспектора Управління патрульної поліції в Рівненській області капітана поліції Покотило В.О. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення, в якому вказав, що 21 лютого 2019 р. він керував автомобілем РЕUGEOT номерний знак НОМЕР_1, рухався автодорогою М06 Київ-Чоп в напрямку міста Дубно Рівненської області наздогнав перед населеним пунктом патрульний автомобіль поліції з включеними синіми і червоними проблисковими маячками. Інспектор поліції сказав, що позивач порушив правила обгону на перехресті, але де саме не повідомив і ніяких доказів не представив. Інспектор наказав пред'явити посвідчення водія і документи на автомобіль. Після надання усіх необхідних документів інспектор повідомив, що на нього буде складена постанова за порушення правил обгону на перехресті. Незважаючи на заперечення позивача щодо вчинення правопорушення, не роз'яснивши права, виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №935891 та накладено на нього адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП в розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) грн. Під час винесення постанови інспектор сказав, що якщо буде потрібно інший інспектор поліції підтвердить про те, що саме позивач допустив адміністративне правопорушення. При винесенні постанови інспектором УПП було грубо порушені його права, передбачені ст. 268 КУпАП, а саме: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право зокрема: ознайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням. З оскаржуваною постановою не погоджується, оскільки дорожнього руху не порушував, а дії відповідача щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення і винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, вважаю протиправними, тому просить визнати неправомірними дії інспектора патрульної поліції щодо винесення постанови та скасувати вищевказану постанову, а справу провадженням закрити.
В березні 2019 року від відповідача інспектора УПП в Рівненській області капітана поліції Покотило В.О. надійшов відзив на позовну заяву вважають, що позов не підлягає до задоволення у зв'язку з тим, що обставини на які посилається позивач не відповідають дійсності. 21 лютого 2019 року позивач вчинив адміністративне правопорушення, а саме керуючи автомобілем порушив правила обгону, а саме здійснив обгін на перехресті, чим порушив п.14.6 «а» ПДР України. Водій надав пояснення, яке зафіксоване на технічний пристрій ВК-00118 (диск з відеоматеріалами, в якості доказів додано), про що є відповідний запис на бланку постанов, що є доказом у розумінні ст.251 КУпАП в справі про адміністративне правопорушення. Дане правопорушення було зафіксоване не в автоматичному режимі. Отже, застосування процедури скороченого провадження не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в Кодексі України про адміністративні правопорушення. При розгляді справи про адміністративне правопорушення ним були взяті до уваги пояснення водія ОСОБА_1, який не заперечував те, що вчинив адміністративне правопорушення, а почав виправдовуватися, що своїми діями не ніс небезпеки, а також не вчинив аварійну ситуацію. Також водію було запропоновано проїхати поглянути на вищезазначене місце скоєння адмінправопорушення та переконатися, що про дане перехрестя попереджає водіїв дорожній знак 1.23.1 Р33 Д.1 ПДР України, на що водій відмовився. Таким чином, оскаржувана постанова складена уповноваженою особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам закону. Враховуючи наведене, просять рішення суб'єкта владних повноважень залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав заяву про слухання справи без участі позивача, позовні вимоги підтримує повністю та просить задовольнити.
Відповідач інспектор Управління патрульної поліції в Рівненській області капітан поліції Покотило В.О. в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.
Вивчивши та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких мотивів.
Судом встановлено, що 21 лютого 2019 року інспектором УПП в Рівненській області капітан поліції Покотило В.О. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАВ №935891, згідно якої позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень, за те, що 21 лютого 2019 року о 13:48 год. ОСОБА_1 керуючи автомобілем РЕUGEOT номерний знак НОМЕР_1, рухався автодорогою М06 Київ-Чоп в напрямку міста Дубно Рівненської області здійснив обгін на перехресті, чим порушив п. 14.6 «а» ПДР України.
Таким чином, між сторонами виник публічно-правовий спір з приводу оскарження вищезазначеної постанови про накладення адміністративного стягнення. Оскільки спір між сторонами має ознаки публічного, то вирішення такого спору проводиться за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до вимог ст. 2 вищезазначеного Кодексу завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Водночас суд зазначає, що порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюється нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, стаття 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно зі ст. 280 зазначеного Кодексу - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності з вимогами ст. 252 цього Кодексу орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 245 зазначеного Кодексу завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів суд не має підстав для висновку, що при притягнені позивача до адміністративної відповідальності відповідачем в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
До такого висновку суд дійшов з врахуванням наведених нижче обставин.
Так, згідно вимог ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 зазначеного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, з цієї правової норми вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність накладення ним адміністративного стягнення, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами факту порушення позивачем вимог п. 14.6 (а) Правил дорожнього руху України, про що відповідачем зазначено в оскаржуваній постанові.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів спростування позовних вимог позивача, а тому позовні вимоги про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованими, законними, тому суд дійшов до висновку про їх задоволення.
Згідно ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
В зв'язку з цим постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ №935891 від 21 лютого 2019 року відносно позивача є незаконною і вона підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 121, 247, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 241-246,250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Постанову інспектора УПП в Рівненській області капітана поліції Покотила Вадима Олександровича серії ЕАВ №935891 від 21 лютого 2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП в розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) гривень визнати незаконною та скасувати, а справу провадженням закрити.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Чортківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, а разі апеляційного оскарження рішення - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя: (підпис)
Копія вірна:
Рішення набрало законної сили «____»____________2019 року.
Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи №608/429/19, яка зберігається в архіві Чортківського районного суду Тернопільської області.
Суддя: Н. В. Яковець
Копію рішення видано «___»____________2019 року.
Секретар