Справа № 454/361/19 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М.Я.
Провадження № 33/811/245/19 Доповідач: Стельмах І. О.
24 квітня 2019 року Львівський апеляційний суд у складі:
судді - Стельмаха І.О.,
захисника - адвоката Семенюка Р.А.,
прокурора - Куцака А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Сокальського районного суду Львівської області від 13 лютого 2019 року,
Постановою судді Сокальського районного суду Львівської області від 13.02.2019
ОСОБА_2 (правильно ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проходить службу на посаді заступника начальника 1-го відділу прикордонної служби (тип С) з логістики прикордонної комендатури швидкого реагування військової частини НОМЕР_1 (кінологічний навчальний центру, майора, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 145 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2 465 грн.
ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 14.11.2018, будучи військовою службовою особою, в умовах особливого періоду, в порушення вимог абзаців 6, 9 п. 22, абзацу 3 п.23, абзацу 18 п.43 Положення про військове (корабельне) господарство Прикордонних військ України, затвердженого Наказом Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону України - командуючого Прикордонними військами України № 328 від 06.08.1998, ст. 6, абзацу 2 ч. 2 ст. 97 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, посадової інструкції начальника відділення продовольчого забезпечення відділу забезпечення, затвердженої наказом начальника Кінологічного навчального центру від 04.10.2018 № 679-аг, не вжив належних заходів, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню військового майна, а також не здійснив належний контроль щодо перевірки не менше одного разу на місяць наявності стану столово-кухонного посуду, інвентарю, устаткування і спецодягу в їдальні, якісного стану майна служби на складі та інших об'єктах підрозділу, що призвело до втрати прапорщиком ОСОБА_4 військового майна на загальну суму 3701,11 грн.
На постанову судді Лабунець С.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить, постанову судді скасувати та закрити провадження в справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вважає, що суддею не вірно надано оцінку доказам наявним у справі.
В обґрунтування своїх доводів апелянт покликається на те, що в період з 13 по 25 жовтня 2018 року прапорщик ОСОБА_4 , будучи матеріально-відповідальною особою на посаді начальника їдальні, здавав, а старший прапорщик ОСОБА_5 приймав матеріальні цінності, що рахуються за їдальнею відділення продовольчого забезпечення відділу забезпечення Кінологічного навчального центру. У ході прийому-передачі матеріальних цінностей було виявлено нестачу деяких з них. Майно, нестачу якого виявлено, щоденно передавалося черговими їдальні під час прийому-передачі чергування, про будь-які нестачі доповіді не надходило. Саме начальник їдальні зобов'язаний вести облік усього інвентаря, який переданий йому згідно акту прийому-передачі та у встановленому порядку нести за нього відповідальність. У зв'язку з цим прапорщика ОСОБА_4 визнали винним у нестачі матеріальних цінностей, що підтверджується висновком службового розслідування, проте у зв'язку зі смертю ОСОБА_4 притягнути його до відповідальності не представилось можливим, а 06.02.2019 відносно ОСОБА_1 військовою прокуратурою Західного регіону України складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Зазначає, що 04 жовтня 2018 року наказом № 679-аг начальника Кінологічного навчального центру було затверджена посадова інструкція начальника відділення продовольчого забезпечення, за порушення якої його притягнуто до адміністративної відповідальності. Однак, саме на підставі даного наказу він, у складі комісії, 13 жовтня 2018 року розпочав інвентаризацію матеріальних цінностей, в ході якої виявили нестачу. Таким чином він вчасно, згідно вимог посадової інструкції, провів перевірку наявності та якісного стану продовольства. У зв'язку з зазначеним вище вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП, оскільки повинен бути встановлений причинний зв'язок між його бездіяльністю та наслідками. Жодна особа не може нести відповідальність за іншу особу, тим більше, що вина прапорщика ОСОБА_4 була встановлена. Вважає, що військовою прокуратурою невірно зазначено в протоколі про відсутність належного контролю з боку майора ОСОБА_1 , що призвело до втрати прапорщиком ОСОБА_4 військового майна.
