14 травня 2019 р. Справа № 480/1144/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області), в якій, з урахуванням заяви про часткову зміну предмету спору від 16.04.2019 (а.с.42-44), просив:
1) визнати протиправною та скасувати відмову ГУ Держгеокадастру у Сумській області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 гектара для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Великописарівської селищної ради Великописарівського району Сумської області, викладену у листі від 22.02.2019 №І-1001-1114/21-19;
2) зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , подане в січні 2019 року, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 гектара для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Великописарівської селищної ради Великописарівського району Сумської області та видати відповідний наказ, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Свої вимоги мотивував тим, що відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою суперечить нормам Земельного кодексу України. Відмічає, що підставою для відмови в наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Однак, в даному випадку, відповідач жодної з них у відповіді не навів, а відомості, які зазначені підставою для відмови, відповідачем належним чином не перевірені та не відповідають дійсності.
Ухвалою суду від 02.04.2019 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.24-33), в якому, з урахуванням поданих доказів, просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що листом від 29.01.2019 №02-30/43 Великописарівська селищна рада повідомила ГУ Держгеокадастру у Сумській області, що згідно з викопіювання з кадастрової карти на земельній ділянці, яка планується до відведення ОСОБА_1 розташований худобомогильник, де проводилися з 1963 по 1990 роки захоронення тварин, які загинули від сибірки.
Факт захоронення трупів тварин, крім зазначеного листа селищної ради, також підтверджується Ветеринарно-санітарною карткою на худобомогильник та біотермічну яму для захоронення трупів тварин.
У зв'язку з цим вважає, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність ОСОБА_1 у розумінні частини сьомої ст.118 Земельного кодексу України, має невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відмічає, що Головне управління під час прийняття рішення щодо відведення земельних ділянок державної власності повинно приймати до уваги позицію органів місцевого самоврядування, яка базується на принципі колегіальності.
Крім того, у відзиві зазначив, що суд не вправі зобов'язати відповідача до вчинення тих дій, які згідно із земельним законодавством України можуть здійснюватися лише за його розсудом.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.37-40), в якій ОСОБА_1 просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки площа території закритого худобомогильника становить в 30кв.м. розташована поза межами земельної ділянки, яка планується для передачі у власність та не може перешкоджати виділенню позивачу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Також від позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі (а.с.48-52,58-60), в яких, просить суд задовольнити позовні вимоги та на підтвердження визначення точного місцезнаходження території закритого худобомогильника, яке є предметом судового розгляду, надав графічні матеріали з карти та супутникові знімки території (Сумська область, Великописарівський район, Великописарівська селищна рада, КОАТУУ: 5921255100, зона: 11, квартал: 003). Відмітив, що докази, додані до відзиву були отримані ним лише разом з запереченнями на відповідь на відзив.
02.05.2019 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в якому представник наголосив, що факт захоронення трупів тварин, крім листа селищної ради, також підтверджується Ветеринарно-санітарною карткою на худобомогильник та біотермічну яму для захоронення тварин. Додатково представник відмітив, що відповідно до рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 №2/1 за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні з 15 жовтня 2014 року територіальні органи повинні обов'язково направити на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою. Враховуючи вищевикладене, Головне управління повинно приймати до уваги позицію органів місцевого самоврядування, яка базується на принципі колегіальності під час прийняття рішення щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності. У додаткових поясненнях, поданих 13.05.2019 відмітив, що крім підстав, зазначених у листі 22.02.2019, існують й інші підстави, які унеможливлюють надати дозвіл на спірну земельну ділянку, зокрема те, що земельна ділянка відноситься до категорій земель графи 12 (пасовища). Просив у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач 23.01.2019 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Сумській області з заявою від 21.01.2019 щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Великописарівської селищної ради Великописарівського району Сумської області (реєстраційний номер І-1001/0/94-19) (а.с.26). До заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки (зворотній бік а.с.26, а.с.11), заява ОСОБА_1 про надання згоди на збір та обробку персональних даних, а також копія паспорту та ідентифікаційного номеру (а.с.11,15-20).
Листом від 22.02.2019 №І-1001-1114/21-19 (а.с.10) відповідач повідомив ОСОБА_1 про неможливість задоволення поданої заяви, у зв'язку з тим, що згідно п.7 ст.118 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні дозволу можуть бути невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць.
Згідно інформації, наданої Великописарівською селищною радою Великописарівського району Сумської області від 29.01.2019 №02-30/43 на земельній ділянці, яка планується до надання, розташований худобомогильник, де проведено захоронення тварин, які за інформацією ветеринарної служби загинули під час сибірки.
