Справа № 461/5434/18 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.
Провадження № 22-ц/811/375/19 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
Категорія: 49
16 квітня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Копняк С.М., Приколоти Т.І.
розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 26 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
встановила:
В липні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В підготовчому судовому засіданні суд поставив на обговорення питання про можливість надати позивачу та відповідачу строк для примирення.
Представник позивача в підготовчому судовому засіданні заперечив проти надання подружжю строку для примирення, оскільки справа про розірвання шлюбу і так тривалий час перебуває в провадженні суду.
Представник відповідача зазначив, що для вирішення доцільності надання подружжю строку для примирення йому необхідно узгодити з відповідачем це питання. У клопотанні про визнання обов'язковою явки позивача в судове засідання, представник відповідача зазначив, що відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, вважає за можливе збереження шлюбних відносин, а погіршення відносин тимчасове явище, яке зумовлено недостатнім спілкуванням подружжя.
Оскаржуваною ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 26 грудня 2018 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу зупинено, надано сторонам строк для примирення до 27.05.2019 року.
Ухвалу суду оскаржив представник позивача ОСОБА_4, вважає її необґрунтованою, незаконною, такою, що прямо суперечить інтересам членів подружжя та їх дітям.
Покликаючись на те, що подаючи відзив на позовну заяву про розірвання шлюбу, відповідач ОСОБА_3 керувалась виключно процесуальними підставами на подання відповідачем такого відзиву, а також вона подала зустрічну позовну заяву про визначення місця проживання малолітньої дитини, що, на думку представника позивача, свідчить про очевидну згоду на розірвання шлюбу, тому положення ст. 111 СК України не може бути застосоване, оскільки відповідні заходи застосовуються у випадку відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу.
В апеляційній скарзі звертає увагу на те, що суди повинні уникати формалізму при вирішенні питання про розірвання шлюбу, оскільки такий може бути розірвано за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного із них чи інтересам дітей.
Вважає, що обставини, викладені у зустрічній позовній заяві, які зводяться до того, що відповідач ОСОБА_2 зазначає про окреме проживання, самостійне виховання дитини, відсутністю інтересу щодо її життя зі сторони батька, зловживання ним спиртними напоями та подання позивачем позову про розірвання шлюбу, є тими обставинами, які вказують на те, що примирення неможливе, подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам обох сторін та їх дітей.
Просить скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 26 грудня 2018 року про зупинення провадження у справіта направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі (п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення враховуючи таке.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
З матеріалів справи встановлено, що в провадженні Галицького районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Постановляючи оскаржувану ухвалу та зупиняючи провадження у справі суд першої інстанції дійшов висновку, що надання сторонам по справі строку для примирення не суперечить моральним засадам суспільства, тому зупинив провадження у справі та надав строк для примирення до 27.05.2019 року.
Перевіряючи оскаржувану ухвалу колегія суддів виходить з такого.
Згідно із ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду
Суди повинні використовувати надану законом можливість вживати заходів для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.
Про зазначене також роз'яснено у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року.
Із клопотання про визнання обов'язковою явки позивача в судове засідання встановлено, що відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги заперечує у повному обсязі, вважає за можливе збереження шлюбних відносин. Зазначає, що під час перебування позивача в Україні, сторони проживають однією сім»єю, має сумніви щодо особистого підпису позовної заяви позивачем.
Статтями 251-252 ЦПК України передбачено підстави за яких суд зобов'язаний або може зупинити провадження у справі
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
Суд зобов'язаний зупинити провадження у справі зокрема, у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення (п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України).
Строки на які зупиняється провадження у справі визначені статтею 253 ЦПК України.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 4 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до закінчення строку для примирення, визначеного судом.
При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 240 ЦПК України у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
Враховуючи обставини справи та фактичні взаємини подружжя, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про надання строку для примирення та у зв'язку з цим зупинення провадження по справі, зважаючи на наявність у подружжя малолітніх дітей, заперечення позовних вимог відповідачем ОСОБА_2 та її бажання зберегти сім'ю.
Що стосується доводів апеляційної скарги про покликання відповідача на окреме проживання сторін, самостійне виховання дитини, відсутність інтересу щодо її життя зі сторони батька, зловживання ним спиртними напоями та подання позивачем позову про розірвання шлюбу, що, на думку апелянта, свідчить про те, що примирення неможливе, а подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам обох сторін та їх дітей, такі обставини будуть предметом дослідження судом при розгляді справи по суті та не впливають на обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення, що обумовлено відсутністю згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 26 грудня 2018 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складений 16 квітня 2019 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Копняк
Т.І. Приколота