Справа № 826/19565/16 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.
13 травня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Собківа Я.М.,
суддів: Ісаєнко Ю.А., Файдюка В.В.,
розглянувши в порядку письмового порядку апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом у якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо відмови у задоволенні заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області для ведення особистого селянського господарства;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області повторно розглянути заяву позивача від 16.09.2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення у власність земельної ділянки орієнтованою прощею 2,0 га на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області для ведення особистого селянського господарства.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідачем безпідставно відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, тим самим створивши перешкоди на шляху реалізації права на отримання земельної ділянки у власність.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо відмови ОСОБА_3 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення у власність земельної ділянки орієнтованою прощею 2,0 га на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області для ведення особистого селянського господарства.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 16.09.2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення у власність земельної ділянки орієнтованою прощею 2,0 га на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області для ведення особистого селянського господарства.
В апеляційній скарзі Головне управління Держгеокадастру у Київській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
Зокрема, скаржник стверджує, що відповідачем були здійснені дії щодо розгляду заяви позивача, які віднесені до його компетенції та як того вимагають положення статті 118 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідчача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 16 вересня 2016 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства орієнтовної площею 2,0 га на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області.
Листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 13.10.2016 року № Ч-29837/0-15158/6-16 повідомлено позивачу, що земельна ділянка, з приводу якою він звернувся, знаходиться в масиві, стосовно якого у ГУ Держгеокадастру у Київській області від відділу Держгеокадастру у Миронівському районі Київської області наявний лист від 21.09.2016 №02-42-375 Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області щодо відведення земельної ділянки іншим громадянам (учасникам АТО, які проживають на території села Потік), та зазначив про пільги для учасників бойових дій.
У зв'язку з наведеним, вважаючи дії Головного управління Держгеокадастру у Київській області протиправними, позивач звернувся до суду.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України (надалі за текстом - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Відповідно до п. б) частини 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до п. в) частини 1 ст. 81 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Отже, ОСОБА_3, який є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства.
Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, у частині 7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою:
а) надати дозвіл;
б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється. Підстави відмови у наданні дозволу є вичерпними. Відтак, будь-які дії, спрямовані на отримання від особи, яка звернулася за дозволом, додаткових матеріалів, в тому числі їх уточнення, прямо суперечать закону та є протиправними.
В свою чергу, такі дії (у разі їх вчинення) не є законним способом поведінки органу, є проміжними відповідями на звернення, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися “відмовою у наданні дозволу” у розумінні ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у частині 7 статті 118 ЗК України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.
Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.
Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, затвердженим Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року №333, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521 (надалі за текстом - Положення).
Відповідно до пункту 8 Положення, Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Згідно з підпунктом 11 пункту 10 Положення, начальник Головного управління підписує накази Головного управління.
Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.
А відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.
Правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 року у справі № 806/2208/17.
А згідно з частиною п'ятою ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вказує Головне управління Держгеокадастру у Київській області, земельна ділянка, з приводу якої звернувся позивач, передбачена для передачі у власність виключно громадянам-учасникам АТО та членам сімей загиблих на сході України.
Разом з тим, посилання відповідача на наявність листа Потіцької сільської ради від 21.09.2016 №02-42-375 щодо відведення земельної ділянки іншим громадянам (учасникам АТО, які проживають на території села Потік) не приймаються до уваги, оскільки зазначене не є законною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про протиправність дій відповідача щодо відмови ОСОБА_3 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення у власність земельної ділянки орієнтованою прощею 2,0 га на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області для ведення особистого селянського господарства.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального права.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Суддя Ісаєнко Ю.А.
Суддя Файдюк В.В.