Також для уникнення земельних спорів та непорозумінь було запропоновано ОСОБА_1 уточнити бажане місце розташування земельної ділянки.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. «а» ч.3 ст. 22 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - Земельний кодекс України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Згідно ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Порядок передачі земельних ділянок у власність громадян врегульовано ст.118 Земельного кодексу України відповідно до частин 6-7 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, серед іншого, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як вбачається з наведених норм, стаття 118 Земельного кодексу України містить виключний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та відповідач, в силу вимог Земельного кодексу України та покладених на нього обов'язків, зобов'язаний в кожному випадку дослідити фактичні обставини повно та всебічно для з'ясування наявності чи відсутності встановлених законом підстав для відмови в задоволенні заяви. При цьому, ГУ Держгеокадастру у Сумській області, розглядаючи заяву ОСОБА_1 , враховуючи зазначені вище приписи ст. 118 Земельного кодексу України повинно був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні, та у випадку відмови - керуватись лише тими підставами, виключний перелік яких визначено у вказаній вище нормі.
У листі від 22.02.2019 (а.с.10) відповідач, з посиланням на ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, а також на лист Великописарівської селищної ради Великописарівського району Сумської області від 29.01.2019 №02-30/43 (а.с.30-33) стверджує, що місце розташування земельної ділянки, яку ОСОБА_1 бажає отримати у власність, не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, оскільки на земельній ділянці, яка планується до надання, розташований худобомогильник, де проведено захоронення тварин, які за інформацією ветеринарної служби загинули під час сибірки.
У відзиві наголосив, що факт захоронення трупів тварин, крім зазначеного листа селищної ради, також підтверджується Ветеринарно-санітарною карткою на худобомогильник та біотермічну яму для захоронення трупів тварин (а.с.31-32).
Тобто фактично підставою для відмови у наданні дозволу на підставі ч.7 ст.118 Земельного кодексу України став лист Великописарівської селищної ради Великописарівського району Сумської області від 29.01.2019 №02-30/43 з додатками, серед яких значилась Ветеринарно-санітарна картка на худобомогильник та біотермічну яму для захоронення трупів тварин, та які, на думку відповідача, підтверджують той факт, що на земельній ділянці, яка планується до надання у власність позивачу, розташований худобомогильник, де проведено захоронення тварин, які за інформацією ветеринарної служби загинули під час сибірки.
Однак, суд вважає підставу для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, зазначеної в оскаржуваному рішенні, безпідставною, оскільки згідно листа Великописарівського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області від 25.03.2019 №10-01/31 (а.с.12) на території Великописарівської селищної ради Великописарівського району Сумської області дійсно розташований один закритий худобомогильник, який раніше належав ПСП «Дружба». Перші захоронення трупів тварин в ньому розпочато з 1980 року. В 1990 році було здійснено захоронення тварин загиблих від сибірки. Закритий в 2018 році. Розміщений він поза межами населених пунктів поблизу смт.Велика Писарівка (КОАТУУ 5921255100, зона 11 квартал 003). Його площа становить 30кв.м. При цьому, як вбачається з графічних матеріалів, доданих до вказаного листа (а.с.13-14) та графічних матеріалів з карти (а.с.50-52), закритий худобомогильник розташований поза межами земельної ділянки, яка планується до передачі у власність ОСОБА_1 , що спростовує зазначені вище твердження відповідача про те, що на спірній земельній ділянці розміщений худобомогильник. Представник відповідача заперечує вказані обставини у додаткових поясненнях (а.с.64), однак, всупереч ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, доказів на їх спростування не надав.
Крім того, варто відмітити, що за приписами ч.2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Вирішуючи достовірність та належність наданих сторонами доказів судом враховано, що основні ветеринарно-санітарні вимоги щодо утримання і ветеринарно-санітарного упорядкування діючих худобомогильників та біотермічних ям для захоронення трупів тварин у населених пунктах України встановлюють Правила облаштування і утримання діючих (існуючих) худобомогильників та біотермічних ям для захоронення трупів тварин у населених пунктах України, затверджених наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 27.10.2008 №232, відповідно до п.1.6 розділу 1 яких державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за дотриманням цих Правил здійснюється установами державної служби ветеринарної медицини відповідно до Закону України «Про ветеринарну медицину» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 N 1075 «Питання Державного департаменту ветеринарної медицини».
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 було створено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, реорганізувавши шляхом перетворення, в тому числі Державну ветеринарну та фітосанітарну службу, приєднавши до Служби, що утворюється, а постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1092 було утворено, в тому числі, Головне управління Держпродспоживслужби в Сумській області, до повноважень якого у галузі ветеринарної медицини та безпечності харчових продуктів, згідно п.п.1 п.4 Положення про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12.04.2017 №209 відносяться забезпечення на території Сумської області здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду (контролю), державного контролю за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин, за охороною території України від занесення збудників особливо небезпечних хвороб, включених до списку Міжнародного епізоотичного бюро, з територій інших держав або карантинних зон; здійснює державний нагляд (контроль) за організація роботи зі збору, утилізації та знищення загиблих тварин і побічних продуктів тваринного походження, не призначених для споживання людиною.
Відтак, суд приходить до висновку, що належним та допустимим доказом на підтвердження стану, площі, розміщення худобомогильника в даному випадку є інформація, надана територіальним органом Держпродспоживслужби (а.с.12-14).
