10 травня 2019 року
м. Рівне
№460/608/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до
Рівненського апеляційного суду
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до адміністративного суду з позовом до Рівненського апеляційного суду (далі - відповідач) та просив:
визнати протиправними дії Рівненського апеляційного суду щодо відмови позивачу у зарахуванні до стажу роботи, що дає право на доплату за вислугу років, періоду роботи з 02.02.1995 по 01.04.1996 юрисконсультом ОП "Дубенський м'ясокомбінат";
визнати протиправними дії Рівненського апеляційного суду щодо відмови позивачу у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці з урахуванням доплат за вислугу років в розмірі 60 відсотків до посадового окладу;
зобов'язати відповідача зарахувати позивачу період роботи з 02.02.1995 по 01.04.1996, що складає 1 рік 1 місяць 26 днів, в Орендному підприємстві "Дубенський м'ясокомбінат" на посаді юрисконсульта, до стажу роботи судді, що дає право на доплату за вислугу років;
зобов'язати відповідача видати позивачу довідку про суддівську винагороду станом на 05 серпня 2018 року, 04 грудня 2018 року та на 01 січня 2019 року для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням доплат за вислугу років в розмірі 60 відсотків до посадового окладу.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що він 20.09.2016 пішов у відставку з посади судді Апеляційного суду Рівненської області. Стаж роботи, який дає право як судді на одержання довічного грошового утримання, становить 23 роки 11 місяців 21 день. Вказані обставини встановлені постановою Рівненського міського суду від 26.06.2017, яка залишена в силі ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 у справі №569/6120/17, а отже доказуванню не підлягають.
Позивач зазначив, що Законом України від 12.07.2018 №2509-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" статтю 137 Закону України від 02.06.2016 №1402-ІІІ "Про судоустрій і статус суддів" доповнено частиною другою такого змісту: "До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та дає право на призначення на посаду судді".
У зв'язку з цим, позивач вважає, що з 05.08.2018 у нього виникло право на зарахування до стажу роботи на посаді судді стажу роботи юрисконсультом ОП "Дубенський м'ясокомбінат" з 02.02.1995 по 01.04.1996, що передував призначенню на посаду судді вперше.
Зазначив, що зарахування стажу роботи на посаді юрисконсульта до стажу роботи на посаді судді буде підставою для обрахунку загального стажу на роботі на посаді судді, що становить 25 років 01 місяць 27 днів, та обрахунку суддівської винагороди для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці, яка має складатися з посадового окладу та доплати за вислугу років - 60 % до посадового окладу.
У зв'язку з цим, ОСОБА_1 22.02.2019 звернувся до Рівненського апеляційного суду та ліквідаційної комісії Апеляційного суду Рівненської області із заявами щодо зарахування до стажу роботи судді вищевказаного періоду та видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці з урахуванням доплат за вислугу років в розмірі 60 відсотків до посадового окладу. Проте, відповідач у відповіді від 06.03.2019 №0442/423/219 зазначив, що порядок перерахунку такого стажу особам, які на час звернення не перебувають із установою у трудових відносинах, чинним законодавством не передбачений. Означене зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою від 21.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву (а.с. 24-25), в якому заперечив позовні вимоги повністю. Зазначив, що позивач був відрахований зі штату Апеляційного суду Рівненської області з 09 вересня 2016 року на підставі постанови Верховної Ради України від 8 вересня 2016 року у зв'язку з поданням заяви про відставку. Покликаючись до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI в редакції, зміненій Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 № 192-VIII, частини 7 статті 48, частин 4 та 5 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, відповідач вказав, що перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання проводиться тільки у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює. Зауважив, що жодна норма закону не покладає на відповідача зобов'язань перераховувати суддям у відставці стаж їх роботи, який дає право на доплату за вислугу років. Крім того, ствердив, що жодним нормативним актом не передбачено можливість перерахування стажу роботи суддям, які не перебувають з відповідачем у трудових відносинах. Вказав, що видача довідки про розмір складових суддівської винагороди прямо залежить від перерахування стажу позивачу, тому відсутні підстави для видачі довідки про зміну розміру складових суддівської винагороди позивача.
З наведених підстав відповідач просив ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
Дослідивши позовну заяву, відзив на позов, з'ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, з урахуванням такого.
Суд встановив, що ОСОБА_1 02.02.1995 закінчив Українську державну юридичну академію за спеціальністю "правознавство", йому присвоєно кваліфікацію юриста, що підтверджується копією диплому Серії НОМЕР_3 (а.с.14).
