ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.05.2019
Справа № 910/1567/19
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтехстандарт»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Воздвиженка»
про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання вчинити дії
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.
Без виклику учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтехстандарт» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс Воздвиженка» про витребування з чужого незаконного володіння рухоме майно та зобов'язання відповідача передати позивачу зазначене майно.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається те, що відповідач без достатніх на те правових підстав утримує майно, яке на праві приватної власності належить позивачу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2019р., зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/1567/19, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що позивачем не наведено суду доказів перебування спірного рухомого майна у приміщеннях, що розташовані у місті Києві, провулок Балтійський, 20. До того ж, вказаним учасником судового процесу наголошено на неможливості індивідуалізації об'єктів, позовні вимоги щодо витребування яких заявлено позивачем.
07.05.2019р. представником позивача було подано заяву про забезпечення позову шляхом зобов'язання відповідача провести інвентаризацію рухомого майна, що залишилось у приміщеннях за адресою: м.Київ, провулок Балтійський, 20.
В обґрунтування вказаної заяви позивач посилався на те, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав заявника.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтехстандарт» про забезпечення позову, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення. При цьому, суд виходить з наступного.
За приписами ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Частиною 5 ст.136 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: 1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; 2) емітенту, зберігачу, депозитарію надавати реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства; 3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства; 4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.07.2018р. по справі №910/1354/18.
Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018р. по справі №910/361/18.
Проте, позивачем не було наведено достатніх належних та допустимих у розумінні ст.ст.76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України доказів вчинення відповідачами на теперішній час дій, які б могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі.
Одночасно, судом вказувалось, що одним з критеріїв, який оцінюються судом у разі вирішення питання про забезпечення позову є наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, встановлення чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Проте, у даному випадку, за висновками суду, забезпечення позову шляхом зобов'язання відповідача провести інвентарицію вказаному вище критерію не відповідає, оскільки предметом спору у справі є витребування майна, а отже, виконання судового рішення по справі ніяким чином не буде забезпечено у разі проведення відповідачем інвентаризації.
Суд звертає увагу на те, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Проте, обраний позивачем спосіб забезпечення не забезпечать виконання у подальшому судового рішення у випадку задоволення позову, його незастосування не може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у цій справі.
При цьому, обґрунтування поданої заяви, вказує на наявність у позивача ускладнень у подачі відповідних доказів по справі, зокрема, щодо перебування спірного майна у володінні відповідача, що вказує на можливість застосування інших інститутів процесуального законодавства.
За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, з огляду на безпідставність та необґрунтованість заяви Компанії «І-Бі-Сі Істерн Беверідж Кампані Лімітед» про забезпечення позову, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення.
За таких обставин, керуючись ст.136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтехстандарт» про забезпечення позову.
2. Згідно ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.
Повний текст складено та підписано 15.05.2019р.
Суддя Спичак О.М.