ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.05.2019
Справа № 910/1280/19
За позовом
Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза"
до
Міністерства оборони України
третя особа,
яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариство "Український Будівельно-інвестиційний банк"
про
внесення змін до договору
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
від позивача: Куриленко Р.М. - представник за довіреністю;
від відповідача: Кривошея Д.А. - представник за довіреністю;
від третьої особи: не з'явився.
Приватне акціонерне товариство "Трикотажна фабрика "Роза" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про:
- внесення змін до договору № 286/3/18/151 від 10.04.2018 щодо продовження строків поставки, а саме: п. 1.2. розділу І. "Предмет договору", та викласти в редакції позивача;
- зобов'язання Міністерства оборони України відкликати вимогу від 03.01.2019 № 286/6/48 щодо забезпечення виконання договору № 286/3/18/151 від 10.04.2018 за допомогою банківської гарантії № BGV/U/03-2-1229 від 05.04.2018 на суму 1 793 880, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено права позивача, оскільки він звернувся до Акціонерного товариства "Український Будівельно-інвестиційний банк" з вимогою щодо виконання банківської гарантії, але зобов'язання, які були забезпечені даною гарантією, на час звернення є виконані позивачем у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2019 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" до Міністерства оборони України про внесення змін до договору та зобов'язання вчинити дії залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
18.02.2019 через канцелярію суду від позивача надійшли документи про усунення недоліків.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 відкрито провадження в справі № 910/1280/19, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариство "Український Будівельно-інвестиційний банк", вирішено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 29.03.2019.
11.03.2019 через загальний відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву.
29.03.2019 позивач надав суду письмові пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2019 відкладено підготовче судове засідання на 12.04.2019.
З огляду на те, що у судовому засіданні 12.04.2019 здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що представник позивача та представник відповідача в даному судовому засіданні зазначили, що повідомлені про наслідки закриття підготовчого провадження, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 10.05.2019.
Представник позивача безпосередньо в судовому засіданні 10.05.2019 наполягав на задоволенні заявленого позову, а представник відповідача, у свою чергу, проти позову заперечував у повному обсязі.
Третя особа явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин, оскільки третю особу належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, суд вважає, що неявка представника в судове засідання 10.05.2019 не перешкоджає розгляду справи по суті.
Наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
10.04.2018 року між Міністерством оборони України (далі - відповідач, замовник) та Приватним акціонерним товариством "Трикотажна фабрика "Роза" (далі - позивач, постачальник), відповідно до рішення тендерного комітету Міністерства оборони України (протокол від 26.03.2018 №75/110/19) було укладено Договір №286/3/18/151 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов'язується у 2018 році поставити замовнику спідню білизну (1831) (лот 2. Спідня білизна 18310000-5 (Сорочка та кальсони зимові, вид 2)) (далі - товар), а замовник - забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни) вказані у цьому Договорі.
Згідно п. 1.2. Договору, номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються нижчевикладеною специфікацією:
№ з№/п
Найменування товару
Перелік нормативних документів (стандарти, технічні умови, технічні специфікації, технічні описи), що встановлюють основні вимоги до товару
Строки (терміни) постачання
Загальна кількість, яку необхідно постачити, (к-тів)
Ціна за одиницю товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.), вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ)
Ціна товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.) вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ)
1
Спідня білизна 18310000-5 (сорочка та кальсони зимові, вид 2)
Сорочка - ТУ 14.1-106 - 00034022-2016 з повідомленням про зміни № 3 та відповідність зразку- еталону; кальсони - ТУ 14.1 - 107 - 00034022-2016 з повідомленням про зміни № 3 та відповідність зразку - еталону
До 30.09.2018 (включно)
40 000
498,30
19 932 000, 00
До 30.10.2018 (включно)
20 000
498,30
9 966 000, 00
Усього за рік
60 000
498,30
29 898 000, 00
Ціна товару без ПДВ
29 898 000, 00
Крім того, ПДВ
5 979 600, 00
Ціна товару з ПДВ
35 877 600, 00
Ціна товару з ПДВ складає: 35 877 600, 00 грн.
ДСТУ та ГОСТи застосовуються в частині, які не суперечать Технічним умовам на виріб (товар), затвердженим Міністерством оборони України.
Відповідно до п.1.3 Договору, постачальник самостійно закуповує сировину, матеріали та комплектуючі вироби (матеріали) для виготовлення товару.