Апелянт наголошує, що стягнення на нього накладено поза межами передбаченими ст. 38 КУпАП, оскільки момент вчинення адміністративного правопорушення є момент виявлення нестачі майна, тобто 25.10.2018, після інвентаризаційного опису, а не як зазначено у протоколі - 14.11.2018. Даний факт судом першої інстанції врахований не був. У разі закриття адміністративного провадження по закінченню строку накладення стягнення вина особи не встановлюється, оскільки це взаємовиключні рішення, а прийняття такого рішення веде до порушення прав людини на справедливий суд. Тобто є підстави для закриття адміністративного правопорушення з врахуванням вимог ст. 38 КУпАП
Апелянт ОСОБА_1 подав додаткові пояснення, де вказує, що групою офіцерів Кіногологічного навчального центру 14.11.2018 був складений висновок службового розслідування, де вказано виявлених осіб, дії/чи бездіяльність яких, на думку комісії, призвели до втрати матеріальних цінностей. По даному факту 21.01.2019 він, ОСОБА_1 , особисто відвозив у військову прокуратуру Західного регіону України ряд документів, на підставі листа з військової прокуратури від 15.01.2019. Не зважаючи на надані ним документи та пояснення, лише 06.02.2019 військовою прокуратурою оформлено протокол про адміністративне правопорушення, тобто по сплину 2 місяців після виявлення нестачі та осіб які її спричинили вчинивши правопорушення, тобто з порушенням вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП. Відтак такий протокол не може розглядатися судом та бути оцінений, як допустимий доказ у відповідності до положення ст. 251 КУпАП. На це суддя першої інстанції уваги не звернув.
Апелянт ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, однак в суд не прибув з невідомих причин, клопотань про перенесення слухання справи в суд апеляційної інстанції не подавав. Його захисник - адвокат Семенюк Р.А. у суді апеляційної інстанції підтвердив, що ОСОБА_1 належним чином повідомлений про розгляд справи, однак прибути в судове не зміг, просив слухати справу без його участі.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник - адвокат Семенюка Р.А. підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_1 та пояснив, що майор ОСОБА_1 займає посаду начальника відділення продовольчого забезпечення відділу забезпечення Кінологічного навчального центру. Згідно НОМЕР_2 інструкцією начальника відділення продовольчого забезпечення відділу забезпечення, затвердженою наказом начальника Кінологічного навчального центру № 679-аг від 04 жовтня 2018 року, була створена комісія по прийому-передачі посади начальника їдальні до складу якої входив ОСОБА_1 . Тобто ним у місячний строк була проведена інвентаризація майна, зокрема їдальні, та виявлено нестачу матеріальних цінностей їдальні за які був матеріально-відповідальною особою - начальник їдальні прапорщик ОСОБА_4 . Факт нестачі майна виявлений по закінченню роботи комісії, тобто 25.10.2018. На підставі рапорту майора ОСОБА_1 від 14.11.2018 було призначено та проведено службову перевірку Таким чином саме з 25.10.2018 необхідно рахувати трьохмісячний строк накладення адміністративного стягнення у відповідності до вимог ч. 2 ст. 38 КУпАП. Отже справу про адміністративне правопорушення необхідно закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи в суді строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Прокурор Куцак А.В. у суді апеляційної інстанції заперечив апеляційну скаргу ОСОБА_1 та пояснив, що ОСОБА_1 , як начальник відділення продовольчого забезпечення відділу забезпечення Кінологічного навчального центру, згідно з Положенням про відділення продовольчого забезпечення відділу забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 , затвердженого наказом Кінологічного навчального центру від 01.03.2016 № 151-аг, зобов'язаний був щомісяця проводити перевірку наявності інвентаря підпорядкованих йому служб. Цього ОСОБА_1 в період з липня по жовтень 2018 року не вчиняв, через що виникла нестача матеріальних цінностей. На підставі рапорту майора ОСОБА_1 від 14.11.2018 було призначено та проведено службову перевірку за результатами якої складено висновок, який затверджений начальником Кінологічного навчального центру полковником ОСОБА_6 14.12.2018, а тому вважає, що строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, у відповідності до ст. 38 КУпАП, на момент винесення суддею постанови не минув. Адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вчинив в особливий період, а тому його дії були кваліфіковані за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП. Факт дії особливого періоду підтверджений у рішеннях: Вищого адміністративного суду України від 16.02.2015 у справах № 800/582/14, № К800/31468/16 від 20.02.2017; Верховного Суду у справі № 521/12726/16-ц від 30.06.2018.
