14 травня 2019 року м. Рівне №460/805/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Міністерства оборони України, в якому просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення розслідування (розгляду) обставин, повідомлених позивачем у заяві від 19.12.2018, поданої до Генеральної прокуратури України та переданої на розгляд відповідачу, які свідчать про порушення підлеглим структурним підрозділом Міністерства оборони України та окремими посадовими (службовими) особами Оперативного командування "Захід" вимог чинного законодавства України; 2) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не повідомлення позивача про результати розгляду його заяви від 19.12.2018, поданої до Генеральної прокуратури України та переданої на розгляд відповідачу; 3) зобов'язати відповідача провести розгляд його заяви від 19.12.2018, поданої до Генеральної прокуратури України та переданої на розгляд відповідачу, та повідомити позивача у встановлений законом спосіб про результати такого розгляду. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що він проходив військову службу за контрактом на посадах офіцерського складу у військових частинах Збройних Сил України, звільнений у запас за станом здоров'я. 19.12.2018 позивач звернувся до Генерального прокурора України із заявою, в якій просив провести (доручити проведення) розслідування із викладених в ній обставин, привести дії/бездіяльність Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у відповідність до вимог чинного законодавства України, витребувати копії документів та притягнути посадових осіб Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » винних у вчинені незаконних дій/бездіяльності відносно позивача до відповідальності. Листом від 29.12.2018 №10/2/1-159775ВИХ-18 за підписом начальника управління представництва інтересів держави, протидії корупції у воєнній сфері Головної військової прокуратури у відповідності до ст.7 Закону України «Про звернення громадян» заяву позивача від 19.12.2018 направлено за належністю до відповідача для розгляду. Однак, станом на день звернення до суду жодних повідомлень за наслідками розгляду вказаної вище заяви позивачу від відповідача не надходило. Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, оскільки вона суперечить положенням Закону України «Про звернення громадян», у зв'язку з чим він звернувся до суду з вказаним позовом та просить його задовольнити.
У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що 19.12.2018 позивач звернувся до Генерального прокуратура України із заявою, в якій повідомляв про порушення вимог чинного законодавства та недоліки в діяльності Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Крім того, у вказаній заяві позивачем ставилося питання про проведення розслідування та притягнення винних осіб до відповідальності. Таким чином, на думку відповідача, позивач звернувся до Генерального прокурора України в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України), з заявою (повідомленням) про вчинене правопорушення та необхідність здійснення досудового розслідування. Оскільки позивач фактично оскаржує дії щодо не проведення розслідування в порядку КПК України (згідно з заявою від 19.12.2018, поданої Генеральному прокурору України), а не дії органу державної влади у сфері управлінської діяльності, такі вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Окрім цього, відповідно до статті 38 КПК України Міноборони не є органом, який здійснює досудове розслідування, отже у даних правовідносинах не є суб'єктом владних повноважень в контексті пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Тому, відповідач вважає, що вказана справи не підсудна адміністративному суду, а має розглядатися за правилами кримінального судочинства. Також, відповідач зауважив, що повноваження Міноборони визначені Положенням про Міністерство оборони України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 730). Відповідно до вказаного Положення, Міноборони є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба. Міноборони є уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі державної авіації. Відповідно до підпункту 86 пункту 4 вказаного вище Положення, Міноборони здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю Міноборони, Збройних Сил, підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони, а також стосовно актів, які ними видаються, забезпечує в установленому порядку доступ до публічної інформації, розпорядником якої є Міноборони. Заява позивача від 19.12.2018 була направлена до відповідача в порядку Закону України “Про звернення громадян”. Оскільки така заява не стосувалась питань, пов'язаних з діяльністю Міноборони, Збройних Сил, підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони, а також актів, які ними видаються - її розгляд не входив до повноважень відповідача. Водночас, приписами Закону України “Про звернення громадян” передбачено, що у випадку подачі громадянином звернення до органу, до компетенції якого не належить вирішення порушених у ньому питань, такий орган зобов'язаний переслати його за належністю до відповідного органу чи посадової особи, які, у свою чергу, зобов'язані розглянути таке звернення. У зв'язку з чим, заява Позивача була надіслана до Генерального штабу - головного органу військового управління Збройних Сил України, які перебувають у підпорядкуванні відповідача (стаття 3 Закону України “Про Збройні Сили України”). За наявною у відповідача інформацією, відповідь позивачу на його заяву від 19.12.2018 надавалась Кадровим центром Сухопутних військ Збройних Сил України. Отже, твердження позивача про ненадання відповіді є хибним. З огляду на вказане, відповідач просив відмовити в задоволенні позовної заяви повністю.