При цьому, докази, надані відповідачем (а.с.30-33), не підтверджують того факту, що спірна земельна ділянка знаходиться саме на території худобомогильника. Більш того, як вбачається з інформаційної довідки Міжрегіонального управління у Великописарівському та Краснопільському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області спірна земельна ділянка не відносять до категорії земель, які не можливо передавати у приватну власність (а.с.27).
Враховуючи вищезазначене, вказана у листі відповідача від 22.02.2019 (а.с.10) підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з посиланням на ч.7 ст.118 Земельного кодексу України є необґрунтованою, а тому не може вважатись мотивованою у розумінні приписів ст.118 Земельного кодексу України.
Посилання відповідача у відзиві та запереченні на відповідь на відзив на рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 №2/1, яким, доручено начальникам головних управлінь Держземагентства в областях за зверненнями фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15 жовтня 2014 року, забезпечити обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою, є безпідставним. Таке рішення колегії є розпорядчим, а не нормативним документом, а врахування чи неврахування позиції місцевої ради під час вирішення питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не передбачено чинним законодавством та, відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, не є підставою для відмови у наданні такого дозволу. Посилання відповідача на розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.04.2014 №333-р та від 22.09.2016 №688-р також є безпідставним, оскільки даними розпорядженнями схвалено Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні та затверджено план заходів щодо її виконання, однак вони не встановлюють жодних норм у галузі регулювання земельних відносин. До того ж, відповідно до Закону України «Про Кабінет Міністрів України» розпорядження є актом Кабінету Міністрів України, який видається з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань, а тому посилання на такий документ як підставу для унормування порядку отримання позиції органу місцевого самоврядування щодо проекту землеустрою є необґрунтованим.
Крім того, вказані обставини, як і посилання в додаткових поясненнях на те, що спірна земельна ділянка відносить до категорії 12 (пасовища), не були підставою для надання відповіді від 22.02.2019, відтак, вказані доводи, враховуючи приписи ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не приймає до уваги.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не дотримався вимог Земельного кодексу України, дане рішення не може відповідати приписам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги про визнання відмови протиправною та її скасування, та про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняти відповідний наказ з урахуванням висновків суду, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому, зобов'язуючи відповідача прийняти відповідний наказ, судом враховано позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.11.2018 (справа №820/4439/17), відповідно до якої за результатами розгляду будь-яких основних питань у межах повноважень територіального органу Держгеокадастру цей орган має видавати відповідний наказ.
Щодо доводів відповідача про те, що суд не може зобов'язати орган владних повноважень до прийняття конкретного рішення, оскільки це буде фактичне втручання в його дискреційні повноваження, суд зазначає, що згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, прийняти відмову або надати дозвіл. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.
При цьому, слід зазначити, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судами зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження такого суб'єкта владних повноважень.
Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 22.03.2018 (справа №823/795/17), від 27.02.2018 (справа №816/591/15-а), від 18 жовтня 2018 року (справа №818/1976/17).
Враховуючи, що ГУ Держгеокадастру у Сумській області протиправно відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, суд вважає, що в даному випадку не буде втручанням суду в дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Сумській області, а зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2.0га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Великописарівської селищної ради Великописарівського району Сумської області, буде обґрунтованим, повним та належним способом захисту порушеного права позивача.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вказане положення, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Сумській області суму судового збору в розмірі 1536,80грн., сплаченого ним за подання позовної заяви згідно квитанцій від 27.03.2019 №61608 (а.с.3) та від 16.04.2019 №99250 (а.с.45).
Що стосується клопотання позивача про встановлення судового контролю, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу вказаної норми вбачається, що питання про надання звіту про виконання постанови вирішує суд, який прийняв судове рішення по суті спору не на користь суб'єкта владних повноважень. При цьому це є правом, а не обов'язком суду, який при вирішенні даного питання враховує, в тому числі наявність належних та допустимих доказів, які б свідчили про можливість ухилення відповідача від виконання прийнятого судового рішення.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про імовірність ухилення відповідача від виконання даного судового рішення, позивачем таких доказів не надано, суд не вбачає підстав для застосування положень ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, м.Суми, вул.Петропавлівська, буд.108, код ЄДРПОУ 39765885) про визнання протиправною та скасування відмови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумський області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Великописарівської селищної ради Великописарівського району Сумської області, викладену у листі від 22.02.2019 №І-1001-1114/21-19.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумський області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , подану ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер І-1001/0/94-19), про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 гектара для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Великописарівської селищної ради Великописарівського району Сумської області та видати відповідний наказ, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, Сумська область, м. Суми, вул.Петропавлівська, буд.108, код ЄДРПОУ 39765885) за рахунок бюджетний асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок повернення сплачений при подачі позову судовий збір в розмірі 1536,80грн. (одна тисяча п'ятсот тридцять шість грн. 80коп.).
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 14.05.2019.
Суддя І.Г. Шевченко