02 травня 2019 року м. Ужгород№ 260/112/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Калинич Я. М.
при секретарі судового засідання - Попович М.М.
за участю:
представник позивача: ОСОБА_2.,
представник відповідача: Майор А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Закарпатській області), яким просить визнати протиправною та скасувати вимогу №Ф-1951-53/1770 від 20.11.2018 року, винесену ГУ ДФС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 15819 грн. 54 коп.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що Головне управління ДФС у Закарпатській області надіслало йому вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1951-53/1770 від 20.11.2018 року у зв'язку з наявною заборгованістю зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені станом на 31.10.2018 року. З вказаною вимогою позивач не погоджується, оскільки відповідачем не здійснювалася перевірка позивача, звітність останній до податкового органу не подавав, бухгалтерські та інші документи, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) нараховується єдиний внесок. Крім того, зазначає, що у вимозі зазначено розмір заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2018 року, однак, початок її нарахування та розмір не вказані. Також позивач вважає оскаржуване рішення незаконним з огляду на те, що у вимозі допущена помилка в назві вулиці. Позивач стверджує, що вимога про сплату боргу має узгоджуватися та надсилатися лише на підставі перевірки, та з огляду на відсутність такої, наявні підстави для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1951-53/1770 від 20.11.2018 року.
22 лютого 2019 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача про заперечення щодо позову, де зокрема, зазначає, що станом на 31.10.2018 року за позивачем рахувалась заборгованість по платежу 70 71040000 «Для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. тих, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» у розмірі 15819,543 грн. Позивачем 21.12.2018 року прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності, тобто на день винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1951-53/1770 від 20.11.2018 року, ОСОБА_1 був фізичною особою-підприємцем. Відтак, оскільки позивач був платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до 21.12.2018 року, то повинен сплатити суму грошового зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску.
В свою чергу, діючи у межах та у спосіб передбачений імперативними нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 Головне управління ДФС у Закарпатській області надіслало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1951-53/1770 від 20.11.2018 року у зв'язку з наявною заборгованістю зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені станом на 31.10.2018 року. Зазначає, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1951-53/1770 від 20.11.2018 року надіслана належним чином, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу платника, а факт отримання даної вимоги позивачем не заперечується, отже його права жодним чином не були порушені. На підставі наведеного, зазначає, що Головне управління ДФС у Закарпатській області, виносячи вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1951-53/1770 від 20.11.2018 року, діяло у межах закону, тому дана вимога є законною та не підлягає скасуванню. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
01 березня 2019 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Зокрема зазначає, що з відзивом ГУ ДФС у Закарпатській області, наведені ним заперечення щодо позову відхиляє у повному обсязі з підстав, аналогічних що наведенні у адміністративному позові.
12 березня 2019 року від представника відповідача до суду надійшли письмові заперечення на вказану вище відповідь на відзив. Так, зазначає, що основним аргументом позивача щодо протиправності та незаконності вимоги №Ф-1951-53/1770 від 20.11.2018 року є порушення строку надіслання такої, на що повідомляє наступне. Дата надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки) ніяким чином не обмежує права та не впливає на обов'язки платника єдиного внеску, оскільки обов'язок зі сплати суми недоїмки та штрафів виникає у платника з дня надходження вимоги. Право на оскарження вимоги у адміністративному чи судовому порядку також виникає у платника з дня надходження вимоги, тобто контролюючим органом жодним чином не порушено права позивача. ОСОБА_1 також вбачає протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1951-53/1770 від 20.11.2018 року в тому, що у вимозі допущена помилка в назві вулиці. Вимога про сплату боргу (недоїмки) № №Ф-1951-53/1770 від 20.11.2018 року надіслана належним чином, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу платника, а факт отримання даної вимоги позивачем не заперечується, отже його права жодним чином не були порушені. ГУ ДФС у Закарпатській облає просить суд вважати позов безпідставним і необґрунтованим, та прийняти рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала та просила суд даний адміністративний позов задовольнити повністю з підстав викладених вище, зауважила, що сам розрахунок суми боргу не оспорюється, а оспорюється незаконність дій, які є підставами щодо визнання надісланої вимоги такою, що не відповідає вимогам закону.
Представник відповідача щодо задоволення даного адміністративного позову заперечила з підстав наведених у відзиві на позов та запереченнях.
Заслухавши представників сторін, встановивши обставини справи на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, проаналізувавши норми права, які підлягають або не підлягають застосуванню до даних правовідносин, надавши оцінку кожному аргументу сторін та мотиви суду, з яких суд дійшов до висновків у справі, констатує наступне.
Згідно з Витягом від 20.02.2019 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_2 і здійснює види діяльності за кодом 47.11, 47.19, 47.82, 47.89 (роздрібна торгівля), 74.10 (спеціалізована діяльність із дизайну) і з 13.09.2012 року перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Рахівському районі Головного Управління ДФС у Закарпатській області як платник єдиного соціального внеску (а.с.38-39).
У відповідності до інформаційних даних контролюючого органу та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Позивачем 21.12.2018 прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності.
Станом на 31.10.2018 року згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, за позивачем рахувалась заборгованість по платежу 70 71040000 «Для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. тих, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» у розмірі 15819,54 грн., що стверджується і розрахунком заборгованості (а.с.35-37).
