Єдиний унікальний номер 243/2073/18 Номер провадження 22-ц/804/54/19
14 травня 2019 року м. Бахмут
Донецький апеляційний суд у складі:
судді - доповідача Кішкіної І.В.,
суддів Корчистої О.І., Соломахи Л.І.,
за участю секретаря Кіпрік Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №243/2073/18 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 серпня 2018 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку (суддя Мірошниченко Л.Є.),
16 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки, посилаючись на те, що до 31 березня 2017 року позивачка працювала в ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», правонаступником якого є акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі», на посаді провідного спеціаліста відділу по організації бухгалтерського обліку, відповідач продовжував здійснення своєї господарської діяльності на непідконтрольній території України, а саме у місті Горлівка Донецької області з залишенням відповідної частини працівників для нормального функціонування підприємства. Відповідач, який звільнив її 31 березня 2017 року за угодою сторін, в порушення норм трудового права не виплатив їй заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 31 березня 2017 року, компенсацію за невикористану відпустку, а також не видав їй її трудову книжку. Враховуючи те, що з 15 березня 2017 року на підприємстві виник простій не з вини працівника, оскільки структурні підрозділи підприємства, які знаходились у м.Горлівка, з цього часу було захоплено, тому просила суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 31 березня 2017 року у сумі 8664,70 грн., компенсацію за невикористану відпустку у сумі 9132,80 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки у сумі 100825,60 грн.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 серпня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки відмовлено.
З вказаним рішенням не погодилась ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом не було надано ніякої правової позиції відносно листа від 12 квітня 2017 року за підписом голови Донецької обласної організації профспілки Старухіной Н.М., у якому зазначається про необхідність виконати роботодавцем вимоги профспілки щодо виплати усіх сум, які належать працівнику при його звільненні з підприємства, цей документ і засвідчував факт заборгованості відповідача перед позивачем із заробітної плати та інших компенсаційних виплат. У своєму рішенні суд не навів висновків щодо помилковості чи безпідставності наведеного позивачкою розрахунку із заробітної плати. Судом безпідставно був прийнятий до уваги наказ № 81/5 від 08 травня 2015 року, який був винесений відповідачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 263 від 07 травня 2015 року для забезпечення ефективного управління і контролю за діяльністю підрозділів і працівників, які виконують роботу на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, оскільки у постанові КМУ, на підставі якого був винесений цей наказ, нічого не вказується щодо окремого кадрового обліку працівників в залежності від території знаходження. Відповідно п. 1.4. наказу №289-0Д від 08 травня 2015 «Про організацію ведення діяльності на неконтрольованій території» відповідачем було введено на підприємстві обмін інформації та документації між контрольованою та неконтрольованою територією з використанням засобів електронного зв'язку, з цього можна зробити висновок, що з травня 2015 року до дня захоплення у відповідача мають бути усі бухгалтерські та кадрові документи на кожного працівника підприємства. Підтвердженням, що на підприємстві не було ніякого окремого бухгалтерського та кадрового обліку в залежності від розміщення окремих відділів підприємства свідчить те, що відповідачем подавалися систематично звіти, в тому числі і за березень 2017 року, до Державної фіскальної служби України про сплату єдиного соціального внеску відносно працівників, які знаходилися на непідконтрольній території України і відносно позивачки. Судом залишено поза увагою те що, у абз. 15 письмового повідомлення від 20 березня 2017 року №68/1742/ис «Про неможливість вивезення первинної документації», яке було направлено відповідачем до Дніпропетровського Управління ОВПП ДФС, у загальному переліку первинних документів, які залишилися на окупованій території, не міститься посилання на втрату кадрової документації, зокрема, на втрату трудових книжок працівників підприємства. Судом безпідставно було прийнято до уваги, наданий представником відповідача науково-практичний висновок № 2370/2/21-10.2 від 24 липня 2017 року, як доказ того, що дії відповідача щодо ухилення від своїх обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, було спричинені під впливом дії форс-мажорних обставин (обставин не переборної сили). Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Це також підтверджується позицією Верховного Суду України, викладений у постанові від 11 листопада 2015 року в справу за № 602159цс15, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для усіх судів України. Відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Таким чином, суд помилково зробив висновок про настання для відповідача форс-мажорних обставин, що у свою чергу спричинило прийняття з боку суду низку помилкових процесуальних рішень у цій справі. Судом безпідставно було встановлено факт відсутності вини відповідача на підставі наданого відповідачем науково-практичного висновку Торгово-промислової плати України щодо невиконання вимог ст. 47, ч. 5 ст. 235 КЗпП України в частині вимог до відповідача про сплату середнього заробітку за весь час затримки трудової книжки.
Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі» у відзиві на апеляційну скаргу просило залишити скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень; оцінивши надані учасниками справи докази з додержанням норм процесуального права, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 09 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , в частині оскарження рішення суду про відмову в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки визнано неподаною та повернуто ОСОБА_1
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 09 листопада 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , в частині оскарження рішення суду про відмову в задоволенні позову про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 05 грудня 2018 року апеляційне провадження у справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи №582/1001/15-ц.
09 квітня 2019 року провадження у справі поновлено.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом розміщення інформації на офіційному веб-сайті Судова влада Донецький апеляційний суд https://dna.court.gov.ua/sud4804/gromadyanam/dlya_uchasnikiv_u_zoni_okupovanii_zoni_2019
Представник відповідача АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» Клименкова Я.О., яка діє на підставі довіреності та свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, в судовому засіданні апеляційної інстанції в режимі відеоконференції просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду - без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за наступних підстав.
Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведені позовні вимоги, і судом не встановлена вина відповідача у порушенні трудових прав працівника, що зумовлено існуванням обставин непереборної сили.
З вказаним висновком погоджується апеляційний суд.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 працювала на посаді провідного спеціаліста з організації бухгалтерського обліку дирекції по фінансам публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» у м. Горлівка Донецької області (після зміни назви - Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі»), тобто, на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження; звільнена 31 березня 2017 року за угодою сторін на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с.143,144 т.1).
Згідно із статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першою статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Статтею 47 КЗпП України передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Частина перша статті 116 КЗпП України зазначає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому також виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 83 КЗпП України).
Згідно із частиною п'ятою статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.
Таким чином, виходячи з положень Кодексу Законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов'язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.
Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналогічні положення закріплені у частині першій статті 81 ЦПК України.
Таким чином, при з'ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов'язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.
За змістом статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Указом в.о. Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України»» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 розпочато проведення антитерористичної операції.
Місто Горлівка входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р, а також включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, який є додатком №1 до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» від 07 листопада 2014 року № 1085.
Згідно із п. 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» від 07 травня 2015 року №263, суб'єкти електроенергетики, що одночасно провадять діяльність на контрольованій та неконтрольованій території, ведуть окремий бухгалтерський облік господарської діяльності на неконтрольованій та контрольованій території.
Відповідно до цієї постанови відповідач видав наказ «Про організацію ведення діяльності на неконтрольованій території» від 08 травня 2015 року №289-ОД, згідно з яким на період проведення антитерористичної операції на території Донецької області: 1) забезпечити розподіл обліку бухгалтерських операцій, які проводяться на контрольованій та неконтрольованій територіях. Ведення бухгалтерського обліку на неконтрольованій території здійснювати співробітникам бухгалтерії, які знаходяться на неконтрольованій території; 2) забезпечити розподіл ведення кадрового обліку працівників, які виконують роботу на контрольованій та неконтрольованій територіях. Ведення та зберігання документації щодо працівників, які знаходяться на неконтрольованій території, здійснювати співробітникам дирекції з персоналу, які знаходяться на неконтрольованій території; 3) здійснювати фінансування витрат на неконтрольованій території за рахунок коштів, що отримані від здійснення діяльності на неконтрольованій території; 4) обмін інформацією і документацією між контрольованою і неконтрольованою територією здійснювати з використанням електронного зв'язку. Переміщення документації та персоналу через лінію зіткнення здійснювати у виключних випадках за погодженням з директором напрямку; 5) підрозділам здійснювати розподіл своїх бюджетів на витрати, що є на контрольованій території, і витрати, що є на неконтрольованій території, надавши бюджети дирекції з фінансів (а.с.55 т.1).
18 березня 2017 року Головне управління Національної поліції у м. Києві за заявою відповідача внесло до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за №12017100000000150 за фактом вчинення 13 березня 2017 року невстановленими особами кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 206 КК України, а саме: блокування законної господарської діяльності структурних одиниць публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (а.с.56-60 т.1).
Про втрату контролю над здійсненням господарської діяльності, відсутність доступу до кадрового діловодства і неможливість контролювати схоронність усіх особових справ та інших документів, що стосуються трудової діяльності співробітників товариства, також були повідомлені Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Державна інспекція енергетичного нагляду України, Державна інспекція з експлуатації електричних станцій і мереж, Державна служба з питань праці, Головне управління Держпраці у Донецькій області, Державна аудиторська служба України, Державна регуляторна служба України, Міністерство соціальної політики України, Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального захисту інвалідів, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Міністерство інфраструктури України, Антимонопольний комітет України, Державна екологічна інспекція України, Міністерство оборони України, Дніпропетровське управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (а.с.61-68 т.1).
