Справа № 757/12631/18-а Суддя (судді) першої інстанції: Цокол Л.І.
13 травня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Собківа Я.М.,
суддів: Ісаєнко Ю.А., Файдюка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції - Поліщука Павла Павловича на рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Інспектора 1-го батальйону 3-ї роти Управління патрульної поліції в місті Києві старшого лейтенанта поліції Німченка Олександра Миколайовича про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом до Інспектора 1-го батальйону 3-ої роти Управління Патрульної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції Німченка Олександра Миколайовича, в якому просила: визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАА за №310726 від 01 березня 2018 року відносно неї; скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАА №310726 від 01 березня 2018 року, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП; провадження по справі про адміністративне правопорушення за постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАА №310726 від 01 березня 2018 року щодо неї - закрити за відсутністю події та складу правопорушення; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у м. Києві на користь позивача судові витрати пов'язані з розглядом справи.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 серпня 2018 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, в якій просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 серпня 2018 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні вимог даного позову.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи вбачається, 01 березня 2018 року інспектором 1-го батальйону 3-ї роти управління патрульної поліції у м. Києві старшим лейтенантом поліції Немченком О.М. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАА №310726 відносно ОСОБА_4, якою останню притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 255 грн.
Підставою винесення вищезазначеної постанови стало те, що позивач, керуючи автомобілем Хонда, д.н.з. НОМЕР_1, рухалась у м. Києві по вул. М.Грушевського,1 та не виконала вимоги дорожнього знаку 4.1 «Рух прямо», п.33 Правил дорожнього руху (далі -ПДР), чим порушила вимоги п.33 ПДР України.
Позивач не погоджуючись з діями відповідача, звернулась до суду першої інстанції з позовом за захистом свої прав та інтересів.
Надаючи оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували правомірність винесення постанови від 01 березня 2018 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем у судовому засіданні було надано лист КП «Центр організації дорожнього руху» від 06 березня 2018 року за №053/04-14/1043, в якому зазначено: «Інформуємо, що за вищезазначеною адресою станом на 01.03.2018 року згідно загальноміської бази даних дислокації технічних засобів регулювання дорожнього руху дорожній знак 4.1 «Рух прямо» не передбачений» (а.с. 51).
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено вчинення позивачем порушень ПДР, а тому дії відповідача щодо складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕАА №310726 від 01 березня 2018 року є протиправними, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що витрати позивача на правничу допомогу, які пов'язані з розглядом даної справи, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень у сумі 3200 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу представника відповідача Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції - Поліщука Павла Павловича залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 серпня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Суддя Ісаєнко Ю.А.
Суддя Файдюк В.В.