08 квітня 2019 року Справа № 280/480/19
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Максименко Л,Я.
за участю секретаря судового засідання Биховської А,П.
представника позивача - Марцих Я.О.
представника відповідача - Зінченко С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження питання про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати пункт 118 протоколу № 36 від 20.05.2016 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум; зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» у розмірі 182 700,00 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що у січні 2019 року відповідно до супровідного листа за вих. 121/С від 30.01.2019 позивач отримав витяг з протоколу засідання комісії МОУ №36 від 20 травня 2016 року, яким документи на призначення одноразової грошової допомоги, зокрема і щодо ОСОБА_1 повернуто до обласного військового комісаріату для доопрацювання у зв'язку із відсутністю документа, що свідчить про причину та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. На думку позивача, вимагання надання таких документів суперечить положенням Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також Постанови КМУ № 975 від 25.12.2013 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
Ухвалою суду від 08 лютого 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/480/19 та призначено судове засідання на 04 березня 2019 року з викликом сторін.
04 березня 2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов (вх. №8536), відповідно до якого відповідач позов не визнає, вважає його необґрунтованим та просить залишити позовну заяву без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, оскільки про існування оскаржуваного рішення позивач повинен був дізнатися в 2016 році.
04.03.2019 у судовому засідання протокольною ухвалою оголошено перерву у судовому засіданні до 27.03.2019.
27.03.2019 у судовому засіданні протокольною ухвалою оголошено перерву до 08.04.2019.
У судовому засіданні 08.04.2019 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали про залишення позовної заяви без розгляду.
Суд, розглянувши питання про залишення адміністративного позову без розгляду, зазначає наступне.
Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено строк звернення до суду.
Відповідно до частини першої вказаної статті позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк в шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Крім цього, початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Звертаючись із адміністративним позовом до суду, ОСОБА_1 долучено до матеріалів позову саме супровідний лист за вих. № 121/с від 30.01.2019, яким йому нібито було надіслано копію протоколу засідання комісії від 20.05.2016 № 36.
Однак, представник відповідача проти існування такого супровідного листа заперечив, пославшись на те, що в Журналі реєстрації вихідних документів відділу соціального забезпечення за вих. №121 від 30.01.2019 зареєстрована інша кореспонденція, відмінна від наданої позивачем.
Дослідивши засвідчену сканкопію сторінок Журналу реєстрації вихідних документів відділу соціального забезпечення судом встановлено, що за вих. №121 від 30.01.2019 зареєстрований лист на ім'я начальника ГУ ПФУ в Запорізькій області «Супр.до.корег.дов РГЗ ОСОБА_2 ».
Крім того, у судовому засіданні 08.04.2019 представником позивача надано адвокатський запит №01/К від 29.03.2019, відповідно до якого у військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 запитується інформація про те, коли ОСОБА_1 було надано витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України №36 від 20.05.2016 та яким способом.
03.04.2019 за вих. №440/с т.в.о. військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 надано відповідь на запит, відповідно до якого повідомлено, що на усний запит громадянина ОСОБА_1 було надано завірену копію витягу з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №36 від 20.05.2016 для ознайомлення. Заявника було повідомлено про результати розгляду документів стосовно можливої виплати одноразової грошової допомоги 30.05.2016 вих. №834/с. Супровідний лист до витягу з протоколу підшитий до справи №264, том. 8 стор. 24. Походження супровідного листа, вказаного у Запиті, а саме вих.. №121/с від 30.01.2019, не відомо. У діловодстві відділу соціального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 наведений супровідний лист зареєстрований не був та не відправлявся заявникові.
Відтак, суд не приймає до уваги посилання позивача на супровідний лист від 30.01.2019 за вих. № 121/с як на доказ того, коли ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав.
Натомість, у судовому засіданні представником відповідача надано суду належним чином завірену копію супровідного листа від 30.05.2016 за вих. №834/с, відповідно до якого відповідачем надіслано на адресу позивача копію витягу з протоколу засідання комісії з розгляду документів ОСОБА_1 стосовно можливої виплати одноразової грошової допомоги.
Дійсно, відповідач також не зміг довести той факт, що позивач отримав копію витягу з протоколу засідання комісії з розгляду документів ОСОБА_1 №36 від 20.05.2016, згідно супровідного листа від 30.05.2016, оскільки останній направлявся звичайною кореспонденцією.
Однак, з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що особа, яка подала документи на виплату одноразової грошової допомоги ще у 2016 році мала проявляти інтерес до результату розгляду її документів. Очікування протягом трьох років відповіді не може розцінюватись як розумний строк для вирішення питання. Відтак, суд критично оцінює доводи представника позивача про те, що ОСОБА_1 не отримував раніше, ніж у січні 2019 року будь-якого повідомлення від відповідача у справі про результати розгляду його документів.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем пропущено визначений у статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду .
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно ч. 1, 2 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Щодо вирішення питання поновлення строку звернення до суду у ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої відступлення від принципу правової визначеності через відновлення строку звернення до суду або на оскарження судового рішення виправдано лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справа «Салов проти України»), зокрема, з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи (справа «Сутяжник проти Росії», п. 38).
При оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення ЄСПЛ, як правило, враховує: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи «Бочан проти України», «Смірнова проти України», «Федіна проти України», «Матіка проти Румунії» та інші).
Представник позивача в судовому засіданні наполягав на тому, що позивачу стало відомо про існування оскаржуваного рішення лише згідно листа від 30.01.2019 за вих. № 121/с. У зв'язку із цим, клопотання про поновлення строку звернення до суду не заявлялось, поважність причин пропуску строку не зазначалась.
З поданої позовної заяви та матеріалів справи не вбачається поважних причин для пропуску позивачем строку звернення до суду.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, підтверджено матеріалами справи, позивач про порушення свого права мав дізнатися у 2016 році, згідно супровідного листа від 30.05.2016 року. При цьому позивачем не надано відповідної заяви з обґрунтуванням поважності пропуску строку, відтак клопотання відповідача підлягає задоволенню, а позовна заява є такою, що підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статтями ст.ст. 122, 123, 240, 241-243, 248, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6) про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити дії, - залишити без розгляду.
Розяснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15 денний строк з дня її постановлення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня повного складення повного судового рішення.
Ухвалу виготовлено у повному обсязі та підписано 18 квітня 2019 року.
Суддя Л.Я.Максименко