05.04.2019 позовна заява надійшла до суду.
Ухвалою суду від 10.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також, вказаною заявою відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та зобов'язано Генеральну прокуратуру України подати до суду належним чином засвідчені копії усіх документів (матеріалів), що були взяті нею до уваги при розгляді (направлені за належністю) заяви позивача від 19.12.2018.
24.04.2019 Генеральна прокуратура України подала до суду витребовувані судом докази.
10.05.2019 позивач подав до суду відповідь на відзив, однак суд не враховує її при вирішенні даної справи, позаяк, за приписами ч.3 ст.263 КАС України у вказаній категорії справах заявами по суті справи є позов та відзив.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Витягом з наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 13.09.2017 № 318 підтверджується, що відповідно до частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з урахуванням вимог частини восьмої цієї ж статті, підполковника ОСОБА_1 , старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони управління оперативного командування "Захід", звільнено з військової служби у запас за пунктом "б" (за станом здоров'я).
Судом встановлено, що 19.12.2018 позивач звернувся до Генерального прокурора України, в якій з посиланням на численні положення нормативно-правових актів просив провести (доручити провести) розслідування по встановленню істини щодо невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, факту підробки підписів начальником юридичної служби управління Оперативного командування «Захід» та позбавлення позивача допуску до державної таємниці.
Листом від 29.12.2018 №10/2/1-159775ВИХ-18 за підписом начальника управління представництва інтересів держави, протидії корупції у воєнній сфері Головної військової прокуратури у відповідності до ст.7 Закону України «Про звернення громадян» заяву позивача від 19.12.2018 направлено за належністю до відповідача для розгляду.
В подальшому заяву позивача від 19.12.2019 відповідачем листом від 05.01.2019 за № М-125 було скеровано до Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до Закону України "Про звернення громадян" для опрацювання, а також зобов'язаного останнього повідомити про результати розгляду заявника та Генеральну прокуратуру України.
Листом начальника кадрового забезпечення Сухопутних військ Збройних Сил України з від 29.01.2019 № 116/9/кц/2/420 за наслідками розгляду заяви позивача від 19.12.2019 останньому повідомлено наступне. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 по справі № 817/1687/17 та постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2018 по справі № 817/1687/17 визнано протиправними дії Оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” щодо невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік та зобов'язано Оперативне командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” нарахувати і виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення позивача. Зазначене рішення суду Оперативним командуванням “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України виконано у добровільному порядку 16.10.2018. В частині судового рішення суд зазначив, що з систематичного аналізу зазначених у судовому рішенні норм права, судом встановлено, що виключною компетенцією командира військової частини є визначення у наказі розміру матеріальної допомоги, що повинен не перевищувати місячного забезпечення позивача. Таким чином, командувач військ Оперативного командування “Захід” наділений правом визначити розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, яка може становити суму від 00,01 грн (одна копійка) до 7333,63 грн (семи тисяч триста тридцять трьох гривень 63 коп.), тобто суму, яке не перевищує розміру місячного грошового забезпечення позивача. Командувачем військ Оперативного командування “Захід” прийнято рішення про виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік та визначено її розмір в сумі 20 грн, що не перевищує розміру місячного грошового забезпечення позивача (наказ від 12.10.2018 №239). Згідно з постановою про закінчення виконавчого провадження від 31.10.2018 № ВП 57494720 державний виконавець Л. Петрова виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 817/1687/17, виданого 26.09.2018, закінчила, що свідчить про належне виконання судового рішення Оперативним командуванням "Захід”. Щодо призначення службового розслідування за фактом підробки підписів начальником юридичної служби управління Оперативного командування “Захід” позивачу поінформовано, що факти підробки підписів не підтверджені, тому, відповідно, підстави для призначення службового розслідування відсутні. Стосовно позбавлення позивача допуску до державної таємниці поінформовано, що згідно з пунктом 77 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939 (зі змінами), а саме: у разі звільнення громадянина з роботи на підприємстві, в установі, організації, переведення на іншу роботу, не пов'язану з державною таємницею, наданий такому громадянину доступ до секретної інформації наказом керівника підприємства, установи, організації припиняється. При цьому, допуск до державної таємниці залишається чинним протягом шести місяців з дати видання такого наказу або розпорядження. За відсутності у позивача подальшої потреби в діяльності, пов'язаної з державною таємницею, протягом п'яти робочих днів після закінчення шести місяців з дня припинення допуску до секретної інформації режимно-секретні органи надсилаються документи, передбачені пунктом 80 цього Порядку, для скасування такого допуску. Таким чином, порушень у скасуванні позивачу допуску до державної таємниці не виявлено.