Пунктом 1.5 Договору визначено, що товар постачається на об'єднані центри забезпечення після приймального контрою (якості) представниками Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України (далі - представник замовника).
Товар постачається партіями, які формуються відповідно до рознарядки та ростовки Міністерства оборони України, які є невід'ємними частинами цього договору. При формуванні кожної партії товару має бути витримана пропорційність за розмірами, яка встановлена ростовкою Міністерства оборони України (п.1.6 Договору).
Відповідно до п.3.1 Договору, ціна цього договору становить 35 877 600, 00 грн. у тому числі ПДВ 5 979 600, 00 грн.
Ціна за договором коригується у порядку визначеному у статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (п.3.2 Договору).
Згідно з п.5.1 Договору, товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Строк поставки товару буде визначений в специфікації договору (п.1.2).
Умовами п.5.3 Договору визначено, що датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника в акті приймального контролю якості товару та у видатковій накладній постачальника.
Відповідно до п.6.3.1 Договору, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.
Згідно з п.7.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.
За умовами п.8.1 Договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Пунктом 8.5 Договору визначено, що продовження строку (терміну) виконання зобов'язань (постачання товару, виконання робіт, надання послуг) можливе у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за договором у разі, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір, або уклали б його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору він може бути змінений або розірваний за згодою сторін.
Доказом виникнення істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за договором є відповідний документ виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами (п.8.6 Договору).
Пунктом 10.1. визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
Відповідно до п.11.1 Договору, постачальник забезпечив виконання своїх зобов'язань за договором у розмірі 5% від суми договору (Банківська гарантія від 05.04.2018 №BGV/U/03-2-1229 видана ПАТ "Укрбудінвестбанк" на суму 1 793 880, 00 грн.).
05.11.2018 між сторонами було підписано Додаткову угоду №1 до Договору від 10.04.2018 №286/3/18/151 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України).
Відповідно до Додаткової угоди №1 від 05.11.2018 сторони виклали пункт 1.2 Договору №286/3/18/151 від 10.04.2018 у новій редакції, а саме:
№ з№/п
Найменування товару
Перелік нормативних документів (стандарти, технічні умови, технічні специфікації, технічні описи), що встановлюють основні вимоги до товару
Строки (терміни) постачання
Загальна кількість, яку необхідно постачити, (к-тів)
Ціна за одиницю товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.), вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ)
Ціна товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.) вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ)
1
Спідня білизна 18310000-5 (сорочка та кальсони зимові, вид 2)
Сорочка - ТУ 14.1-106 - 00034022-2016 з повідомленням про зміни № 3 та відповідність зразку- еталону; кальсони - ТУ 14.1 - 107 - 00034022-2016 з повідомленням про зміни № 3 та відповідність зразку - еталону
До 15.11.2018 (включно)
40 000
498,30
19 932 000, 00
До 19.12.2018 (включно)
20 000
498,30
9 966 000, 00
Усього за рік
60 000
498,30
29 898 000, 00
Ціна товару без ПДВ
29 898 000, 00
Крім того, ПДВ
5 979 600, 00
Ціна товару з ПДВ
35 877 600, 00
Як зазначає позивач, вказана Додаткова угода №1 була укладена між сторонами у зв'язку з істотною зміною обставин, яку сторони не могли передбачити, а саме оскарження процедури закупівлі, що стало підставою для зміни строків поставки товару за договором.
Як вбачається зі змісту Додаткової угоди №1 від 05.11.2018 вона підписана сторонами відповідно до вимог ст. 652 Цивільного кодексу України, статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", експертного висновку про істотну зміну обставин, виданого Торгово-промисловою палатою України від 26.09.2018 №2752/2/21-10.4, листа Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" № 626 від 28.09.2018, та на підставі пункту 11.5 розділу XI Договору від 10.04.2018 №286/3/18/151.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що ним було здійснено поставку, а саме:
- 24.10.2018 здійснено поставку 15 000 комплектів спідньої білизни;
- 12.12.2018 здійснено поставку 20 000 комплектів спідньої білизни;
- 18.12.2018 здійснено поставку 5 000 комплектів спідньої білизни;
- 19.12.2018 здійснено поставку 20 000 комплектів спідньої білизни.