Додатково Дніпропетровське управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби було повідомлено про те, що станом на 20 березня 2017 року вивезення первинних документів товариства, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, є неможливим у зв'язку з ризиками, пов'язаними з блокуванням невідомими особами з 13 березня 2017 року господарської діяльності тих структурних одиниць товариства, які знаходяться на території, тимчасово непідконтрольній владі України (а.с.69-72 т.1).
Згідно із витягом з кримінального провадження № 12017050390001995 14 липня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 361 КК України за фактом втручання 27 червня 2017 року невстановленої особи за допомогою електронної обчислювальної техніки та шкідливої програми в роботу електронно-обчислювальних машин, автоматизованих систем та комп'ютерних мереж публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», що призвело до втрати інформації.
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.
На підтвердження форс-мажорних обставин відповідач надав науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України від 24 липня 2017 року № 2370/2/21-10.2, яким засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Донецької області та здійснення у зв'язку з цим антитерористичної операції) з фактичним захопленням з 13 березня 2017 року невстановленими озброєними особами виробничих та адміністративно-інформаційних потужностей Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», у тому числі розташованих у м. Горлівка, унаслідок чого відповідач, у тому числі, фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, відпускних та ін., що підлягають до виплати на користь робітникам як поточних виплат, так і виплат у день звільнення, та будучи позбавленим можливості користування своїми коштами здійснювати відповідні виплати. Одночасно товариство втратило доступ до трудових книжок своїх працівників, з огляду на що уповноважена особа роботодавця - відповідача з 13 березня 2017 року не має можливості здійснити записи відносно прийому чи звільнення таких працівників, а також на здійснення будь-яких інших юридично значимих правових дій, на підставі яких би могли виникати чи припиняти свою дію певні правовідношення.
Актом перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 05-20-3333/0028 від 03 серпня 2017 року, складеного Головним управлінням Держпраці у Донецькій області, встановлено, що неможливо здійснити нарахування заробітної плати за березень 2017 року та провести розрахунок компенсації за невикористані дні щорічних та додаткових відпусток через втрату контролю над усім майном, документацією, архівом, комп'ютерними системами, системами обліку, програмним забезпеченням, що знаходиться в зоні АТО (а.с.76-90 т.1).
Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Управління Пенсійного фонду України від 05 квітня 2018 року заробітна плата позивачці за березень 2017 року не нараховувалась (а.с.145 т. 1).
Положення частин другої, восьмої статті 9, частини другої статті 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначають, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).
Банки приймають від платників єдиного внеску, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що страхові внески страхувальником за березень 2017 року не сплачені, а позивачка не надала належного доказу та правових підстав виплати їй заробітної плати.
Встановлено і визнається сторонами, що позивачка не перемістилася з території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження; продовжила працювати на тій частині підприємства, яка провадила діяльність на неконтрольованій території.
Наказом № 262-к з 31 березня 2017 року ОСОБА_1 звільнена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін, підстава особиста заява (а.с.143 т.1). Тобто, на день видання наказу і звільнення позивачки відповідач вже втратив контроль над частиною підприємства на неконтрольованій території та не мав доступу до документації.
Встановивши, що у трудових правовідносинах між АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» та його працівниками, зокрема позивачкою ОСОБА_1 , з 13 березня 2017 року на тимчасово окупованій території виникли та до тепер існують обставини непереборної сили, у період існування яких відповідач позбавлений можливості виконати зобов'язання перед своїми працівниками, передбачені умовами трудового договору (контракту, угоди тощо), законодавчими та іншими нормативними актами, а позивач не надав доказів на підтвердження своїх вимог, суд зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.
Висновок суду узгоджується із правовими позиціями, викладеними Верховним Судом України у постановах від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року у справі № 335/9304/17-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 408/2329/17-ц.
Довід апеляційної скарги про те, що суд безпідставно не прийняв розрахунок заборгованості, наведений у позовній заяві, не може бути підставою для скасування рішення та задоволення позову, оскільки правильність приведеного розрахунку заборгованості заробітної плати за березень 2017 року та компенсації за невикористану відпустку не підтверджено належними доказами, а тому розрахунок ґрунтується на припущеннях, які з урахуванням положень частини 6 статті 81 КЗпП України не можуть бути прийняті судом як вірні.
Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, на який посилається позивач при розрахунку заборгованості, застосовується у випадках: надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки; надання працівникам творчої відпустки; виконання працівниками державних і громадських обов'язків у робочий час; переведення працівників на іншу легшу нижче оплачувану роботу за станом здоров'я; переведення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу легшу роботу; надання жінкам додаткових перерв для годування дитини; виплати вихідної допомоги; службових відряджень; вимушеного прогулу; направлення працівників на обстеження до медичних закладів; звільнення працівників-донорів від роботи; залучення працівників до виконання військових обов'язків; тимчасового переведення працівника у разі виробничої потреби на іншу нижче оплачувану роботу; інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати (п.1 Порядку обчислення середньої заробітної плати).
Тобто, даний Порядок не може бути застосований для розрахунку заборгованості по заробітній платі, яка обраховується за фактично відпрацьований час на підставі первинних даних про час роботи та розмір посадового окладу.
За правилом частини третьої статті 113 КЗпП України за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
У справах за позовами про оплату праці за час простою суди повинні з'ясовувати, зокрема, факт простою, правові наслідки і наявність чи відсутність вини працівника в цьому.
Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, наказ щодо простою відповідач не видавав. Наказом від 17 березня 2017 року «Про зміни в організації ведення діяльності» № 188 а - ОД вважати припиненою виробничу діяльність підприємства з використанням майна публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», над яким втрачений контроль з 13 березня 2017 року (а.с.73 т.1).
Таким чином, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення заробітної плати на підставі частини 3 статті 113 КЗпП України через недоведеність цих вимог.
Посилання позивачки в апеляційній скарзі на лист від 12 квітня 2017 року за підписом голови Донецької обласної організації профспілки ОСОБА_3 . (а.с.10 т.1), у якому зазначається про необхідність виконати роботодавцем вимоги профспілки щодо виплати всіх сум, які належать працівникам при їх звільненні з підприємства, не спростовує висновків суду про недоведеність обставин щодо наявності та розміру заборгованості саме перед позивачкою.
Доводи скарги про необов'язковість наявності первинних документів та про те, що у відповідача мають бути усі бухгалтерські та кадрові документи на кожного працівника, оскільки з травня 2015 року і до захоплення майна вся інформація з неконтрольованої території направлялась в електронному вигляді до головних органів управління підприємства у м. Краматорську, суд апеляційної інстанції відхиляє з тих підстав, що відповідачем доведена обставина порушення роботи комп'ютерних мереж унаслідок ураження програмного забезпечення комп'ютерним вірусом - шифрувальником.
Зважаючи на те, що підприємство було захоплено невідомими особами, відповідач втратив контроль над майном та документацією, суд правомірно прийняв надані письмові докази на підтвердження цих обставин і дійшов правильного висновку, що АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» з незалежних від нього причин позбавлений можливості надати суду первинні документи. Не надання відповідачем акту з переліком втрачених документів не свідчить про неправильність висновків суду про відмову у позові.
Відповідно до Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879, у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей в обсязі, визначеному керівником підприємства, обов'язково проводиться інвентаризація активів та зобов'язань, що перебувають на балансі суб'єкта господарювання.
При цьому згідно з пунктом 8 цього Положення підприємства, що знаходяться на тимчасово окупованій території та/або на території проведення антитерористичної операції (або їх структурні підрозділи (відокремлене майно) перебувають на зазначених територіях), проводять інвентаризацію у випадках, обов'язкових для її проведення тоді, коли стане можливим забезпечити безпечний та безперешкодний доступ уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов'язання та власний капітал цих підприємств.
Зазначені підприємства зобов'язані провести інвентаризацію станом на 01 число місяця, що настає за місяцем, у якому зникли перешкоди доступу до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, та відобразити результати інвентаризації в бухгалтерському обліку відповідного звітного періоду.
Інші аргументи скарги також висновків суду попередньої інстанції не спростовують і на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.
Суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судом постановлено обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає.
Нових доказів, які б давали підстави для задоволення позовних вимог, у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, позивачкою не надано.
Доводи апеляційної скарги і зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, переглядаючи справу, відповідно до вимог 367 ЦПК України в межах розгляду справи судом апеляційної інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 серпня 2018 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Судді І.В. Кішкіна
О.І. Корчиста
Л.І. Соломаха
Повний текст постанови складено 14 травня 2019 року
Суддя-доповідач І.В.Кішкіна