Справа № 465/473/19 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О.
Провадження № 22-ц/811/1302/19 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н.М.
Категорія: 19
13 травня 2019 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Львівського апеляційного суду в складі:
головуючої - судді Курій Н.М.,
суддів: Левика Я.А., Цяцяка Р.П.,
за секретаря Куцика І.Б.,
з участю представника Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» - Гончарової У.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 25 березня 2019 року, постановлену в складі головуючого - судді Мартинишин М.О. в приміщенні Франківського районного суду м. Львова, повний текст якої складено 25 березня 2019 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бельгійське містечко», з участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Хабконстракт» про визнання недійсним договору поруки,
30.01.2019 ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ «Кредобанк», ТзОВ «Бельгійське містечко», з участю третьої особи - ТзОВ «Хабконстракт» та просив визнати недійсним договір поруки, укладений між ТзОВ «Бельгійське містечко» та ПАТ «Кредобанк» 8 серпня 2018 року для забезпечення виконання кредитного договору №28 від 08.08.2018 між ПАТ «Кредобанк» та ТзОВ «Хабконстракт». Позовні вимоги обґрунтовував тим, що договором поруки порушені інтереси ТзОВ «Бельгійське містечко Городок», кінцевим бенефіціарним власником якого є він, так як він є засновником ТзОВ «Інвест-Юрсервіс», яке спільно з ТзОВ «Бельгійське містечко» є засновником ТзОВ «Бельгійське містечко Городок». Крім того, посилався на те, що між ним та Бартатівською сільською радою Городоцького району Львівської області був укладений договір про співпрацю за напрямками розвитку житлового будівництва та житлової інфраструктури і реалізацію свого зобов'язання за договором про співпрацю він здійснює через ТзОВ «Бельгійське містечко Городок», яке здійснює будівництво на території села Бартатів Городоцького району Львівської області. Позивач вважає, що негативні наслідки договору поруки, укладеного директором ТзОВ «Бельгійське містечко», вплинуть на інтереси не тільки самого ТзОВ «Бельгійське містечко», але й на ТзОВ «Бельгійське містечко Городок» та на територіальну громаду села Бартатів.
Представник відповідача ПАТ «Кредобанк» у підготовчому засіданні в суді першої інстанції заявив клопотання про закриття провадження у справі, мотивуючи його тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 25 березня 2019 року клопотання представника відповідача ПАТ «Кредобанк» задоволено, провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Кредобанк», ТзОВ «Бельгійське містечко», з участю третьої особи - ТзОВ «Хабконстракт» про визнання недійсним договору поруки закрито та роз'яснено позивачу його право на звернення до суду з позовом в порядку господарського судочинства.
Ухвалу суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1 В апеляційній скарзі посилається на те, що справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства, а закриття провадження у справі з підстав того, що така підвідомча господарському суду є передчасне. ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував природу правовідносин і дійшов помилкового висновку про те, що спірні правовідносини не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства. Вважає, що не відповідає дійсності твердження відповідача про те, що цей спір виник з корпоративних відносин, оскільки згідно з Постановою Пленуму Вищого Господарського суду №4 від 25.06.2016 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин», до корпоративних спорів не належать та вирішуються загальними або господарськими судами залежно від суб'єктного складу сторін - спори про визнання недійсним рішення органів управління юридичної особи за позовом особи, яка не є учасником (акціонером, членом, засновником), у тому числі таким, що вибув, у разі оспорювання рішень органів управління юридичної особи, прийнятих після його вибуття. Просить ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі скасувати.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився та подав клопотання про відкладення розгляду справи, до якого додав копію листка непрацездатності.
Представник Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» - Гончарова У.І. в судовому засіданні щодо відкладення розгляду справи заперечила та пояснила, що такі дії позивача спрямовані на затягування розгляду справи.
Перевіривши доводи клопотання про відкладення розгляду справи, заслухавши думку представника ПАТ «Кредобанк» - Гончарової У.І. щодо відкладення розгляду апеляційної скарги, ураховуючи обов'язок суду апеляційної інстанції дотримуватись строків розгляду справи, визначених ч. 2 ст. 371 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та інших учасників справи, які належним чином були повідомлення про дату, час і місце розгляду справи (арк. спр. 170-172 ).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «Кредобанк» - Гончарової У.І., дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах між позивачем та відповідачами наявний спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов'язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, що також узгоджується з правовою позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18).
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони узгоджуються з нормами процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.
Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
З аналізу наведеного вище пункту вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - це фізична особа, яка у відповідний, визначений цим Законом спосіб, має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що предметом позову у даній справі є вимоги про визнання недійсним договору поруки, укладеного між ТзОВ «Бельгійське містечко» та ПАТ «Кредобанк» 8 серпня 2018 року для забезпечення виконання кредитного договору №28 від 08.08.2018 між ПАТ «Кредобанк» та ТзОВ «Хабконстракт».
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 свої вимоги обґрунтовував тим, що договором поруки порушені інтереси ТзОВ «Бельгійське містечко Городок», кінцевим бенефіціарним власником якого є він, оскільки є засновником ТзОВ «Інвест-Юрсервіс», яке спільно з ТзОВ «Бельгійське містечко» є засновниками ТзОВ «Бельгійське містечко Городок». Відтак, фактично позивач звернувся до суду з позовом про захист своїх корпоративних прав.
Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, ОСОБА_1 як кінцевий бенефіціарний власник ТзОВ «Бельгійське містечко Городок» подав до суду загальної юрисдикції позов до юридичних осіб - ПАТ «Кредобанк», ТзОВ «Бельгійське містечко», з участю третьої особи - ТзОВ «Хабконстракт», про оспорення договору поруки, що укладений на забезпечення зобов'язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи. Тобто, між позивачем та відповідачами наявний спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов'язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами ГПК України.
Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За статтею 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, чітко визначені положеннями статті 20 ГПК України.
Отже, враховуючи зазначене, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Із урахуванням наведених норм процесуального права, висновків Верховного Суду, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, тому справу належить розглядати за правилами господарського судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Оскільки заявлені у справі позовні вимоги стосуються спору стосовно правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи, а правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та підставно закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження місцевого суду та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанцій були дотримані норми процесуального права.
Зазначені в апеляційній скарзі доводи спростовуються вищенаведеними обставинами та висновками апеляційного суду і не містять підстав для скасування оскарженої ухвали.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що постановлена місцевим судом ухвала про закриття провадження у цій справі відповідає вимогам закону. Підстави для її зміни чи скасування відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 25 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повна постанова складена 14 травня 2019 року.
Головуючий: Курій Н.М.
Судді: Левик Я.А.
Цяцяк Р.П.