Після закінчення форс-мажорних обставин та у межах строків, вказаних у висновку Торгово-промислової палати України від 18.01.2019 № 106/2/21-104, позивачем було здійснено поставку товару, зауваження зі сторони Міністерства оборони України відсутні.
Не зважаючи на вказані вище обставини, 16.01.2019 відповідачем надіслано на адресу позивача Претензію від 03.01.2019 № 286/6/49, в якій заявлено вимогу про сплату по договору № 286/3/18/151 від 10.04.2018 штрафу в розмірі 2 932 993, 80 грн за порушення строків виконання зобов'язань.
Як зазначає позивач, вказана претензія була отримана позивачем 17.01.2019, що підтверджується поштовим конвертом та поштовим відстеженням.
За порушення строку для розгляду претензії, встановленого ч. 6 ст. 222 Господарського кодексу України, не давши позивачу часу надати відповідь на претензію, відповідач звертається до Акціонерного товариства "Український Будівельно-інвестиційний банк" з вимогою від 03.01.2019 № 286/6/48 щодо забезпечення виконання договору № 286/3/18/151 від 10.04.2018 за допомогою банківської гарантії № BGV/U/03-2-1229 від 05.04.2018 на суму 1 793 880, 00 грн.
Позивач вважає, що такі дії відповідача, стосовно звернення до банку із вимогою порушують права позивача, оскільки Міністерство оборони України звернулося до третьої особи з вимогою щодо виконання банківської гарантії, але зобов'язання, які були забезпечення даною гарантією, на час звернення є виконані позивачем у повному обсязі.
У зв'язку з вказаними обставинами позивач також заявив вимогу про зобов'язання відповідача відкликати вимогу від 03.01.2019 № 286/48 щодо забезпечення виконання Договору № 286/3/18/151 від 10.04.2018 на підставі банківської гарантії № BGV/U/03-2-1229 від 05.04.2018.
Відповідач у поданому до суду відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог зазначивши, що з моменту укладення договору, з 10.04.2018 та враховуючи достатні строки у позивача було достатньо можливостей для повного та своєчасного виконання своїх зобов'язань щодо поставленого товару.
Відповідач вважає, що даний позов про внесення змін до договору в частині продовження строків поставки товару є спробою позивача уникнути сплати штрафних санкцій за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань, а також недопущення повернення суми банківської гарантії. Крім того відповідач зазначив, що перенесення строків постачання призведе до неможливості оплати зобов'язань у 2019 році, оскільки бюджетний 2018 рік на який передбачались кошти закінчився.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №286/3/18/151 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 10.04.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Особливості укладання договорів за державним замовленням (державних контрактів) визначаються Законом України "Про публічні закупівлі" та Законом України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони".
Пунктом 20 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що публічна закупівля - це придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з пунктом 5 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки.
Як встановлено статтею 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
В свою чергу, частиною 1-2 статті 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Таким чином, законодавство чітко визначає порядок внесення змін до договору, та передбачає, що таке внесення має відбуватися лише за згодою сторін угоди, а у випадку, коли певної згоди не досягнуто, заінтересована сторона вправі звернутися до суду, при умові одночасного існування чотирьох умов.
Існування одночасно умов, що відповідно до ч. 2 ст. 652 є необхідним для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання або зміни договору вимагає з'ясування змісту кожної окремо взятої умови.
Отже закон пов'язує можливість зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України.
Як встановлено судом, в момент укладення договору сторони не могли передбачити тривалий (з 06.08.2018 по 12.09.2018) процес підключення, налаштування і запуску виробничої лінії нової ворсувальної машини MC 20/24 GF№9684, отриманої від виробника Mario Crosta S.r.I., Італія, оскільки в поставку входив монтаж, пусконаладка, запуск обладнання і навчання персоналу роботі на цьому обладнанні.
Зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися також в даній ситуації наявна, оскільки монтаж, пусконаладка, запуск обладнання, на підставі договору здійснювався постачальником обладнання і це не залежало від волі позивача і позивач не міг власними силами змінити ці обставини.
Виконання договору з урахуванням непередбачуваних обставин в будь-якому випадку порушило співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило сторін того, на що вони розраховували при укладенні договору, оскільки позивач здійснив поставку товару належної якості та у строки, підтвердженні висновком Торгово-промислової палати України, але відповідач все одно направив позивачу Претензію на суму 1 793 880, 00 грн та звернувся до банку з вимогою щодо стягнення за банківською гарантією.
