Копія
Справа № 686/4864/17
Провадження № 22-ц/4820/950/19
14 травня 2019 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Купельського А.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» Національної академії медичних наук України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за апеляційною скаргою Державної установи «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» Національної академії медичних наук України на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2019 року,
встановив:
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» Національної академії медичних наук України (далі - Інститут) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
ОСОБА_1 зазначив, що він працював в Інституті на посаді заступника директора з адміністративно-господарської частини. Наказом №170/2-н від 16 липня 2015 року позивача звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. При звільненні Інститут не виплатив йому заборгованість із заробітної плати в сумі 7 904 грн 92 коп. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 липня 2016 року стягнуто з Інституту на користь позивача 7 904 грн 08 коп. заробітної плати, разом із тим, ці кошти були виплачені йому лише 12 грудня 2016 року. Мала місце затримка розрахунку при звільненні, внаслідок чого відповідач повинен нести відповідальність, передбачену ст. 117 КЗпП України. Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 7 листопада 2016 року стягнуто з Інституту на користь позивача 52 196 грн 52 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 липня 2015 року до 29 квітня 2016 року. Отже з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 1 травня до 11 грудня 2016 року включно, тобто по дату фактичного розрахунку - 12 грудня 2016 року.
За таких обставин ОСОБА_1 просив суд стягнути з Інституту на свою користь 50 226 грн 84 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2019 року позов задоволено. Стягнуто з Інституту на користь ОСОБА_1 50 226 грн 84 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням сум обов'язкових платежів і зборів.
Суд виходив з того, що з вини Інституту сталася несвоєчасна виплата ОСОБА_1 розрахунку при звільненні, тому, враховуючи стягнення частини суми за судовим рішенням і принцип диспозитивності цивільного судочинства, з Інституту на користь позивача слід присудити 50 226 грн 84 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 1 травня до 11 грудня 2016 року.
В апеляційній скарзі Інститут просить скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 18 липня 2018 року стягнуто з Інституту на користь ОСОБА_1 68 348 грн 01 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Таким чином, набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а тому справа підлягає закриттю за відсутності предмету спору.
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, вказуючи на його законність та обґрунтованість.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлено, що з 2 грудня 2014 року ОСОБА_1 працював в Інституті на посаді заступника директора з адміністративно-господарської частини. Наказом від 16 липня 2015 року №170/2-н його звільнено з роботи з 16 липня 2015 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.
При звільненні Інститут не виплатив позивачеві 7 904 грн 92 коп. заборгованості з заробітної плати, грошової компенсації за невикористані відпустки та виплат соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 липня 2016 року стягнуто з Інституту на користь ОСОБА_1 7 904 грн 08 коп. заробітної плати. Ці кошти були перераховані ОСОБА_1 лише 12 грудня 2016 року.
Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 18 липня 2018 року (справа №686/9498/16-ц) стягнуто з Інституту на користь ОСОБА_1 68 348 грн 01 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (сума визначена без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів).
Вказані обставини визнані сторонами, встановлені судовими рішеннями та підтверджуються письмовими доказами у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В силу ч.ч. 1, 2 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За змістом указаних норм права всі суми (заробітна плата тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені йому в день звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні цього обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.
Докази у справі достовірно вказують на те, що Інститут не провів з позивачем розрахунку у день його звільнення. В той день (16 липня 2015 року) ОСОБА_1 перебував на роботі та одержав належно оформлену трудову книжку. Лише 12 грудня 2016 року Інститут перерахував останньому розрахункові кошти.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з вини Інституту мала місце затримка розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , тому наявні підстави для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв'язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Підстави для закриття провадження у справі є вичерпними та визначені частиною 1 статтею 255 ЦПК України, відповідно до якої суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, в тому числі, якщо: відсутній предмет спору (п. 2); набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (п. 3).
За правовим визначенням предметом позову є матеріальний зміст позовних вимог позивача, який проявляється в юридичній заінтересованості останнього отримати певне матеріальне благо, щодо якого виник спір (предмет спору), а підстава позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Аналіз положень п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України дає підстави для висновку, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
У справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 висунув вимогу, згідно якої просив суд стягнути з Інституту на свою користь середній заробіток у зв'язку з несвоєчасним розрахунком при звільненні. Позивач вказав на свою юридичну заінтересованість отримати відшкодування, пов'язане з порушенням відповідачем його трудових прав. Отже у правовідносинах між сторонами існує предмет спору.
Приймаючи постанову від 18 липня 2018 року (справа №686/9498/16-ц), Апеляційний суд Хмельницької області визначив, що Інститут має сплатити позивачеві середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні, тобто з 17 липня 2015 року до 12 грудня 2016 року (355 робочих днів) у розмірі 129 521 грн 75 коп. Однак, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд апеляційної інстанції присудив з відповідача на користь ОСОБА_1 68 348 грн 01 коп. цього заробітку, що обчислений останнім на день пред'явлення позову до суду.
Звертаючись до суду з новим позовом, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Інституту решту суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Отже заявлені ОСОБА_1 позови містять різні матеріально-правові вимоги (предмет позову) та не є тотожними.
Доводи Інституту щодо наявності підстав для закриття провадження у справі не відповідають закону.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу Державної установи «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» Національної академії медичних наук України залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: /підпис/ О.І. Ярмолюк
/підпис/ Р.С. Гринчук
/підпис/ А.В. Купельський
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк
Головуючий у першій інстанції - Бондарчук В.В.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 55