Дослідженням трудової книжки ОСОБА_1 серія НОМЕР_2, дата заповнення 29.01.1986, (а.с.15-19) встановлено наявність записів:
"запис №12 - прийнятий на Дубенський м'ясокомбінат в адмінуправління юрисконсультом з окладом відповідно до штатного розпису, на підставі наказу №281 від 16.10.1992;
запис №13 - переведений в орендне підприємство "Дубенський м'ясокомбінат" на підставі наказу №324 від 22.12.1993;
запис №15 - звільнений з роботи за власним бажанням, ст.38 КЗпП України, на підставі наказу Н.52 від 30.03.1996;
запис №16 - запис за № 15 недійсний. Звільнений по переводу п. 5 ст. 36 КЗпП України, на підставі наказу Н 58-к від 16.04.1996;
запис №17 від 01.04.1996 - указом Президента України №202/96 від 20.03.1996 призначений суддею Рівненського міського суду (наказ №18-к від 02.04.1996)".
З матеріалів справи встановлено, що на підставі постанови Верховної Ради України від 08.09.2016 №1515-VIII "Про звільнення суддів" від 19.09.2016 ОСОБА_1 у зв'язку з виходом у відставку відраховано зі штату Апеляційного суду Рівненської області з посади судді (наказ голови Апеляційного суду Рівненської області №26 від 19.09.2016).
За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 22.02.2019 щодо зарахування до стажу роботи судді, який дає право на доплату за вислугу років, періоду роботи на посаді юрисконсульта ОП Дубенський м'ясокомбінат з 02.02.1995 по 01.04.1996 та видачі відповідної довідки з урахуванням доплат за вислугу років в розмірі 60 відсотків посадового окладу, Рівненський апеляційний суд листом від 06.03.2019 №04.42/413/2019 повідомив позивача, що чинне законодавство зобов'язує посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичних осіб - підприємців надавати працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документи стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, установі, організації чи у фізичної особи-підприємця, необхідні для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо). Відповідна інформація щодо колишніх працівників видається на підставі архівних документів, тобто, відповідно до встановленого на час перебування у трудових відносинах із установою стажу. При цьому, порядок перерахунку такого стажу особам, які на час звернення не перебувають із установою у трудових відносинах, чинним законодавством не передбачений (а.с.9).
Не погоджуючись з вищевказаною відмовою відповідача у проведенні перерахунку стажу та видачі довідки, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд враховує таке.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VІІІ (далі - Закон №1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Абзацом другим пункту 25 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VII передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Суд встановив, що постановою Рівненського міського суду від 26.06.2017 у справі №569/6120/17, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017, позов ОСОБА_1 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання незаконною відмови у перерахунку грошового утримання судді у відставці задоволено частково.
Визнано незаконною відмову Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області у перерахунку ОСОБА_1 його грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язано Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області провести перерахунок ОСОБА_1 його грошового утримання судді у відставці у розмірі 86 відсотків суддівської винагороди, починаючи з 01 березня 2017 року (а.с.10-13).
Вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що стаж роботи позивача, який дає йому як судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, становить 23 роки 11 місяців 21 день (20 років 5 місяців 15 днів (безпосередня робота на посаді судді) + 1 рік 6 місяців (половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі) + 2 роки 6 днів (період проходження строкової військової служби) (а.с.10-13).
Частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 137 Закону №1402-VIII (в редакції до 05.08.2018) було передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" від 12 липня 2018 року №2509-VIII (набрав чинності 05.08.2018, далі - Закон №2509-VIII) статтю 137 Закону №1402-VIII доповнено частиною другою такого змісту:
"До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді".
Водночас, будь-яких обмежень щодо дії частини 2 статті 137 Закону №1402-VIII (в редакції змін, внесених Законом №2509-VIII) в часі та суб'єктного складу (діючих суддів або ж суддів у відставці) Законом №1402-VІІІ не встановлено.
Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону № 1402-VIII на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п'ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.
Пунктами 1-2 частини 6 статті 69 Закону №1402-VIII передбачено, що для цілей цього Закону вважається:
1) вищою юридичною освітою - вища юридична освіта ступеня магістра (або прирівняна до неї вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста), здобута в Україні, а також вища юридична освіта відповідного ступеня, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку;
2) стажем професійної діяльності у сфері права - стаж професійної діяльності особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти.
Судом достеменно встановлено, що після здобуття 02.02.1995 вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста позивач продовжував працювати на посаді юрисконсульта у Орендному підприємстві "Дубенський м'ясокомбінат", звідки був звільнений 30.03.1996 та призначений з 01.04.1996 суддею Рівненського міського суду.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді відповідно до частини другої статті 137 Закону №1402-VIII, зі змінами, внесеними Законом № 2509-VIII, з 05.08.2018 підлягає зарахуванню також стаж його професійної діяльності за спеціальністю після здобуття ним вищої юридичної освіти, а саме: з 02 лютого 1995 року по 30 березня 1996 року, що становить 423 дні, тобто: 1 рік 1 місяць 28 днів.
