08 травня 2019 року м.Житомир справа № 240/5456/19
категорія 112030100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Нагірняк М.Ф.,
секретар судового засідання Добровольська Н.А.,
за участю: позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання призначити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Ухвалою суду від 12.04.2019року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судовому засіданні Позивач свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі і пояснив, що отримує пенсію за вислугу років відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Враховуючи наявність станом на 01.05.2016року стажу державної служби понад 36 років Позивач 21.12.2018року звернувся до Відповідача щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Відповідач листом від 25.03.2019року відмовив Позивачу в переведенні (призначенні) на пенсію за віком відповідно до вимог Закону України "Про державну службу", так як не врахував до стажу державної служби весь стаж Позивача на військовій службі. Такі дії Відповідача Позивач вважає протиправними.
В судове засідання представник Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Відповідача по справі, не прибув, направив відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи без участі Відповідача. У відзиві проти позову заперечується і зазначається, що перебування Позивача на військовій службі не відноситься до категорій посад державних службовців, передбачених ст.25 Закону України "Про державну службу". По цій причині Позивачу було правомірно відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця.
Заслухавши доводи Позивача, доводи представника Відповідача, викладені у відзиві на позов, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення пенсії, в тому числі за віком, регулюються правовими нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV (надалі-Закон N 1058-IV), що були чинні на день виникнення таких відносин.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.
Право вибору пенсійних виплат особи закріплено ст.10 цього Закону.
За приписами статті 8 Закону N 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Право на одержання пенсії державних службовців було закріплено ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993року N3723-XII (надалі - Закон N3723-XII).
В судовому засіданні встановлено та визнається сторонами, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 03.03.2003року отримував пенсію відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (а.с.12).
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України "Про державну службу" 10 грудня 2015 року N 889-VIII (надалі - Закон N 889-VIII).
Відповідно до п. 2 розд. XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон N 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, п. 10 розд. XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону N 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 ст. 37 Закону N 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону N 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Таким чином, призначення пенсії за віком відповідно до вимог Закону N 889-VIII після 01.05.2016року можливе за наявності:
- досягнення особою пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону N 1058-IV;
- наявності у особи страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону N 1058-IV;
- наявності у особи стажу державної служби не менш як 10 років;
- наявності статусу державного службовця станом на 01.05.2016року.
Саме у відповідності до вказаних вимог п. 12 розд. XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 889-VIII Позивач 21.12.2018року звернувся до Відповідача із заявою про призначення (переведення) пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Судом встановлено та визнається сторонами, що станом на 01.05.2016року Позивач перебував на посаді головного спеціаліста з режимно-секретної роботи Апеляційного суду Житомирської області, що відноситься до п'ятої категорії державних службовців. Як зазначено в дослідженій судом трудовій книжці Позивача, станом на 01.05.2016року Позивачу був присвоєний 9 ранг державного службовця.
Судом встановлено та визнається сторонами, що на час звернення до Відповідача Позивач досяг пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону N 1058-IV та мав наявний страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону.
Суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності у Позивача станом на 01.05.2016року стажу державної служби не менш як 10 років в розумінні вимог Закону N 889-VIII. На думку Відповідача, стаж державної служби Позивача згідно записів в трудовій книжці з 10.11.2010року по 10.12.2018року становить лише 9 років 3 місяці 10 днів. Відповідач визнає наявність періоду служби Позивача у Збройних Силах з 06.02.1977року по 22.11.2002року, але вважає, що такий період не підлягає включенню до стажу державної служби.
Такі доводи Відповідача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.
Так, стаж державної служби обчислюється відповідно до статті 46 Закону N889-VIII та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року N 229.
Крім того, пунктом 8 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього ж Закону N889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Стаж державної служби до набрання чинності Законом N889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року N 283 (далі - Порядок), додатка до нього та інших нормативно-правових актів.
Отже, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до 1 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, яке діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені.
Відповідно до пункту 3 Порядку до стажу державної служби включається час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
Таким чином, період служби Позивача у Збройних Силах з 06.02.1977року по 22.11.2002року підлягає включенню до стажу державної служби Позивача і загальний стаж державної служби Позивача складає більше 36 років, що відповідає вимогам п. 10 розд. XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 889-VIII та свідчить про наявність у Позивача права на призначення пенсії за віком відповідно до вказаного Закону.
Зазначене свідчить про протиправність відмови у призначенні такої пенсії та про наявність порушеного права Позивача протиправними діями та рішенням Відповідача.
Таке порушене право підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу", викладену в листі від 25.03.2019року.
Одночасно суд зобов'язує Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 21.12.2018року призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу".
Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України судові витрати ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 768,40грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області.
Керуючись вимогами ст.ст.2,90,139-143,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити, визнати протиправною відмову Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу", викладену в листі від 25.03.2019року.
Зобов'язати Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Житомирській області з 21.12.2018року призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу".
Судові витрати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у вигляді судового збору в сумі 768,40грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (10003, м.Житомир, вул.Перемоги,55 ЄДРПОУ 37927490).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк
Повне судове рішення складене 13 травня 2019 року