15 травня 2019 року справа №360/3444/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Блохіна А.А,, Сіваченка І.В., розглянув в письмовому провадженні заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Луганській області про скасування рішення, -
22 квітня 2019 року представником позивача до суду поданий відзив на апеляційну скаргу, в прохальній частині якого зазначено - судові витрати, в тому числі, на професійну правничу допомогу, покласти на відповідача (а.с. 107-108).
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2019 року у справі № 360/3444/18- залишено без задоволення, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2019 - залишено без змін (а.с. 110-112). 26.04.2019 року представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення, яким вирішити питання про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн. за: консультації клієнту з питань податкового права та права, що регулює соціальне забезпечення, роз'яснення можливих способів захисту в сумі 2000 грн.; вивчення судової практики з питань застосування положень п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - 2000 грн.; складання відзиву на апеляційну скаргу відповідача на рішення суду - 2000 грн. (а.с. 115-116).
Відповідачем подані заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в яких просив відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про стягнення з Головного управління ДФС у Луганській області (далі - ГУ ДФС у Луганській області) на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн. та здійснити перерозподіл судових витрат шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору за подання позову в сумі 704,80 грн. замість 1762 грн. (а.с. 130-131).
В обгрунтування заперечень відповідач посилався на те, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Також, адвокатом не надано доказів сплати йому позивачем гонорару за договором про надання правової допомоги. Відповідач посилався на практику Європейського суду з прав людини, а саме - справу «East/West Alliance Limited» проти України», в якій суд дійшов висновку, що заявник має право на компенсацію судових витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Крім того, з акту прийому-передачі виконаних робіт неможливо зробити висновок щодо часу, який витратив адвокат для виконання відповідних робіт та у клопотанні не наведено обгрунтування співмірності заявленої до стягнення суми витрат, враховуючи те, що дана справа є справою незначної складності. При цьому, в порушення вимог ст. 134 КАС України адвокатом не подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи заяви разом з запереченнями на неї, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку, що заява про винесення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат не підлягає задоволенню.
До клопотання про ухвалення додаткового судового рішення представником позивача додано копію договору про надання правової допомоги № 19/10/18 від 19.10.2018 року із зазначенням вартості послуг адвоката 8000 грн., копію акта № 1 від 24.04.2019 року до договору № 19/10/18 від 19.10.2018 року; рахунок на оплату № 19/10/18 від 24.04.2019 року (а.с. 116-119).
Згідно акту № 1 від 24.04.2019 року до договору № 19/10/18 від 19.10.2018 року сума 6000 грн. підлягає сплаті протягом 30 днів з моменту набрання чинності судовим рішенням.
Відповідно до п. 2.4 договору на підтвердження факту надання адвокатом клієнту правової допомоги складається акт приймання-передачі.
Клієнт протягом 30 днів з моменту набрання чинності судового рішення про скасування рішення № 0001455206 від 20.09.2018 року, сплачує надані послуги в розмірі, врегульованому актом до договору (п. 4.2 договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За приписами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
При вирішенні питання щодо розподілу заявлених позивачем судових витрат суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частинами 3,4,5 статті 143 КАС України деталізовано порядок прийняття судом рішення щодо судових витрат, а саме: якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу. Аналіз зазначених процесуальних норм свідчить, що Кодексом визначено умову стягнення судових витрат, щодо яких сторона не має можливості надати докази до прийняття рішення по суті позовних вимог - це обов'язкове повідомлення стороною відповідний суд до закінчення дебатів по справі про наявність судових витрат, які сторона сплатила, проте не може надати докази на час прийняття рішення по суті позовних вимог, або які сторона сплатить за результатами розгляду справи. Проте, при апеляційному розгляді цієї справи, до закінчення судових дебатів, представник позивача не повідомив суд ані в усній формі, ані письмово, про наявність судових витрат позивача на правничу допомогу за результатами розгляду справи, не надавав доказів сплати витрат на правничу допомогу, ані про відсутність можливості надати докази до прийняття рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначив тільки одне речення - судові витрати, в тому числі, на професійну правничу допомогу, покласти на відповідача. При цьому, в порушення вимог ст. 143 КАС України представником позивача не зазначено причин, які унеможливлюють подання до закінчення судових дебатів у справі доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат на правову допомогу.
Крім того, не зробив відповідну заяву, що сторона має сплатити після розгляду справи в апеляційній інстанції витрати, пов'язані з правничою допомогою в конкретній сумі. Недодержання процесуальної умови - обов'язкового повідомлення суд першої або апеляційної інстанції про наявність витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів по справі, - унеможливлює задоволення заяви представника позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.11.2018 року у справі № 820/1242/18 надане суду пунктом 3 частини першої ст. 252 КАС України право ухвалити додаткове рішення у разі, якщо ним не вирішено питання про судові витрати, поширюється на ситуації, коли суд відповідної інстанції повинен вирішити це питання в установлених процесуальним законом випадках і не здійснив цього під час ухвалення судового рішення. При цьому Верховний Суд наголосив на тому, що додаткове судове рішення є невід'ємною частиною основного судового рішення та не може змінювати його змісту. Таким чином, по даній справі суд мав можливість вирішити питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу додатковим рішенням, якщо б вимоги про їх стягнення були заявлені до ухвалення рішення по суті позовних вимог. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Оскільки витрати на правничу допомогу не заявлялись до відшкодування під час апеляційного розгляду, не були предметом розгляду в суді першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу. Враховуючи викладене, заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу - задоволенню не підлягає. За приписами частин 4, 5 ст. 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Вимоги, зазначені відповідачем в запереченні на заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення, про здійснення перерозподілу судових витрат шляхом стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в меншому розмірі, ніж встановлено рішенням суду першої інстанції - задоволенню не підлягають, оскільки це фактично є незгода відповідача з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення судового збору, і така вимога не може бути предметом розгляду в суді апеляційної інстанції без подання відповідачем апеляційної скарги на рішення суду у цій частині.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 135, 139, 143, 241, 248, 252, 311, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про ухвалення додаткового судового рішення - відмовити.
Повний текст ухвали складений та підписаний 15 травня 2019 року.
Ухвала суду набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді А.А. Блохін
І.В. Сіваченко