Таким чином, загальний стаж роботи позивача на посаді судді, з урахуванням постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 26.06.2017 у справі №569/6120/17, становить 25 років 1 місяць 19 днів (23 роки 11 місяців 21 день + 1 рік 1 місяць 28 днів).
Суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача про неможливість зарахування позивачу вищевказаного періоду роботи до стажу роботи на посаді судді у зв'язку з не перебуванням ОСОБА_1 в трудових відносинах з Рівненським апеляційним судом, оскільки порядок такого перерахунку законодавством не передбачений.
При цьому суд враховує, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється відповідно до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 20 березня 2017 року № 5-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 200/14891 (далі - Порядок 3-1).
Відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Порядку№3-1, перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.
Абзацами 6-7 пункту 1 Розділу ІІІ Порядку №3-1 до заяви про призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці додаються: довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2); розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 3).
До заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди (п. 2 Розділу ІІІ Порядку №3-1).
Суд враховує рішення Ради суддів України від 01.03.2019 №12, в якому зазначено, що незважаючи на те, що ані Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI, ані Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, ані Порядок №3-1 не визначають суд, що повинен чи може видавати подібні довідки, не виключається можливість судді звернутися до суду, в якому він працював до виходу у відставку, а у разі його ліквідації, реорганізації тощо - до будь-якого іншого суду з урахуванням інстанційності, територіальності, спеціалізації.
Новоутворені суди не мають права відмовляти суддям у видачі довідок для призначення (перерахунку) щомісячного довічного утримання, оскільки Порядком 3-1 не встановлено жодного застереження щодо можливості видачі довідки судді у відставці в залежності від проходження ним кваліфікаційного оцінювання чинне законодавство не передбачає.
Перебування у штаті суду винятково суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, не є перешкодою у видачі довідок для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, необхідних суддям у відставці, які такого оцінювання не проходили.
Ліквідація, реорганізація чи перейменування суду, в якому раніше працював суддя у відставці, не може бути підставою для відмови у видачі іншим судом відповідної інстанційності, територіальності довідок для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, необхідних суддям у відставці.
Рада суддів України у вищевказаному рішенні звернула увагу новостворених судів, начальників територіальних управлінь ДСА в областях на необхідність виваженого підходу до вирішення питань, пов'язаних з видачею довідок суддям, які пішли у відставку з ліквідованих судів, з метою виключення випадків безпідставної відмови у їх видачі та порушення прав цих суддів.
Відтак, суд вважає неправомірною відмову відповідача щодо зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на доплату за вислугу років, періоду роботи з 02.02.1995 по 30.03.1996 юрисконсультом Орендного підприємства "Дубенський м'ясокомбінат".
Згідно з частинами першою, другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Частиною п'ятою статті 135 цього Закону установлено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Наведене дає підстави для висновку, що з 05.08.2018 позивач має право на врахування для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці суддівської винагороди, з урахуванням доплати за вислугу років в розмірі 60 відсотків посадового окладу.
Зазначений висновок узгоджується з позицією Вищої ради правосуддя, Верховного Суду, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Ради суддів України, Державної судової адміністрації України, Національної школи суддів України, висловленою в спільному листі від 05.11.2018 №41783/0/9-18, № 2664/0/2-18, № 01-6757/18, № 9рс-1112/18, № 1-22433/18, №02/3878 "Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді", адресованому апеляційним та місцевим судам, в якому судам рекомендовано, враховуючи положення ч. 2 ст. 137 та абз. 4 п. 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIІІ, видавати накази про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді з 05.08.2018.
Суд зазначає, що у зв'язку зі збільшенням відсоткового розміру доплати за вислугу років збільшився розмір суддівської винагороди, який повинен враховуватись позивачу при визначенні розміру довічного грошового утримання судді у відставці.
При цьому, суд зауважує, що частиною 4 ст. 142 Закону №1402-VIІІ передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пунктом 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 р. за № 41/26486 (далі - Положення №28-2), регламентуються повноваження управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаних управлінь.
Відповідно до підпункту 7 п. 4 Положення №28-2 управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Разом з тим, управління Пенсійного фонду не наділене повноваженнями самостійно здійснювати розрахунок (перерахунок) стажу роботи на посаді судді для визначення розміру доплати за вислугу років, яка є складовою грошової винагороди, що враховується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Управління Пенсійного фонду в межах наданих повноважень може здійснювати перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а підставою для означеного перерахунку повинні слугувати довідки про розмір суддівської винагороди, видані відповідним судом в порядку, передбаченому Порядком №3-1.