Листом від 29.01.2019 за № 116/9/1135 Командування штабу Сухопутних військ Збройних Сил України повідомило Генеральну прокуратуру України про результати розгляду заяви позивача від 19.12.2018.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Твердження відповідача про те, вказана справа не підсудна адміністративному суду, оскільки має вирішуватися за правилами кримінального судочинства, суд вважає помилковими, з огляду на наступне.
Зі змісту позовних вимог слідує, що позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів з метою перевірки обставин, викладених у його заяві від 19.12.2018 первісно поданої до Генерального прокурора України, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неповідомлення позивача про результати розгляду вказаної заяви, а також зобов'язати відповідача провести розгляд заяви та у встановлений законом спосіб повідомити позивача про результати такого розгляду.
При цьому, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач в позовній заяві посилається виключно на положення Закону України «Про звернення громадян» та на їх порушення відповідачем. Будь-які посилання на положення КПК України або застереження щодо не здійснення суб'єктами, відповідальними за розгляд заяви позивача, досудового розслідування або порушення ними порядку здійснення такого розслідування, в позовній заяві відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
В свою чергу п.2 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За визначенням, наведеним у п.7 ч.1 ст.4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг
Також, п.20 ч.1 ст.4 встановлено, що адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Так, перелік адміністративних справ незначної складності наведений у ч.6 ст.12 КАС України.
Згідно з п.2 ч.6 ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
Таким чином, враховуючи вищенаведені положення КАС України, предмет спору, характер спірних правовідносин та статус учасників справи, суд вважає, що вказана справа належить до юрисдикції адміністративних суддів та її належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно зі статтею 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР) врегульоване питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Вказаний Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Частиною першою статті 1 Закону № 393/96-ВР встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно з статтею 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - це звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 735 затверджена Інструкція про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23.01.2017 за № 94/29962 (далі - Інструкція №735). Вказана Інструкція визначає порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), а також визначає порядок контролю за його дотриманням.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Первинний розгляд та облік звернень громадян" Інструкції № 735 передбачено, що письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю, первинному розгляду та реєстрації з метою визначення їх належності до компетенції відповідного органу військового управління та призначення за ними конкретного виконавця. Первинний розгляд письмових звернень громадян проводиться керівниками органів військового управління або їх заступниками відповідно до їх повноважень.
За змістом пункту 14 Розділу ІІ "Первинний розгляд та облік звернень громадян" Інструкції № 735, щодо кожного звернення не пізніше ніж у п'ятиденний термін має бути прийняте одне з таких рішень: прийняти до провадження; передати на вирішення до іншого органу військового управління; надіслати за належністю до іншого центрального органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції органів військового управління, військової частини, про що одночасно повідомляється заявнику; залишити без розгляду за наявності підстав, визначених у статті 8 Закону України "Про звернення громадян".
Як встановлено судом, заява позивача від 19.12.2018, яка надійшла до Міністерства оборони України в подальшому була надіслана для опрацювання до Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 15 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
За нормами статті 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Разом з тим, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються (частини 3 та 4 статті 7 Закону № 393/96-ВР).
