13 травня 2019 року м. Рівне №1740/2494/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доДержавної установи "Рівненський слідчий ізолятор"
про визнання дій неправомірними, визнання неправомірним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» (далі - відповідач, ДУ «Рівненський слідчий ізолятор», Слідчий ізолятор) в якому просить: визнати протиправними дії відповідача під час дисциплінарного провадження при застосуванні до нього дисциплінарного стягнення та скасувати постанову про накладення дисциплінарного стягнення від 22.02.2018 №100.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.02.2018 відповідачем винесена постанова №100 про накладення дисциплінарного стягнення на нього, у вигляді оголошення попередження. Відповідно до змісту даної постанови, своїми діями засуджений допустив порушення вимог п.1 ч.2; п.10 ч.3 розділу ІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2014 №2186/5. Вважає, що дії відповідача та висновки викладені в оскаржуваній постанові є протиправними, такими що порушують його конституційні права. У позовній заяві позивач звертає увагу на те, що відповідачем грубо порушено вимоги чинного законодавства, що регулює порядок накладення дисциплінарних стягнень, оскільки оскаржувана постанова була прийнята за його відсутності на засіданні дисциплінарної комісії, без повідомлення його про дане засідання. Стверджує, що лише 10.08.2018 під час ознайомлення з матеріалами особової справи дізнався про вказані порушення його конституційних прав. Тому, на думку позивача, зазначені у матеріалах докази, не доводять його вину у вчиненні дисциплінарного правопорушення щодо встановленого порядку відбування покарання, а накладене на нього постановою стягнення є протиправним та застосоване з грубим порушенням норм чинного законодавства. Враховуючи викладене, просить суд позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 02.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.
У встановлений судом строк відповідачем до суду подано відзив, у якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. Відзив обґрунтовано тим, що доводи позивача, що він не знав про дисциплінарне провадження щодо нього, а також про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження, є безпідставним, оскільки в матеріалах дисциплінарного провадження наявна розписка про те, що позивач повідомлений про час і місце засідання дисциплінарної комісії. Щодо посилання позивача на те, що оскаржувана ним постанова є незаконною, оскільки він з нею не ознайомлений, відповідач зазначає наступне. Відповідно до протоколу засідання дисциплінарної комісії від 22.02.2018 №6, позивач був присутній на засіданні комісії. За результатами розгляду дисциплінарного провадження, засудженому оголошено про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження постановою №100 від 22.02.2018. Оскільки, позивач не приймав факту накладення на нього дисциплінарного стягнення, категорично заперечував цей факт та перешкоджав роботі дисциплінарної комісії, від підпису в постанові №100 та від отримання її копії категорично відмовився, про що складений відповідний акт. Відповідач звертає увагу на те, що не долучення позивачем копії вказаного акту, наявного в матеріалах особової справи, свідчить про ознайомлення його з оскаржуваною постановою та про те, що він хоче приховати факт порушення ним термінів на оскарження рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності. На підставі наведеного просив відмовити у задоволенні позову.
Позивач подав відповідь на відзив в якому з посиланням на норми чинного законодавства наводить аргументи, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач, заперечень на відповідь на відзив не подав.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1, з 30.03.2016 по 15.05.2018 тимчасово відбував покарання в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» у зв'язку з розглядом справи в суді.
18.01.2018, відповідно до абз.2 п.2 розділу ІІ Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет (далі - Порядок), позивача повідомлено про перегляд вхідних та вихідних електронних листів.
Відповідно до акту від 18.01.2018 позивач відмовився повідомити логін та пароль до електронної скриньки yroslav1405@ukr.net.
Згідно з п.8 розділу ІІ Порядку, з урахуванням розпорядку дня слідчого ізолятора, а також з урахуванням особливостей роботи з різними категоріями ув'язнених та засуджених, в установі розроблений графік роботи інтернет - класу, який функціонує в приміщенні навчального класу, в якому знаходиться відділення ЗОШ №6.
17.10.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виготовити та надати йому копію рішення про заборону засудженому доступу до сайту mail.ukr.net.
17.10.2018 у відповідь на дану заяву відповідачем позивачу надано копію Наказу Міністерства юстиції України від 19.10.2017 №3233/5 «Порядок організації надання засудженому доступу до глобальної мережі Інтернет» та витяг п.7,8 ст. 110 КВК України.
