15 травня 2019 р. Справа № 480/1166/19
Сумський окружний адміністративний суд в особі судді Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови,-
ОСОБА_1 з урахуванням заяви про часткову зміну предмета позову просить суд:
1) визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі по тексту - ГУ Держгеокадастру), викладену в листі від 01.03.2019 № І--1425-1573/21-19, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Великописарівської селищної ради Великописарівського району Сумської області за межами населених пунктів;
2) зобов'язати ГУ Держгеокадастру повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 29.01.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Великописарівської селищної ради Великописарівського району Сумської області за межами населених пунктів, та видати відповідний наказ з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Також у своєму позові просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідач безпідставно відмовив їй в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, чим грубо порушив законні права позивачки. Земельним кодексом України передбачено вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Підставою для відмови в наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою. Таким чином, підстави для відмови позивачці в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відсутні. Вважає, що ефективним способом захисту свого порушеного права буде зобов'язання відповідача надати дозвіл.
04.04.2019 ухвалою суду відкрито провадження та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
19.04.2019 представник відповідача надіслав до суду письмовий відзив на позов (а.с. 16-17), у якому зазначив, що ГУ Держгеокадастру, розглянувши заяву позивачки, листом від 01.03.2019 № І--1425-1573/21-19 повідомило позивачку про неможливість її задоволення, оскільки відповідно до інформаційної довідки, наданої Відділом у Великописарівському районі ГУ Держгеокадастру в Сумській області від 26.02.2019 № 404/404-19, землі, за рахунок яких планується відведення земельної ділянки у власність, відносяться до земель сільськогосподарського призначення: шифр рядка 94 (землі запасу), номер графи 12 (пасовища), згідно з технічним звітом по корегуванню планово-картографічних матеріалів зйомок минулих років земель в контурі, який передбачався для сінокосіння та випасання худоби населення, що не відповідає призначенню та принципам землеустрою, визначеним ст.ст. 2, 6 Закону України "Про землеустрій", в частині створення раціональної системи землеволодіння та землекористування, а також вимогам Закону України "Про охорону земель". Пасовища можуть надаватись лише в тимчасове користування (оренду) громадянам, які утримують худобу. Враховуючи роль і мету пасовищ, використання земельної ділянки, що є пасовищем, з метою розорювання та засівання суперечить статусу цих сільськогосподарських угідь. Просив суд відмовити в задоволенні позову.
06.05.2019 позивачка подала до суду відповідь на відзив (а.с. 33-36), у якій зазначила, що ч. 3 ст. 37 Закону України "Про охорону земель" визначає, що на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо розорювання сіножатей, пасовищ, натомість пряма заборона щодо такої діяльності, як зазначає відповідач, відсутня. Крім того, передача у власність земельної ділянки не позбавляє відповідні державні органи вживати заходи щодо контролю використання земельних ділянок за цільовим призначенням.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд визнає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 29.01.2019 ОСОБА_1М звернулася до ГУ Держгеокадастру з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Великописарівської селищної ради Великописарівського району Сумської області за межами населених пунктів. До клопотання були додані графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, а також копії свого паспорта, ідентифікаційного номера та заява про надання згоди на обробку персональних даних.
Листом від 01.03.2019 № І--1425-1573/21-19 (а.с. 9) відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що згідно з інформаційною довідкою від 26.02.2019 № 404/404-19, наданою Відділом у Великописарівському районі ГУ Держгеокадастру, землі, за рахунок яких планується відведення земельної ділянки у власність, відносяться до земель сільськогосподарського призначення: шифр рядка 94 (землі запасу), номер графи 12 (пасовища), згідно з технічним звітом по корегуванню планово-картографічних матеріалів зйомок минулих років земель в межах Могрицької сільської ради Сумського району бажана земельна ділянка знаходиться в контрі, який передбачався для сінокосіння та випасання худоби населення, що не відповідає призначенню та принципам землеустрою, визначеним ст.ст. 2, 6 Закону України "Про землеустрій", в частині створення раціональної системи землеволодіння та землекористування, а також вимогам Закону України "Про охорону земель". Позивачці було запропоновано уточнити бажане місце розташування.