Заслухавши у судовому засіданні пояснення захисника - адвоката Семенюка Р.А., який просив задовольнити апеляційну скаргу, думку прокурора ВПЗРУ Куцака А.В., який просив залишити постанову судді без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 252 КУпАП оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, при розгляді справи про військове адміністративне правопорушення необхідно належно з'ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, суддя зазначені вимоги закону не виконав та недостатньо ретельно перевірив всі обставини вчинення правопорушення притягуваною особою.
Приймаючи рішення про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, як на докази винуватості особи, суд послався на матеріали адміністративної справи.
Згідно з ст. 172-15 КУпАП недбале ставлення військової службової особи до військової служби є діянням, що віднесене до адміністративних правопорушень. Відповідно до частини 2 ст. 172-15 КУпАП відповідальність настає за вчинення зазначеного вище правопорушення в умовах особливого періоду.
Особливий період - це період що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його виконавців стосовно прихованої мобілізації з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. (Розділ I ст. 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-XII від 06.12.1991 ).
У статті 1 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Таким чином особливий період прямо пов'язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію.
Указ Президента «Про часткову мобілізацію» видається на підставі Законів України «Про оборону України» № 1932-XIIвід 06.12.1991 та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21.10.1993.
Зазначений «особливий період» в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Призедента від 17.03.2014 № 303/2017 «Про часткову мобілізацію». Там же зазначено, що скасування особливого періоду буде здійснено Указом Президента «Про демобілізацію».
В Україні оголошувалось шість хвиль мобілізації:
18.03.2014 - 01.05.2015, 07.05.2014-341.07.2015, 24.07.2014 - 30.09.2015,
20.01.2015 - 30.04.2016, 20.04.2015 - 31.07.2016, 19.06.2016 - 31.10.2016 років.
Останній Указ Президента «Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15»виданий 26 вересня 2016 року № 411/2016. Відповідно остання демобілізація завершилася 31.10.2016 і після цього відповідний Указ Президента «Про часткову мобілізацію» не видавався.
Мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу (ст. 1 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII).
Майор ОСОБА_1 проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ), який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Будь-яких документальних підтверджень того, що станом на жовтень-листопад 2018 року, Збройні Сили України чи військові формування, які знаходяться на території Західної України, зокрема у Львівської області, функціонують в особливий період, до матеріалів справ про адміністративне правопорушення прокуратурою Західного регіону України долучено не було.
Покликання прокурора на рішення прийняті Вищим адміністративним судом України та Верховним Судом, де мова йде про особливий період, не може братися до уваги апеляційним судом, оскільки у цих рішеннях мова йде про події, 2015-2016 років, коли дійсно тривав особливий період так, як Указом Президента оголошувалися шість хвиль мобілізації. ОСОБА_1 ж притягують до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, яке відбувалося в період жовтеня - листопада 2018 року.
Таким чином прокурором відділу військової прокуратури Західного регіону України старшим лейтенантом Куцаком А.В. на майора ОСОБА_1 06.02.2019 безпідставно був складений протокол про адміністративне правопорушення саме за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, оскільки в Україні, зокрема на території Західної України, на якій поширюються повноваження військової прокуратури Західного регіону, особливий період не діє так, як мобілізації не оголошувалась і на даній території не здійснюється операція об'єднаних сил.
