ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення заяви без задоволення
14 травня 2019 року м. Київ № 640/4579/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кузьменко А.І., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Октант"
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
треті особи Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дебтекс Україна"
про скасування рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Октант" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Дебтекс Україна", в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження умов продажу активів №313 від 12 лютого 2019 року стосовно лоту #debtX_8829.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
В подальшому, до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, яка обґрунтована тим, що рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження умов продажу активів №313 від 12 лютого 2019 року стосовно лоту #debtX_8829 за початковою ціною 897 231 999,30 грн, а сама справа має значний суспільний інтерес.
Розглянувши заяву представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Так, у відповідності до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Тобто, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в частині 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд зауважує, що дана справа не підпадає під категорію справ, визначених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання, а також враховуючи, що відповідно до статей 47, 162 Кодексу адміністративного судочинства України сторони наділені правом на подачу доказів та пояснень по справі у письмовому вигляді, про що роз'яснено в ухвалі про відкриття провадження у справі, а бажання сторони у справі викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників та приймаючи до уваги, що спірні правовідносини не зумовлюють необхідність такого розгляду, будь - яких інших достатніх причин, з яких вбачається необхідність проведення підготовчого засідання, а в подальшому судового засідання за участі представників сторін представником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не наведено та не доведено, як і не доведено наявність значного суспільного інтересу щодо результатів розгляду та вирішення справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Керуючись частиною 4 статті 260, 241 - 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Заяву представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.І. Кузьменко