Суд вважає відмову відповідача в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність протиправною з таких підстав.
Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 ЗК України.
Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим, ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
На підставі пунктів 1 та 7 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.
Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти до висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17.
Тобто, проект землеустрою розробляється на підставі дозволу органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам. У даному випадку таким органом є ГУ Держгеокадастру у Сумській області. Позивачці відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв'язку з тим, що бажана земельна ділянка знаходиться в контурі, який передбачався для сінокосіння та випасання худоби, що не відповідає призначенню та принципам землеустрою, визначених ст.ст. 2, 6 Закону України "Про землеустрій" у частині створення раціональної системи землеволодіння та землекористування, а також вимогам Закону України "Про охорону земель". У ч. 7 ст. 118 ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу, однак відповідач жодної з них у листі від 01.03.2019 № І--1425-1573/21-19 не вказав. Відповідач не зазначив також, яким вимогам нормативних актів не відповідає місце розташування земельної ділянки, що планується до відведення.
Згідно з копією інформаційної довідки від 26.02.2019 № 404/413-19 (а.с. 20) землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення: шифр рядка 94 (землі запасу), номер графи 12 (пасовища), форма власності - державна, та не відносяться до категорії земель, які неможливо передавати у колективну та приватну власність.
Так, відповідно до частин 1 і 2 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Відповідно до вимог частин 1 і 3 статті 37 Закону України "Про охорону земель" власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов'язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.
Отже, приписи частини 3 ст. 37 Закону України "Про охорону земель" визначають, що на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо розорювання пасовищ, натомість пряма заборона щодо такої діяльності відсутня. Крім того, передача у власність земельної ділянки не позбавляє відповідні державні органи вживати заходи щодо контролю використання земельних ділянок за цільовим призначенням.
Таким чином, ГУ Держгеокадастру у Сумській області протиправно відмовило позивачці в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, при цьому, відповідач посилається на підстави, не передбачені Земельним кодексом України чи іншими законодавчими актами. Суд вважає, що відповідач не надав мотивовану обґрунтовану відмову.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач зобов'язаний або надати дозвіл позивачці на розроблення проекту землеустрою, або відмовити у наданні такого дозволу, але на законних підставах.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи те, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не дотримався вимог Земельного кодексу України, таке рішення не може відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги про визнання протиправною та скасування відмови в наданні позивачці дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, та зобов'язання повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача видати наказ суд вважає, що ця вимога є передчасною, оскільки відповідач повинен прийняти в межах свої повноважень відповідне рішення за результатом повторного розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
ГУ Держгеокадастру у Сумській області як суб'єкт владних повноважень не довело правомірності свого рішення щодо відмови ОСОБА_3 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
На підставі ч. 3 ст. 139 КАС України на користь позивачки належить стягнути понесені нею судові витрати зі сплаті судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви до суду, в сумі 1536,80 грн згідно з квитанціями від 28.03.2019 № 65242, від 22.04.2019 № 10535 (а.с. 3, 28).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену в листі від 01.03.2019 № І--1425-1573/21-19, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Великописарівської селищної ради Великописарівського району Сумської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 29.01.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Великописарівської селищної ради Великописарівського району Сумської області, та прийняти рішення у відповідності до норм Земельного кодексу України з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої вимоги ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, м. Суми, вул. Петропавлівська, буд. 108, код ЄДРПОУ 39765885) на користь ОСОБА_1 (42800, Сумська область, смт. Велика Писарівка, вул. Жовтнева, 146, РНОКПП НОМЕР_1) витрати на оплату судового збору в сумі 1536,8 грн (одна тисяча п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Шаповал