Операція об'єднаних сил (ООС) - комплекс військових і спеціальних організаційно-правових заходів українських силових структур, спрямований на протидію діяльності незаконних російських та проросійських збройних формувань у війні на сході України. Проведення операції передбачається виконанням Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях». Операція об'єднаних сил, фактично, є переформатуванням Антитерористичної операції (АТО) з введенням воєнного або надзвичайного стану, переданням управління від СБУ, яка формально керувала АТО, до Об'єднаного оперативного штабу ЗСУ. Початок операції об'єднаних сил - з 30 квітня 2018 року.
18 січня 2018 року Верховна Рада України за поданням Президента України Петра Порошенка прийняла Закон «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях». Президент підписав закон 20 лютого 2018 року. У законі окрема увага приділяється запровадженню воєнного стану. У випадку введення воєнного стану координацію і контроль на окупованій території Донецької і Луганській областей здійснює Об'єднаний оперативний штаб ЗСУ під керівництвом Генштабу.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП стягнення у справі про адміністративне правопорушення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення адміністративного правопорушення.
Діяння, яке постановлене у провину ОСОБА_1 , а саме не здійснення належного контролю щодо перевірки не менше одного разу на місяць наявності та стану столово-кухонного посуду, інвентарю, устаткування і спецодягу в їдальні, якісного стану та майна служби на складі та інших об'єктах підрозділу, не є триваючим правопорушенням, оскільки обмежується певними часовими рамками (протягом місяця).
Оскільки, у період з 13 по 25 жовтня 2018 року, комісією до складу якої входив і ОСОБА_1 , було проведено інвентаризацію необоротних активів їдальні в/ч НОМЕР_1 та складено інвентаризаційний акт № 238, то майор ОСОБА_1 у жовтні 2018 року належно виконував вищезазначені посадові обов'язки.
Враховуючи зазначене вище, апеляційний суд вважає, що оскільки діяння, яке постановлене у провину майору ОСОБА_1 не є триваючим, визначено часовими обмеженнями, то часом вчинення правопорушення, передбаченого ст. 172-15 КУпАП, є 30 вересня 2018 року.
Отже на момент розгляду суддею першої інстанції справи щодо ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення за ст. 172-15 КУпАП (13.02.2019) закінчився трьохмісячний строк для накладення стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 38 КУпАП.
Щодо постановленого у провину майору ОСОБА_1 діяння у вигляді невжиття належних заходів, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами (не зазначено якими саме) щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню військового майна, то його слід виключити з мотивувальної частини постанови, оскільки таке не підтверджено наявними у справі та дослідженими апеляційним судом доказами.
Суддя першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини, а тому дійшов помилкових висновків при постановленні судового рішення.
Судом апеляційної інстанції вищевказані недоліки були усунуті у судому засіданні.
З урахуванням доводів апеляційної скарги, які знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, а також того, що при прийнятті постанови районним судом допущено порушення норм Закону, вважаю, що є всі підстави для скасування судового рішення судді першої інстанції.
Відповідно до п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи в суді строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Крім того у мотивувальній частині постанови суддя помилково зазначив ім'я по-батькові ОСОБА_7 , як « ОСОБА_8 » тоді, як по паспорту та матеріалах справи вбачається, що ім'я по-батькові ОСОБА_1 ».
З урахуванням доводів апеляційної скарги, які знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, а також того, що при прийнятті постанови суддею районного суду допущено порушення норм Закону, вважаю, що постанову судді щодо майора ОСОБА_1 слід скасувати та закрити провадження на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Сокальського районного суду Львівської області від 13 лютого 2019 року у справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП скасувати.
Провадження в справі про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.
Суддя
Львівського апеляційного суду І.О. Стельмах