За правилами частини 1 статті 20 Закону № 393/96-ВР, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому, загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як свідчить зміст наявної у матеріалах справи копії листа Кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України від 29.01.2019 за №116/9/кц/2/420 заява позивача від 19.12.2018 була розглянута по суті та за наслідками її розгляду була підготовлена відповідь із зазначенням повної, всебічної інформації у відповідності до перелічених в ній питань.
З огляду на вказане, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення розслідування (розгляду) обставин, повідомлених позивачем у заяві від 19.12.2018, поданої до Генеральної прокуратури України та переданої на розгляд відповідачу, які свідчать про порушення підлеглим структурним підрозділом Міністерства оборони України та окремими посадовими (службовими) особами Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " вимог чинного законодавства України, та зобов'язання відповідача провести розгляд вказаної заяви є безпідставними, необґрунтованими, спростовуються матеріалами адміністративної справу, а тому в їх задоволенні належить відмовити.
Щодо решти позовних вимог, то суд зазначає наступне.
Повторюючись, суд нагадує, що відповідно до статті 15 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Тобто, положеннями Закону № 393/96-ВР на суб'єктів розгляду звернень громадян покладається обов'язок не лише розглянути по суті відповідну заяву, а й повідомити заявника про наслідки розгляду його заяви.
Так, за клопотанням представника відповідача до матеріалів справи були долучені докази направлення позивачу відповіді на заяву, подану до Генеральної прокуратури України, а саме: копії реєстрів поштових відправлень від 23.01.2019 № 52, від 20.02.2019 № 115, від 22.02.2019 № 119 та від 11.03.2019 № 143.
Разом з тим, суд звертає увагу, що у вказаних вище реєстрах відсутнє відправлення з вхідним номером 116/9/кц/2/420, тобто за номером, за яким була зареєстрована відповідь на заяву позивача від 19.12.2018.
Натомість, в реєстрах зазначені поштові відправлення з іншими вихідними номерами, що були надіслані позивачу, а саме: в реєстрі від 23.01.2019 № 52 зазначене поштове відправлення з вихідним номером 116/9/кц/2/255, в реєстрі від 20.02.2019 № 115 - № 116/9/кц/2/778, в реєстрі від 22.02.2019 № 119 - № 116/9/кц/2/938, в реєстрі від 11.03.2019 № 143 - 116/9/кц/2/1132.
Таким чином, в ході судового розгляду справи відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами дотримання вимог частини 1 статті 15 Закону № 393/96-ВР щодо повідомлення позивача про наслідки розгляду його заяви від 19.12.2018, що вказує на допущення останнім протиправної бездіяльності.
Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не повідомлення позивача про результати розгляду його заяви від 19.12.2018 та зобов'язання відповідача повідомити позивача у встановлений законом спосіб про результати розгляду вказаної заяви належать до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд прийшов до висновку, що не усі твердження та аргументи позивача щодо допущення відповідачем протиправної бездіяльності в спірних правовідносинах знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи, у зв'язку з чим позовну заяву належить задовольнити частково.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України відсутні, оскільки відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат учасниками справи суду не надано.
Керуючись статтями 241-246, 263 КАС України, суд
Позовну заяву задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неповідомлення ОСОБА_1 про наслідки розгляду його заяви від 19 грудня 2018 року, поданої до Генеральної прокуратури України та переданої на розгляд Міністерству оборони України.
Зобов'язати Міністерство оборони України повідомити ОСОБА_1 про наслідки розгляду його заяви від 19 грудня 2018 року, поданої до Генеральної прокуратури України та переданої на розгляд Міністерству оборони України, у встановлений Законом України «Про звернення громадян» спосіб.
В задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо не проведення розслідування (розгляду) обставин, повідомлених ОСОБА_1 у заяві від 19 грудня 2018 року, поданій до Генеральної прокуратури України та переданій на розгляд Міністерству оборони України, які свідчать про порушення підлеглим структурним підрозділом Міністерства оборони України та окремими посадовими (службовими) особами Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " вимог чинного законодавства України, та зобов'язання Міністерства оборони України провести розгляд вказаної заяви, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
2) відповідач - Міністерство оборони України (03168, м. Київ, Солом'янський р-н, п-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022).
Суддя Комшелюк Т.О.