14 травня 2019 року № 320/736/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г., розглянувши заяву судді Лиска І.Г. про самовідвід в адміністративній справі №320/736/19 за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1 , 3-тя особа: ОСОБА_2 , про зобов'язання ОСОБА_1 знести за власний рахунок самочинно збудований об'єкт будівництва - "Комплекс багатоквартирних житлових будинків, а саме: Багатоквартирний житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями та вбудованим гаражем" за адресою: АДРЕСА_1 ; Багатоквартирний житловий будинок з вбудованими ненжитловими приміщеннями, за адресою: АДРЕСА_2 ",
До Київського окружного адміністративного суду в 2017 році звернулась Державна архітектурно-будівельна інспекція України з позовом до ОСОБА_1 , 3-тя особа: ОСОБА_2 , про зобов'язання ОСОБА_1 знести за власний рахунок самочинно збудований об'єкт будівництва - "Комплекс багатоквартирних житлових будинків, а саме: Багатоквартирний житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями та вбудованим гаражем" за адресою: АДРЕСА_1 ; Багатоквартирний житловий будинок з вбудованими ненжитловими приміщеннями, за адресою: АДРЕСА_2 ".
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 відмовлено у відкритті провадження у справі №810/2087/17, у зв'язку з тим, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Не погодившись з ухвалою суду позивач подав апеляційну скаргу та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 без змін.
В подальшому позивач подав даний позов до Києво-Святошинського районного суду Київської області та ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 05.06.2018 провадження по цивільній справі №369/13415/17 за позовом ДАБІ України до ОСОБА_1 , 3-тя особа: ОСОБА_2 , про зобов'язання вчинити певні дії закрити, у зв'язку з тим, що даний позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Постановою Апеляційного суду Київської області від 03.07.2018 апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.03.2018 залишено без змін. В подальшому постановою Великої Палати Верховного суду від 28.11.2018 касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє ОСОБА_3 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.06.2018 та постанову Апеляційного суду Київської області від 31.07.2018 в частині закриття провадження у справі за позовом ДАБІ України до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_2 .. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про зобов'язання вчинити певні дії залишено без задоволення, ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.06.2018 та постанову Апеляційного суду Київської області від 31.07.2018 в зазначеній частині залишено без змін.
У зв'язку з вищевикладеним ДАБІ України, 13.02.2019 подала адміністративний позов до Київського окружного адміністративного суду та ухвалою суду від 18.02.2019 відмовлено у відкритті провадження у справі, у зв'язку з повторним зверненням тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача. Щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі №810/2087/17 від 19.06.2017.
ДАБІ України подано апеляційну скаргу на ухвалу суду від 18.02.2019 про відмову у відкритті провадження у справі. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019 апеляційну скаргу ДАБІ України задоволено, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 про відмову у відкритті провадження у справі скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Після повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями даний позов надійшов до судді Лиска І.Г..
14 травня 2019 року головуючий суддя Лиска І.Г. подав заяву про самовідвід. Заяву про самовідвід обґрунтував тим, що правова позиція судді Лиска І.Г. щодо даної справи, викладена в ухвалі про відмову у відкритті провадження у справі №810/2087/17 від 19 червня 2017 року може стати підставою для виникнення сумнівів у його неупередженості при розгляді справи №320/736/19. Таким чином, суддя Лиска І.Г. вважає, що він не може брати участь у розгляді даної справи, оскільки вказані обставини в подальшому можуть призвести до ускладнення розгляду справи та вирішення спору по суті, так як повне, всебічне та ґрунтовне з'ясування обставин справи, можливе лише за умови взаємної довіри та поваги при комунікації між судом та учасниками справи.
Згідно пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до частини першої статті 39 КАС, за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Частиною першою статті 40 КАС передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб'єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об'єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб'єктивному і об'єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб'єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об'єктивним тестом, тобто з'ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.
Статтею 2 Закону України 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також "ЄСПЛ") є обов'язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах "Piersac vs Belgium", "Grieves vs UK"). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі "Le Comte, Van Leuveni De Meyere vs Belgium", суд має бути неупередженим і безстороннім.
У справі "П'єрсак проти Бельгії" ("Piersac vs Belgium") ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.
У даному контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії ЄСПЛ" вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland"), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" ("Ferrantelli and Santangelo v. Italy"), від 7 серпня 1996 року, п. 58).
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De Cubber v. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland") та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" ("Castillo Algar v. Spain"), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).
Такі саме висновки містяться також в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява №33949/02).
В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 8 КАС є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.
Таким чином правову позицію щодо позовної заяви ДАБІ України було висловлено суддею Лиска І.Г. при винесенні ухвали від 19 червня 2017 року, а тому для забезпечення усунення сумнівів у позивача щодо неупередженості в розгляді адміністративної справи, заява про самовідвід судді Лиска І.Г. підлягає задоволенню.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність обставин, за яких суддя Лиска І.Г. не може брати участі в розгляді даної адміністративної справи, а тому, його заява про самовідвід підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 36, 39-41, 241-243, 248, 256, 294 КАС, суддя
Задовольнити заяву судді Лиска І.Г. про самовідвід.
Передати адміністративну справу №320/736/19 за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1 , 3-тя особа: ОСОБА_2 , про зобов'язання ОСОБА_1 знести за власний рахунок самочинно збудований об'єкт будівництва - "Комплекс багатоквартирних житлових будинків, а саме: Багатоквартирний житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями та вбудованим гаражем" за адресою: АДРЕСА_1 ; Багатоквартирний житловий будинок з вбудованими ненжитловими приміщеннями, за адресою: АДРЕСА_2 ", до канцелярії Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду згідно з частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Лиска І.Г.