14 травня 2019 р.
Справа № 520/9866/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання - Струкової Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Панов М.М.. м. Харків.) від 31.01.2019 року (повний текст рішення складено 01.02.2019 р.) по справі № 520/9866/18 за позовом Головне управління ДФС у Харківській області до Товариство з обмеженою відповідальністю "Садін" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, зупинення видаткових операцій,-
Позивач, Головне управління ДФС у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків; зупинити видаткові операції платника податків на рахунках платника податків відкритих в банківських установах, які обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю "Садін".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку з відмовою платника податків в реалізації контролюючим органом права на проведення фактичної перевірки, заступником начальником Головного управління ДФС у Харківській області прийнято рішення №45203/10/20-40-40-01-16 від 30.10.2018 про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Так, з урахуванням вказаних обставин та в силу діючих норм законодавства, податковий орган просить підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "САДІН" та зупинити видаткові операції платника податків на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, які його обслуговують.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2019 року було відмовлено у задоволенні позову.
Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2019 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.
Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що відповідно до наказу Головного управління ДФС Харківській області від 23.10.2018 №7923, фахівцями контролюючого органу здійснено вихід за адресою провадження господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "САДІН".
З метою вручення наказу та ознайомлення з направленнями на проведення фактичної перевірки контролюючим органом пред'явлені направлення №1793, №1794 від 24.10.2018 представнику відповідача, який вказав, що не допускає перевіряючих осіб до проведення фактичної перевірки.
На підставі вищенаведеного фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області складено акт від 25.10.2018 №8567/20-40-40-01-10/41675529 про відмову у допуску до проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "САДІН".
У зв'язку із чим, заступником начальника Головного управління ДФС у Харківській області прийнято рішення №45203/10/20-40-40-01-16 від 30.10.2018 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "САДІН".
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої виходив з того, що заявлені позовні вимоги не знайшли своє підтвердження матеріалами справи.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Відповідно до п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Пунктами 94.4 - 94.6 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт майна може бути повним або умовним. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.
Відповідно до п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову Головного управління ДФС у Харківській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна відповідача, оскільки з моменту застосування рішенням Головного управління ДФС у Харківській області від 30.10.2018 р. адміністративного арешту майна відповідача вже минуло 96 годин, встановлених законом для його перевірки, тому застосований адміністративний арешт є припиненим, відповідно до вимог підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України, а тому позовні вимоги контролюючого органу в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 р. (справа № 820/4710/16), від 22.05.2018 р. (справа № 820/2040/17).
Щодо вимог про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків, відкритих у банківських установах, які обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю "Садін", суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Таким чином, на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.
Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об'єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов'язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв'язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.
Крім того, частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Відповідно до пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.
В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку платника податків з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не є передбаченою правовою підставою визначених положеннями податкового законодавства для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках Товариства, відкритих в банківських установах.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 р. (справа №820/2312/17).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2019 року по справі № 520/9866/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя
ОСОБА_1
Судді
ОСОБА_2
ОСОБА_3
Повний текст постанови складено 15.05.2019 року