Справа № 444/3419/18 Головуючий у 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/122/19 Доповідач - ОСОБА_2
06 травня 2019 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши кримінальне провадження № 444/3419/18 про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рава-Руська Жовківського району Львівської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 122 КК України,
з участю секретаря ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
потерпілої ОСОБА_9
прокурора ОСОБА_10 ,
за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Жовківського районного суду Львівської області від 22 грудня 2018 року,
Вироком Жовківського районного суду Львівської області від 22 грудня 2018 року ОСОБА_7 засуджений за ч.1 ст. 122 КК України на один рік обмеження волі.
Задоволено частково цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 та стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 10 000 грн. відшкодування моральної шкоди, в іншій частині цивільного позову відмовлено.
ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що він 03 вересня 2018 року близько 14 год., знаходячись на території господарства, що за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті особистих неприязних відносин, які виникли раптово, з метою умисного спричинення тілесних ушкоджень, штовхнув потерпілу ОСОБА_9 обома руками в груди, внаслідок чого вона вдарилася об дерев'яний паркан лівим плечем ззаду. Після чого, схопивши потерпілу, вдарив її потиличною ділянкою об металеву браму, від чого вона впала на землю, підняв потерпілу ОСОБА_9 та, виштовхавши за межі господарства, підійшов до свого автомобіля марки «Ауді», у який сам сів на переднє водійське сидіння, та намагався затягнути туди ОСОБА_9 , під час чого затиснув їй кисть правої руки, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_9 забійну рану в потиличній ділянці, садно в ділянці лівого плечового суглобу по задній поверхні, закритий перелом основи фаланги 3-го пальця на правій кисті, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на такі доводи: вирок суду є незаконний та підлягає скасуванню, а провадження - закриттю, оскільки доказів, які б вказували на спричинення ним ОСОБА_9 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, немає. Показання потерпілої та свідків, які є зацікавленими в позиції потерпілої, в цій частині є суперечливими, сумнівними за механізмом утворення. Наведене суд першої інстанції проігнорував та поклав їх в основу обвинувачення.
В ході апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 апеляційну скаргу підтримали, покликаючись на викладені в ній мотиви, та просять її задоволити.
Потерпіла ОСОБА_9 апеляційну скаргу заперечила та пояснила, що ОСОБА_7 вдарив її об паркан, а потім об металеву браму, заподіявши тілесні ушкодження.; тягнув за руки в машину, і від дії його руки у неї стався перелом пальця. Через браму вона не перелазила і не падала. Просить вирок залишити без зміни.
Прокурор апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 заперечила, просить вирок суду залишити без зміни.
Заслухавши доповідь судді, сторону захисту та сторону обвинувачення, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково з таких підстав.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим, вмотивованим і відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
Такий висновок підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку й навів у вироку, зокрема: показаннями потерпілої ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , висновком судово-медичної ескпертизи №214/18 від 16.10.2018, протоколом проведення слідчого експерименту від 30.10.2018.
З урахуванням наведеного колегія суддів визнає правильним висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, і викладені в апеляційній скарзі доводи про незаконність, необґрунтованість, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, невинуватість обвинуваченого та відсутність достатніх, належних та допустимих доказів для доведення його винуватості в суді не бере до уваги як безпідставні.
У ході судового розгляду суд першої інстанції з'ясував усі обставини, які мали істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. На виконання вимог ст. 370 КПК України судом у вироку наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Судом першої інстанції на підставі наявних у кримінальному провадженні доказів достовірно встановлено, що ОСОБА_7 заподіяв ОСОБА_9 умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Кримінально протиправні дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 122 КК України й при кваліфікації дій обвинуваченого неправильного застосування кримінального закону допущено не було.
Судом першої інстанції були з'ясовані всі обставини, які мали істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, досліджені докази та вчинені необхідні процесуальні дії.
Сукупність зібраних у кримінальному провадженні доказів відповідає критерію достатності та взаємозв'язку для ухвалення обвинувального вироку.
Доводи апеляційної скарги про те, що свідки є зацікавленими, а їх показання сумнівними та суперечливими, колегія суддів до уваги не бере як безпідставні.
Суд правильно покликався у вироку на показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , оскільки їх показання є послідовними, й у сукупності з іншими доказами доводять винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину.
Суд першої інстанції критично оцінив показання ОСОБА_7 про те, що він не наносив ударів потерпілій, не зламав їй палець, й такі ушкодження потерпіла отримала при падінні з паркана, дав їм оцінку та правильно не взяв до уваги, покликаючись на показання потерпілої ОСОБА_9 та на висновок судово-медичної експертизи № 214/2018 від 19.10.2018, згідно з яким судово-медичних даних в тому, що виявлені у ОСОБА_9 тілесні ушкодження могли утворитись внаслідок падіння з висоти власного росту, немає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, при судовому розгляді в суді першої інстанції допущено не було.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, є обгрунтованим та вмотивованим і сукупність зібраних у кримінальному провадженні належних і допустимих доказів відповідає критерію достатності та взаємозв'язку для ухвалення обвинувального вироку.
Разом з тим колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, тобто не застосовано закон, який підлягав застосуванню (ст. 75 КК України), що відповідно до п.4 ч.1 ст. 409 КПК України є підставою для зміни судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді обмеження волі, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Судом першої інстанції з дотриманням вимог закону ОСОБА_7 призначено за ч.1 ст. 122 КК України покарання у виді одного року обмеження волі, з чим погоджується колегія суддів.
Однак при прийнятті рішення про необхідність відбуття обвинуваченим покарання реально суд першої інстанції недостатньо врахував особу винного та інші обставини справи.
Так, ОСОБА_7 вину у вчиненні злочину визнав частково, є особою молодого віку, до кримінальної відповідальності притягується вперше.
Тяжкість злочину врахована судом при призначенні обвинуваченому покарання в межах санкції частини статті КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
З урахуванням викладених вище обставин справи, даних про особу винного, який на даний час не представляє підвищеної суспільної небезпеки, колегія суддів дійшла висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання й звільнення його на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки та з покладенням на обвинуваченого обов'язків, визначених ч.1, п.2 ч.2 ст. 76 КК України.
Призначене обвинуваченому покарання у виді одного року обмеження волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
У решті вирок слід залишити без зміни.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 задоволити частково.
Вирок Жовківського районного суду Львівської області від 22 грудня 2018 року щодо ОСОБА_7 змінити.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання у виді одного року обмеження волі з іспитовим строком два роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
У решті вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3