14 травня 2019 року м.Кропивницький Справа № 398/712/19
провадження № 2-іс/340/31/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого-судді Ю.П. Пасічник
за участю секретаря судового засідання - Побочій О.В.
представника відповідача Бокатенко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Територіального сервісного центру №3542 Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області (просп.Будівельників, 38, м.Олександрія, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28000) про зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить :
- зобов'язати Регіональний сервісний центр в Кіровоградській області Територіальний сервісний центр 3542 провести реєстрацію транспортного засобу марки УАЗ 3151201, шасі НОМЕР_2 , кузов НОМЕР_3 , двигун № НОМЕР_4 , за ОСОБА_1 на підставі технічного паспорту НОМЕР_6 від 13.04.2002 року виданого МРЄО УДАІ м.Світловодськ.
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду від 04 березня 2019 року адміністративну справу №398/712/19 в порядку ст.22 КАС України передано на розгляд Кіровоградського окружного адміністративного суду (а.с.10).
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін та призначено судове засідання на 02 травня 2019 року (а.с.24).
В судовому засіданні 02 травня 2019 року було оголошено перерву до 14 травня 2019 року для надання можливості подання відповіді на відзив позивачем (а.с.50).
В судовому засіданні 14 травня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення складення рішення у повному обсязі відкладено до 19.05.2019 року (а.с.66).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 28 березня 2007 року він, прибав автомобіль УАЗ 3151201, шасі НОМЕР_2 , кузов НОМЕР_3 , двигун НОМЕР_4 , на підставі біржового договору (угоди) купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний №662201 від 28.03.2007 року, виданого членом української товарної біржи ПМП «ШАР» м.Світловодськ Кіровоградської області. У зв'язку з скрутним фінансовим положенням, автомобіль через відповідні органи на мене, як на власника оформлений не був. 20 вересня 2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про реєстрацію автомобіля на підставі біржового договору, проте листом №31/11-3542-11-Ш-зв. від 20 вересня 2018 року позивачу було відмовлено в реєстрації транспортного засобу. Підставою для відмови відповідач зазначив, що 16.06.2010 року набрали чинності зміни, внесені до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", згідно з якими не можуть бути предметом біржової торгівлі речі, визначені індивідуальними ознаками, якщо вони не продаються як партія, а також будь-які вживані товари, включаючи транспортні засоби та капітальні активи. Таке обмеження не поширюється на майно, що відчужується з податкової застави, а також майно конфісковане до закону. Рекомендовано звернутись до суду для врегулювання даного питання.
Відповідач 24 квітня 2019 року подав до суду письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнає з таких підстав. Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з облікуавтомобілів встановлена Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, що затверджений постановою КМ України №1388 від 07 вересня 1198 року. Пункт 8 Порядку №1388 встановлює вичерпний перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, Після прийняття постанови КМ України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів" №941 від 18 листопада 2015 року, змінено пункт 8 Порядку №1388. Враховуючи вищевказане у відповідача відсутні правові підстави для проведення перереєстрації транспортного засобу (а.с.31-35).
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивачем 07 травня 2019 року до суду подано відповідь на відзив, згідно з яким він не погоджується з позицією відповідача (а.с.55-56).
В судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявку суду не повідомив (а.с.63).
Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши пояснення представника відповідача, зясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено.
28 березня 2007 року позивач через товарну біржу ПМП "ШАР" м. Світловодськ Кіровоградської області придбав транспортний засіб УАЗ 3151201, шасі НОМЕР_2 кузов НОМЕР_3 , двигун НОМЕР_4 (а.с.5,6).
В період з квітня 2007 року по вересень 2018 року позивач у зв'язку з скрутним фінансовим положенням позивач не мав змоги зареєструвати транспортний засіб УАЗ 3151201, шасі НОМЕР_2 . кузов НОМЕР_3 , двигун № НОМЕР_4 .
20 вересня 2018 року, позивач звернувся до Регіонального сервісного центру в Кіровоградській області Територіального сервісного центру 3542, з заявою про реєстрацію транспортного засобу УАЗ 3151201 , шасі НОМЕР_2 , кузов НОМЕР_3 , двигун № НОМЕР_4 на підставі біржового договору (угоди) купівлі-продажу транспортного засобу №662201 від 28 березня 2007 року.
У відповідь, листом №31/11-3542-11-Ш-зв. від 20 вересня 2018 року відповідач повідомив, про відсутні праваових підстав для проведення переєстрації вищезазначеного транспортного засобу (а.с.7).
Позивач вважає таку позицію відповідача протиправною.
При вирішенні спору по суті суд враховує наступне.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст.5 КАС України).
Згідно зіст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" встановлено: "Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами".
За ч. 2 ст. 55 Конституції Україникожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване ст. 55 Конституції Україний конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно достатті 34 Закону України "Про дорожній рух" державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.
"Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх марок, типів і моделей, причепів, напівпричепів, мотокалясок та інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів" затвердженопостановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388(далі - Порядок № 1388).
Відповідно до п. 8 цього Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників та документів, які підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін в реєстраційні документи.
Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку: договори купівлі продажу, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; договори, укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів: договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортні засоби договори купівлі-продажу транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб'єкти господарювання, що здійснюють оптову та роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб'єктів уповноваженою особою і скріплені печаткою; договір комісії між власником транспортного засобу і суб'єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавцем є такий суб'єкт господарювання, які підписані від імені суб'єкта господарювання уповноваженою особою та скріплені печаткою (за її наявності), у разі продажу транспортних засобів суб'єктами господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу; свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати; рішення про закріплення транспортних засобів на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів чи особами, уповноваженими управляти таким майном; рішеннями власників майна, уповноважених ними органів про передачу транспортних засобів з державної в комунальну власність чи з комуна
У разі митного оформлення транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, які ввозяться на митну територію України, за електронною митною декларацією така декларація, засвідчена електронним цифровим підписом відповідальної посадової особи органу доходів і зборів, передається за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційних систем органам МВС.
Для державної реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зняті з обліку в уповноважених органах МВС, крім зазначених у цьому пункті документів, що підтверджують правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою уповноваженого органу МВС про зняття транспортного засобу з обліку. Переобладнання (крім переобладнання для роботи на газових наливах), відчуження, передача права користування і розпорядження придбаних транспортних засобів, не зареєстрованих у уповноважених органах МВС, не допускається.
Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.
Таким чином, наведеною нормою передбачено, що державна реєстрація транспортних засобів проводитьсяза умови надання власниками транспортних засобів, зокрема, документів, які підтверджують правомірність їх придбання, отримання, ввезення, митного оформлення, а також відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху. Також цієї нормою встановлено вичерпний перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин.А для державної реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зняті з обліку (як у спірному), крім документів, що підтверджують правомірність їх придбання,подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою уповноваженого органу МВС про зняття транспортного засобу з обліку.
Як, встановлено судом, позивач в вересня 2018 року звернувся до відповідача з відповідною заявою, в якій просив провести державну реєстрацію транспотного засобу 1989 року випуску.
При цьому до заяви надав копію біржового договору від 28 березня 2007 року.
Однак, обґрунтовуючи заперечення щодо заявлених позовних вимог відповідач зазначив, що договір оформлений на бланку, який не зареєстрований в Головному сервісному центрі МВС.
18 листопада 2015 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 941 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів", яка внесла зміни до п.8 Порядку №1388.
Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені та засвідчені в установленому порядку: договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках (витяг з п.8 Порядку №1388).
У зв'язку з чимз 28 березня 2007 року біржовий договір, оформлений на бланку, який не зареєстровано в уповноваженому органі МВС не являється документом - підставою для здійснення операцій з транспортним засобом та не підтверджує право власності.
Посилання позивача на те, що придбання транспортного засобу та укладання біржового договору відбулось в 2007 році, тобто до того як законодавство зазнало змін в частині її скасування, суд вважає безпідставним, оскільки із заявою про реєстрацію транспортного засобу позивач звернувся в вересні 2018 року.
Крім того, згідно п. 7 Порядку № 1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Однак, з моменту фактичного придбання та звернення позивача до сервісного центруз метою переєстрації транспортного засобу пройшло 11 років.
Крім того, відповідно до п. 45 Порядку № 1388 вивільнені після зняття з обліку транспортних засобів у зв'язку із їх вибракуванням складові частини, що мають ідентифікаційні номери, залишаються у розпорядженні власників, а відповідні сервісні центри МВС за зверненням власника видають на такі складові частини довідки встановленого взірця (на кузов, шасі).
Тобто даною нормою передбачено гарантії власників транспортних засобів, які не підлягають державній реєстрації щодо залишення у них складових частин з видачею відповідних правовстановлюючих документів (довідок).
Аналогічна правова позиція з даного правового аспекту викладена Верховним Судом Касаційним адміністративним судом в постанові від 25 квітня 2018 року № №К/9901/10604/18.
ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Враховуючи те, що державна реєстрація транспортних засобів передбачає певну процедуру, зокрема, надання необхідних документів і відомостей суд вважає, що задоволення позовних вимог, як і звернення з відповідним позовом без визнання права власності на транспортний засіб, є передчасним.
Судом не встановлено порушення посадовими особами відповідача приписів законодавства по відношенню до позивача.
Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".
Як передбачає ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".
Вирішуючи питання про застосування ст.13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Аманн проти Швейцарії" (Заява N 27798/95 п.88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 246, 382, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Територіального сервісного центру №3542 Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області (просп.Будівельників, 38, м.Олександрія, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28000) про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 15 травня 2019 року.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. Пасічник