Головне управління ДФС у Закарпатській області сформовано та направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1951-53/1770 від 20.11.2018 року у зв'язку з наявною заборгованістю зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені станом на 31.10.2018.(а.с.16).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1951-53/1770 від 20.11.2018 року надіслана на адресу позивача без зазначенням адреси: АДРЕСА_2 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана 20.12.2018 року (а.с.18).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Відповідно до приписів частини 1 статті 4 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до зазначеної норми, позивач був платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до 21.12.2018 року, тому повинен сплатити суму грошового зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску.
Згідно з ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, обов'язковості сплати та відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Позивач зазначає, що контролюючий орган не мав підстав для нарахування єдиного соціального внеску та винесення вимоги, оскільки документальні перевірки не проводились та самостійно платником звіти не подавались, отже позивач не є платником єдиного соціального внеску. На що суд зазначає наступне.
Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону №2464, що діють з 01.01.2017 року, зокрема щодо обов'язковості визначення бази нарахування ЄВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року. Враховуючи обов'язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, ФОП, які перебувають на загальній системі оподаткування зобов'язані сплатити до 09.02.2018 року за звітний 2017 рік щонайменше 8448,00 грн. (3200,00*12*22%).
З прийняттям Закону України від 03.10.2017 №2148- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» внесені зміни до Закону №2464, що діють з 01.01.2018 року, зокрема, щодо строків сплати ФОП, які перебувають на загальній системі оподаткування.
Так, з 01.01.2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільнених ст.4 Закону №2464 категорії страхувальників, зобов'язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Щоквартальний платіж за 2018 рік складає 2457,18 грн. (3723,00*3*22%).
Отже, незалежно від отриманого доходу, кожна особа, що зареєстрована, як фізична особа-підприємець, повинна сплачувати встановлений законом мінімум. Неподання такою особою звітів не звільняє її від відповідальності.
У силу приписів норм частини 4 статті 8 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (Закон № 2464-VI) недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 3 вказаного Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, обов'язковості сплати та відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Відповідно до абзацу 3 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 11 ст. 9 Закону).
Частиною 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суд критично оцінює посилання позивача на протиправність оскаржуваної вимоги з підстави непроведення відповідачем перевірки та на відсутність акту за її наслідками з посиланням на ч. 2 статті 9 Закону № 2464-VI.
Суд констатує, що вказана норма закону підлягає застосуванню тільки за наявності звітності платника податків, а саме: обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевіркиправильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Оскільки звітність позивач не подавав, то підстави проведення перевірки у відповідача відсутні.
Абзацами 1-3 ч.4 статті 25 Закону № 2464-VI визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки (абзац 9 ч. 4 цієї статті 25 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (надалі по тексту - Інструкція).
Згідно вимог Закону та Інструкції № 449 на платника покладено обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до п. 1 вказаного розділу до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Згідно п. 2 розділу VI Інструкції у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Згідно з п. 3 розділу VI Інструкції у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Відповідно до п. 4 вказаного розділу вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів.
Відтак, на день винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1951-53/1770 від 20.11.2018 року, ОСОБА_1 був фізичною особою-підприємцем. Відповідно, позивач був платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до 21.12.2018 року, тому повинен сплатити суму грошового зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску. Суд зазначає, що позивач у своєму позові зазначає, що не оскаржує вимогу про сплату боргу (недоїмки) з підстав незгоди з розрахунком суми недоїмки, а з підстав, що така надіслана з порушенням строку її надіслання. Відтак, суд констатує, що ОСОБА_1 не заперечує свого обов'язку щодо сплати суми єдиного соціального внеску у розмірі 15819,54 грн.
Позивач у своєму позові зазначає, про протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1951-53/1770 від 20.11.2018 року в тому, що у вимозі допущена помилка в назві вулиці, і як наслідок, така була надіслана за невірною адресою.
У відповідності до абз.7 п.4.розділу VI Інструкції, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1951-53/1770 від 20.11.2018 року, як уже зазначалося вище, надіслана належним чином, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу платника, а факт отримання даної вимоги позивачем не заперечується, отже його права жодним чином не були порушені.
Думка щодо оскарження форми вимоги чи інших певних недоліків такої, сформована Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 11.09.2018 року по справі №826/11623/16 (К/9901/50453/18), де зазначено:
«Посилання позивача на окремі недоліки оформлення оскаржуваної вимоги, колегія суддів не бере до уваги та погоджується з судами апеляційної інстанції, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення, і як наслідок, про його скасування.
Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів спірного рішення. Від так суд зазначає, що вказані позивачем недоліки оскаржуваної вимоги не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманнням якого покладено на контролюючий орган. При розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою».
Відтак суд зазначає, що позивачем не зазначено, яким чином його права були обмежені чи порушені і визнає суму недоїмки з єдиного внеску.
Таким чином, відповідачем було сформовано спірну вимогу у встановленому порядку та дотримано положення щодо порядку вручення оспорюваної вимоги позивачеві, що підтверджується доказами наявними, в матеріалах справи.
Суд зазначає, що оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) позивача зі сплати єдиного внеску було визначено контролюючим органом на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, що відповідає положенням Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, позивач не заперечує розрахунок суми боргу, і у позові зазначає тільки одну позовну вимогу - скасувати оскаржувану вимогу і не вимагає визнати дії або бездіяльність відповідача або його посадових вимог незаконними.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач під час розгляду справи не надав.
Системно проаналізувавши приписи законодавство України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх розподілу, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 13 травня 2019 року.
СуддяЯ.М. Калинич