Відтак, суд вважає, що здійснення перерахунку стажу судді є обов'язком суду, в якому суддя працював до виходу у відставку, а в разі ліквідації, реорганізації чи перейменування суду, в якому раніше працював суддя, - новоутвореного суду з урахуванням інстанційності, територіальності, спеціалізації, позаяк такий перерахунок безпосередньо впливає на розмір суддівської винагороди, з урахуванням якої орган Пенсійного фонду повинен обчислити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Суд зазначає, що відмова відповідача видати позивачу запитувану довідку з відображенням перерахованого стажу роботи на посаді судді унеможливлює здійснення у встановленому порядку перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, що має наслідком порушення права позивача на отримання належного грошового утримання в розмірі, встановленому законом, з урахуванням всіх визначених законом складових.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 02.02.1995 по 30.03.1996 на посаді юрисконсульта Орендного підприємства "Дубенський м'ясокомбінат" до стажу роботи судді, що дає право на доплату за вислугу років.
Відповідно до частин 3, 4 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI установлено, що посадовий оклад суддів залежить від розміру мінімальної заробітної плати.
Рішенням Конституційного Суду України № 11-р/2018 від 04.12.2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат".
З урахуванням наведеного, суд вважає, що право на отримання довідки про розмір суддівської винагороди позивач набув:
з 05.08.2018 - у зв'язку з набранням чинності частини другої статті 137 Закону №1402-VIII;
з 04.12.2018 - у зв'язку з визнанням такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) положення частини третьої статті 133 Закону №2453-VI на підставі рішенням Конституційного Суду України № 11-р/2018 від 04.12.2018;
з 01.01.2019 - у зв'язку з підняттям розміру мінімальної заробітної плати на підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23 листопада 2018 року №2629-VIII.
Відтак, відмова відповідача у видачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням доплати за вислугу років в розмірі 60 відсотків посадового окладу, станом на 05.08.2018, 04.12.2018 та 01.01.2019, є протиправною.
Таким чином, з метою належного захисту порушеного права позивача суд вважає необхідним зобов'язати відповідача видати ОСОБА_1 довідку про розмір суддівської винагороди для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання, з відображенням розміру суддівської винагороди станом на: 05.08.2018 - у зв'язку з набранням чинності частини другої статті 137 Закону №1402-VIII; 04.12.2018 - у зв'язку з визнанням такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) положення частини третьої статті 133 Закону №2453-VI на підставі рішенням Конституційного Суду України № 11-р/2018 від 04.12.2018; 01.01.2019 - у зв'язку з підняттям розміру мінімальної заробітної плати на підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII, з урахуванням доплати за вислугу років у розмірі 60 відсотків посадового окладу.
При ухваленні рішення суд враховує, що за приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Конституційний Суд України у рішеннях від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-рп/2010, від 11.10.2011 № 10-рп/2011, від 20.12.2016 № 7-рп/2016 зазначає, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто, набуте право не може бути скасоване, звужене.
Рішенням Конституційного Суду від 11 жовтня 2005 року № 8 - рп/2005 передбачено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
Крім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції щодо гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення, зокрема у рішеннях від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.
Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, згідно з якою рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
Згідно з пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки - "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці".
З огляду на зазначене конституційний статус судді зумовлює обов'язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не обґрунтував правомірності відмови позивачу у зарахуванні до стажу роботи, що дає право на доплату за вислугу років, періоду роботи з 02.02.1995 по 30.03.1996 юрисконсультом ОП "Дубенський м'ясокомбінат", та відмови у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці з урахуванням доплати за вислугу років в розмірі 60 відсотків посадового окладу.
Суд вважає, що факт порушення прав та законних інтересів позивача знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, а відтак позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Суд присуджує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України (а.с. 4).
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Рівненського апеляційного суду (вул. Драгоманова, 9, м. Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 42257545) задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Рівненського апеляційного суду у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на доплату за вислугу років, періоду роботи з 02.02.1995 по 30.03.1996 юрисконсультом у Орендному підприємстві "Дубенський м'ясокомбінат".
Визнати протиправною відмову Рівненського апеляційного суду у видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці з урахуванням доплати за вислугу років в розмірі 60 відсотків посадового окладу.
Зобов'язати Рівненський апеляційний суд зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді стаж роботи юрисконсультом у Орендному підприємстві "Дубенський м'ясокомбінат" з 02.02.1995 по 30.03.1996, що складає 1 рік 1 місяць 28 днів.
Зобов'язати Рівненський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду станом на 05 серпня 2018 року, 04 грудня 2018 року та 01 січня 2019 року для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням доплати за вислугу років у розмірі 60 відсотків посадового окладу.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Рівненського апеляційного суду (вул. Драгоманова, 9, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 42257545) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10 травня 2019 року.
Суддя Дорошенко Н.О.