Із суті договору та звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона, а саме: у позивача виникли форс-мажорні обставини, що підтверджені відповідним висновком.
З метою встановлення дійсності істотної зміни обставин, що спричинили неможливість виконання договірних зобов'язань у встановлені договором строки, позивач звернувся до Торгово-промислової палати України з питанням щодо проведення аналізу фактичних обставин справи, що склалися в його господарській діяльності щодо унеможливлення виконання зобов'язання за Договором №826/3/18/151 від 10.04.2018, спричиненого істотною зміною обставин, яку сторони не могли передбачити.
Так за результатами проведеного аналізу, Торгово-промисловою палатою України було складено Висновок №106/2/21 від 18.01.2019 щодо унеможливлення виконання зобов'язань за Договором №826/3/18/151 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби від 10.04.2018 спричиненого істотною зміною обставин, яким було підтверджено, що унеможливлення своєчасного виконання позивачем зобов'язань за договором спричинено істотною зміною обставин, яку сторони не могли передбачити, зокрема тривалим процесом підключення, налаштування і запуску виробничої лінії нової ворсувальної машини MC 20/24 GF№9684, отриманої від виробника Mario Crosta S.r.I., Італія, внаслідок розладу окремих технічних операцій, спроможностями якої планувалося забезпечити технічні і якісні характеристики товару, висунені замовником.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з листом від 21.01.2019 № 704, в якому повторно повідомив про виникнення непередбачуваних обставин та просив погодити внесення зміни до п. 1.2. договору щодо перенесення строків поставки та відкликати вимогу від 03.01.2019 № 286/6/48 щодо забезпечення виконання договору.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частин першої - другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно із частинами першою - четвертою статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
У свою чергу, відповідач у встановлений Господарським кодексом України строк (двадцять днів після одержання пропозиції) не повідомив позивача про результати розгляду вказаної пропозиції; доказів протилежного суду відповідачем не подано.
Так, за умовами п. 8.2. договору, сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ - сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами (п. 8.3. договору).
Пунктом 8.5. договору передбачено, що продовження строку (терміну) виконання зобов'язань (постачання товару, виконання робіт, надання послуг) можливе у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за договором у разі, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір, або уклали б його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору він може бути змінений або розірваний за згодою сторін.
Відповідно до п. 8.6. договору, доказом виникнення істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за договором є відповідний документ виданий торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.
Згідно з пп. 2 п. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Частинами 1, 2 ст. 11 вказаного Закону передбачено, що торгово-промислові палати мають право, зокрема, проводити за дорученням державних органів незалежну експертизу проектів нормативно-правових актів з питань економіки, зовнішньоекономічних зв'язків, а також з інших питань, що стосуються прав та інтересів підприємців; проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість; Торгово-промислова палата України та торгово-промислові палати України залучаються до надання експертних висновків про походження товарів в тих випадках, коли відповідно до міжнародних договорів України повноваження видачі сертифікатів походження товарів надані митному органу, якщо інше не визначено такими міжнародними договорами. Порядок надання експертних висновків встановлюється Кабінетом Міністрів України; виконувати інші повноваження, що не суперечать законодавству України. Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.
Отже, відповідно до вказаної норми чинне законодавство України не забороняє продовження строку виконання зобов'язання за Договором.
Одними із засад цивільного законодавства є: судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України).
З метою підтвердження існування документально підтверджених об'єктивних обставин позивач звернувся до Торгово-промислової палати України.
Суд, розглянувши висновок, наданий позивачем, вважає його належним та допустимим доказом.
Враховуючи положення чинного законодавства та умови укладеного між сторонами договору, відповідно до яких єдиним належним доказом документального підтвердження виникнення форс-мажорних обставин є висновок Торгово-промислової палати України, за відсутності якого позивач не міг звернутись до відповідача із пропозицією щодо внесення змін до договору, суд не вбачає в діях позивача, що стосуються звернення до відповідача саме із пропозицією щодо продовження строку поставки товару, невідповідності вимогам чинного законодавства та умовам укладеного договору.
Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач документально підтвердив факт істотної зміни обставин, яку сторони не могли передбачити при укладенні договору, а також наявність існування всіх чотирьох умов, передбачених ст.652 ЦК України існування яких є необхідним для внесення змін до договору за рішенням суду, а тому внесення змін до договору в частині збільшення строку поставки товару є доцільним і розумним.