19.02.2018 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати йому копію рішення про заборону (блокування) засудженому доступу до сайту mail.ukr.net.
Позивачу надавався доступ до глобальної мережі Інтернет, згідно графіку роботи інтернет - класу, а також при можливості, з урахуванням завантаженості приміщення та забезпечення належного функціонування слідчого ізолятора, в інший час та на більший період, що підтверджується копією журналу №11-07 обліку надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет.
19.02.2018 начальником відділенням СПС майором внутрішньої служби ОСОБА_2 подано рапорт, в якому він доповів про те, що 18.02.2018 в результаті закінчення часу відведеного на користування глобальною мережею Інтернет засудженому до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 запропоновано завершити сеанс та прослідувати до камери, на що засуджений відмовився виходити із навчального класу. При цьому засуджений вимагав надати йому додатковий час на користування, у вз'язку з тим, що йому потрібно завершити ознайомлення з ухвалою суду з ЄДРСР, так як вона йому необхідна для написання касаційної скарги. ОСОБА_1 було надано додатковий час для завершення дії та запропоновано прослідувати до камери. Однак на дану вимогу він відреагував негативно та почав виражатися нецензурною лайкою в адресу ОСОБА_2 та в адресу адміністрації установи, при цьому поводив себе грубо та зухвало.
19.02.2018 молодшим інспектором відділу режиму та охорони ст.сержантом внутрішньої служби Мущир М.О. подано рапорт, в якому він доповів про те, що 18.02.2018 в результаті закінчення часу відведеного на користування глобальною мережею Інтернет засудженому до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 начальником відділення СПС майором внутрішньої служби ОСОБА_2 запропоновано завершити сеанс та прослідувати до камери, на що засуджений відмовився виходити із навчального класу. При цьому вимагав надати йому додатковий час на користування. Засудженому було надано додатковий час для завершення дії та коректно запропоновано прослідувати до камери. Однак на вимогу він відреагував негативно та почав виражатися нецензурною лайкою в адресу ОСОБА_2 та в адресу адміністрації установи, при цьому поводив себе грубо та зухвало.
19.02.2018 та 21.02.2018 начальником відділенням СПС майором внутрішньої служби ОСОБА_2 та молодшим інспектором відділу режиму та охорони ст.сержантом внутрішньої служби Мущир М.О. були надані письмові пояснення аналогічні викладеним в рапортах.
20.02.2018 позивача під розписку повідомлено про призначення засідання дисциплінарної комісії на 22.02.2018 о 16:000 год., роз'яснено про право повідомити адвоката або іншого спеціаліста в галузі права про участь в засіданні дисциплінарної комісії, а також доведено порядок оскарження рішення дисциплінарної комісії.
22.02.2018 старшим інспектором відділу режиму і охорони Слідчого ізолятора старшим лейтенантом внутрішньої служби Ботунов С.О., складено висновок по факту порушення вимог режиму відбування покарання засудженим до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 За змістом якого рекомендовано за порушення вимог відбування покарання ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності.
За наслідками проведеного засідання, 22.02.2018 розглянувши матеріали по факту порушення вимог режиму відбування покарання засудженим, дисциплінарна комісія дійшла висновку про доведеність наявності в діях позивача усіх ознак дисциплінарного порушення та вирішила притягнути до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді оголошення попередження.
Постановою начальника СІЗО - начальника арештного дому полковника внутрішньої служби Ткачука Ю.А. від 22.02.2018 №100 позивача притягнено до дисциплінарної відповідальності оголосивши попередження.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 № 1129-IV (далі - КВК України), кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КВК України, засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.
Статтею 9 КВК України встановлено, що засуджені зобов'язані виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації; ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених; з'являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації. Невиконання засудженими своїх обов'язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність. Обов'язки засуджених, до яких судом застосовано пробацію, визначаються цим Кодексом та Законом України "Про пробацію".
Згідно з абз.7, 15 ч. 1 ст. 107 КВК України, засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України здійснювати листування з особами, які знаходяться за межами колоній, вести з ними телефонні розмови, у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку, користуватися глобальною мережею Інтернет та одержувати правову допомогу від адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 107 КВК України засуджені зобов'язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами.