Разом з тим, стосовно доводів відповідача, що викладені ним у відзиві на позов, стосовно того, що перенесення строків постачання призведе до неможливості оплати поставленого товару у 2019 році, оскільки бюджетний 2018 рік на який передбачались такі кошти закінчився, суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи взагалі не містять доказів оплати відповідачем поставленого позивачем товару.
В той же час, умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 календарних днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар, але не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення поточного бюджетного року (п.4.1 Договору).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач прийняв товар у 2018 році наведене свідчить що відповідач не відмовився від прийняття товару поставленого позивачем, а відтак і від обов'язку з оплати товару відповідно до умов договору.
За таких обставин посилання відповідача на неможливість оплати поставленого позивачем товару судом відхиляються з огляду на те, що прийняття товару відповідачем призвело до виникнення обов'язку з його оплати, крім того, суд зазначає, що питання оплати поставленого позивачем товару не входить до предмету доказування у даній справі.
Таким чином, доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позов, суд вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства України, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Положеннями ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів в розумінні ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України є зміна правовідношення.
Згідно з ч.2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що запропоновані позивачем зміни до Договору не суперечить чинному законодавству України та є доцільним, враховуючи істотну зміну обставин, а тому вимога внести зміни до Договору є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Разом з тим, стосовно вимоги позивача про зобов'язання відповідача відкликати вимогу від 03.01.2019 № 286/6/48 щодо забезпечення виконання договору № 286/3/18/151 від 10.04.2018 за допомогою банківської гарантії № BGV/U/03-2-1229 від 05.04.2018 на суму 1 793 880, 00 грн суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено, що 05.04.2018 Публічне акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк" (наразі перейменоване у Акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк") (далі - гарант) надав відповідачу банківську гарантію № BGV/U/03-2-1229, відповідно до якої гарант взяв на себе безвідкличні та безумовні зобов'язання виплатити Міністерству оборони України (бенефіціар) будь-яку суму в межах загальної суми цієї гарантії, що складає 1 793 880, 00 грн., протягом п'яти робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара, у разі невиконання (неналежного виконання) принципалом (Приватне акціонерне товариство "Трикотажна фабрика "Роза") умов Договору № 286/3/18/151 від 10.04.2018 щодо кількості, якості та строків.
Ця гарантія дійсна по 01.02.2019 включно.
Зобов'язання банку згідно цієї гарантії втрачають силу в разі:
- закінчення строку дії гарантії;
- своєчасного виконання у повному обсязі принципалом своїх зобов'язань перед бенефіціаром;
- повернення оригіналу гарантії банку або надання бенефіціаром письмової заяви про звільнення банку від обов'язків за гарантією.
За умовами п.1.2 Договору про надання гарантії № BGV/U/03-2-1229, гарантія надається на термін до 01.02.2019 включно і набуває чинності з 05.04.2018.
При цьому, відповідно до п. 11.2 Договору № 286/3/18/151 від 10.04.2018, підставою для повернення забезпечення виконання договору є виконання постачальником всіх умов договору у повному обсязі стосовно асортименту, якості, кількості та строків і виключно за цінами згідно положень цього договору.
Відповідно до ч.1 ст.561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана.
Частиною 4 статті 563 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
Таким чином, вказана гарантія підлягає застосуванню виключно у разі наявності трьох умов неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань, а саме щодо кількості, якості та строків постачання товару.
З матеріалів справи вбачається, що в межах строку дії гарантії, а саме 03.01.2019 Міністерство оборони України звернулося до Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" з вимогою № 286/6/48, в якій відповідач зазначив, що позивачем порушено умови виконання договору в частині терміну постачання продукції.
В свою чергу, Листом № 73 від 17.01.2019 Акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк" звернулося до Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза", в якому повідомило, що банком отримано вимогу бенефіціара про сплату суми 1 793 880, 00 грн. бенефіціару за гарантією, у зв'язку з чим відповідно до умов договору гарантії просило позивача перерахувати кошти для забезпечення компенсації суми вимоги у сумі 1 793 880, 00 грн.
Позивач вважає, що такі дії відповідача, стосовно звернення до банку із вимогою порушують права позивача, оскільки несвоєчасне виконання зобов'язання виникло внаслідок дії форс-мажорних обставин, а на момент звернення відповідача до банку зобов'язання, які були забезпечені банківською гарантією були виконані позивачем у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно із ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ч.1 ст.565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
За приписами ч.1 ст.568 Цивільного кодексу України зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі:
1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію;
2) закінчення строку дії гарантії;
3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.