Статтею 131-1 КВК України передбачено, що дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою. Персонал установи виконання покарань зобов'язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КВК України, за невиконання покладених обов'язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення, зокрема, попередження.
З аналізу наведених норм вбачається, що до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі можуть застосовуватися заходи стягнення, якщо установою виконання покарань доведено наявність у діях засудженого усіх ознак дисциплінарного проступку.
Порядок застосування заходів стягнення до осіб, позбавлених волі, визначений ст.134 КВК України.
Частинами 1, 3, 15 та 16 ст. 134 КВК України передбачено, що при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого. Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. При накладенні стягнення на засудженого адміністрація колонії надає йому можливість у встановленому порядку повідомити про це близьких родичів, адвоката або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Адміністрація колонії при встановленні факту порушення особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, вимог режиму зобов'язана невідкладно розпочати перевірку причин, обставин і мотивів вчинення порушення, поведінки цієї особи до вчинення проступку, визначити кількість і характер раніше накладених стягнень, а також отримати її пояснення про суть проступку. За наслідками такої перевірки приймається рішення про доцільність або недоцільність застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення та обґрунтовується їх вид. Якщо адміністрація колонії прийняла рішення обмежитися іншими профілактичними заходами, це відображається у щоденнику індивідуальної роботи із засудженим та доводиться до відома особи під підпис.
Також, ч. ч. 1, 2 ст. 135 КВК України визначено, що питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії. До складу дисциплінарної комісії входять начальник установи виконання покарань, його заступники та начальники служб установи, які за своїми функціональними обов'язками безпосередньо спілкуються з особами, які відбувають покарання у виді позбавлення волі. Очолює дисциплінарну комісію начальник установи виконання покарань або особа, яка виконує його обов'язки.
Згідно з ч.4 ст. 135 КВК України, особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж за одну добу до його проведення. За заявою засудженого цей термін може бути продовжено, але не більш як на дві доби.
Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має право користуватися послугами адвоката або фахівця в галузі права за власним вибором під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії, який представлятиме її інтереси під час засідання комісії. Якщо особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, не має доступу до адвоката або фахівця в галузі права, адміністрація установи виконання покарання зобов'язана надати йому можливість звернутися за отриманням правової допомоги до суб'єктів надання такої допомоги (ч. 5 ст. 135 КВК України).
Відповідно до ч. 7 ст. 135 КВК України, рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка відбуває покарання, має бути детально вмотивоване та може бути оскаржене особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, або її представником до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду.
Тобто, відповідно до зазначених норм права на відповідача покладено обов'язок повідомити засудженого про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж за одну добу до його проведення та надати йому можливість звернутися за отриманням правової допомоги до суб'єктів надання такої допомоги.
Суд не враховує твердження позивача про те, що він не знав про дисциплінарне провадження щодо нього, а також про накладення дисциплінарного стягнення у виді попередження з огляду на наступне.
З досліджених судом доказів встановлено, що позивача 20.02.2018 повідомлено під розписку про призначення засідання дисциплінарної комісії на 22.02.2018 о 16:000 год. та роз'яснено про право повідомити адвоката або іншого спеціаліста в галузі права про участь в засіданні дисциплінарної комісії, а також доведено порядок оскарження рішення дисциплінарної комісії.
Разом з тим, судом встановлено та підтвердженого наявними в матеріалах справи письмовими доказами, що позивач був присутній на засіданні дисциплінарної комісії, за результатами якої на засудженого було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення попередження. Даний факт підтверджується протоколом засідання дисциплінарної комісії ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» від 22.02.2018 №6.
Крім того, позивач відмовився від підпису в постанові від 22.02.2018 №100 та від отримання копії даної постанови, про що був складений акт про відмову від ознайомлення з постановою про накладення дисциплінарного стягнення та отримання її копії від 22.02.2018.
На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що дії суб'єкта владних повноважень є правомірними, постанова №100 від 22.02.2018 про накладення дисциплінарного стягнення є обґрунтованою та відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак не підлягає скасуванню.
Відповідно до положень, закріплених ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як зазначено в ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Підстави для застосування ст.. 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоводенні позову ОСОБА_1 до Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" про визнання дій неправомірними, визнання неправомірним та скасування рішення відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Махаринець Д.Є.