Разом з тим, оскільки судом встановлено, що несвоєчасна поставка обумовленого договором товару відбулась не з вини позивача, а в наслідок істотної зміни обставин, яку сторони не могли передбачити при укладенні договору, та враховуючи висновки суду щодо наявності підстав для внесення змін до Договору, а саме збільшення строку постачання товару, суд дійшов висновку, що вимога Міністерства оборони України №286/6/48 від 03.01.2019 щодо виплати суми гарантії у в'язку із порушенням Приватним акціонерним товариством "Трикотажна фабрика "Роза" строків поставки товару є безпідставною.
В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що сторонами належним чином не обґрунтовано свої вимоги та заперечення стосовно строку дії наданої банком гарантії, тоді як дослідження обставин щодо строку дії та припинення зазначеної гарантії не входять до предмету розгляду даної справи.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Положеннями ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів в розумінні ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України є припинення дії, яка порушує право.
Згідно з ч.2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
За приписами ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
За приписами ст.5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект, тобто він повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
В абзаці 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначено про те, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
За таких підстав, суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача відкликати вимогу від 03.01.2019 № 286/48 щодо забезпечення виконання Договору № 286/3/18/151 від 10.04.2018 на підставі банківської гарантії № BGV/U/03-2-1229 від 05.04.2018, є неефективним способом захисту у розумінні наведених приписів, оскільки у даному випадку, враховуючи, що судом задоволено вимоги позивача щодо продовження термінів поставки товару за договором, позивач не є порушником зобов'язання, відповідно у відповідача не настає право на звернення до гаранта з вимогою про виплату гарантії.
На підставі викладеного суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Міністерства оборони України відкликати вимогу від 03.01.2018 №286/6/48 щодо забезпечення виконання договору №286/3/18/151 від 10.04.2018 на підставі банківської гарантії №BGV/U/03-2-1229 від 05.04.2018.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921 грн. 00 коп.
Згідно з п.п.2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно абз.2 ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли у позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, відтак, за подання даної позовної заяви підлягав сплаті судовий збір в розмірі 3 842,00 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем при звернення до суду із даним позовом було сплачено судовий збір в розмірі саме 3 842, 00 грн. Відтак розподілу підлягають судові витрати зі сплати судового збору, які понесені позивачем саме в розмірі 3 842, 00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1921,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" задовольнити частково.
2. Внести зміни до договору № 286/3/18/151 від 10.04.2018 щодо продовження строків поставки, а саме: п. 1.2. розділу І. "Предмет договору", та викласти в наступній редакції:
"Пункт 1.2. Номенклатура товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання Договору, визначаються нижче викладеною Специфікацією:
№ з/п
Найменування товару
Перелік нормативних документів (стандарти, технічні умови, технічні специфікації, технічні описи), що встановлюють основні вимоги до товару
Строки (терміни) постачання
Загальна кількість, яку необхідно постачити, (к-тів)
Ціна за одиницю товару в грн. з урахув. марк., тари (упак.), вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ)
Ціна товару в грн., з врахув. марк., тари (упак) вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ)
1
Спідня білизна 18310000-5 (сорочка та кальсони зимові, вид 2)
Сорочка - ТУ 14.1-106 - 00034022-2016 з повідомленням про зміни № 3 та відповідність зразку- еталону; кальсони - ТУ 14.1 - 107 - 00034022-2016 з повідомленням про зміни № 3 та відповідність зразку - еталону
До 20.12.2018 (включно)
40 000
498,30
19 932 000, 00
До 20.12.2018 (включно)
20 000
498,30
9 966 000, 00
Усього за рік
60 000
498,30
29 898 000, 00
Ціна товару без ПДВ
29 898 000, 00
Крім того, ПДВ
5 979 600, 00
Ціна товару з ПДВ
35 877 600, 00
Ціна товару з ПДВ складає: 35 877 600 (тридцять п'ять мільйонів вісімсот сімдесят сім тисяч шістсот) грн. 00 коп.
3. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022) на користь Приватного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» (03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, буд. 2/1; ідентифікаційний код 00307313) 1921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. судового збору.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення буде складено та підписано 15.05.2019 року.
Суддя Ю.О.Підченко