Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 травня 2019 р. Справа№200/3534/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Стойка В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач до моменту виникнення спірних правовідносин отримував пенсію в статусі внутрішньо переміщеної особи. 04.05.2016 року позивач зареєструвався за адресою: АДРЕСА_1 (на контрольованій території) та звернувся до установи відповідача із заявою про продовження виплати пенсії. З вересня 2018 року позивач не отримує пенсійні виплати. Будь-якої інформації щодо прийняття рішення про припинення пенсії від відповідача не надходило. Вважає дії відповідача протиправними, що суперечать Конституції та Законам України та просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії та вимоги отримати довідку ВПО або відмову в її видачі;
визнати, що за сукупністю викладених фактів позивач не була ВПО протягом усього терміну отримання виплат від відповідача;
зобов'язати відповідача поновити пенсійні виплати позивачу та провести виплату заборгованості, яка утворилася з 01.09.2018 року на загальних підставах без застосування законодавства в сфері внутрішньо переміщених осіб негайно після проголошення судового рішення;
зобов'язати відповідача внести в облікові документи актуальну інформацію щодо персональних даних позивача, видалити інформацію, що позивач є ВПО та видати підтвердження про це, що передбачене частиною 3 ст. 21 Закону України «Про захист персональних даних».
Ухвалою суду від 12.03.2019 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до прийняття рішення по справі, прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії і відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено засідання по справі на 10.04.2019 року.
08.04.2019 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив, вмотивований тим, що позивач, в розумінні Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", є внутрішньо переміщеною особою не зважаючи на зміну місця реєстрації. На підставі зазначеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
11.04.2019 року позивач через канцелярію суду надав клопотання, в якому просив суд встановити, що в спірному періоді з 01.09.2018 року по поточний час позивач не був внутрішньо переміщеною особою і не зобов'язаний для отримання пенсійних виплат ставати на облік як внутрішньо-перемішена особа.
26.04.2019 року позивач через канцелярію суду надав відповідь на відгук в якому також просив суд встановити, що в спірному періоді з 01.09.2018 року по поточний час позивач не був внутрішньо переміщеною особою і не зобов'язаний для отримання пенсійних виплат ставати на облік як внутрішньо-перемішена особа.
Позивач до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи через канцелярію суду не надавав.
Відповідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи вкладене, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п.7 ч.1 ст.4 КАС України.
Відповідач, у відповідь на звернення позивача, листом від 03.10.2018 № 351/П-14-01-04 повідомив, що виплата пенсії була призупинена з 01.09.2018 року для ідентифікації особи.
Згідно довідки УПСЗН Мар'їнської РДА № 1973 від 25.10.2018 року, ОСОБА_1 не перебуває на обліку в УПСЗН Марїнської РДА і ніяких видів допомог не отримує згідно електронної бази на 25.10.2018 року.
Відповідно довідки Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, позивач не отримує пенсію з серпня 2018 року.
Листом Міністерства соціальної політики України від 03.12.2018 року № 23624/0/2-18/22 повідомлено, що станом на 03.12.2018 року інформація щодо позивача в ЄІБД ВПО відсутня.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Право на соціальний захист, а саме на отримання пенсії гарантовано Конституцією України та чинними нормативно-правовими актами України.
Згідно статті 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Стаття 4 Закону № 1058-ІV визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно ч. 1 ст. 49 Закону України № 1058-ІV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Посилання Управління на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", а також на Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 суд не приймає до уваги, з огляду на те, що вказані постанови не є законом, а є підзаконними нормативно-правовими актами, які мають нижчу юридичну силу, що значно звужує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем, а тому право позивача на отримання пенсії було безпідставно порушено.
Отже, зазначені відповідачем підстави не є належними для припинення пенсійних виплат в розумінні статті 49 Закону № 1058.
При таких обставинах суд, виходячи з пріоритетності норм, застосовує вимоги ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та не приймає до уваги доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України.
Відповідно до встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати пенсії, зобов'язання відповідача поновити пенсійні виплати та провести виплату заборгованості, яка утворилася з 01.09.2018 року.
Суд вважає за необхідне зазначити, що нормами статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Отже, відсутні підстави для допуску негайного виконання рішення, оскільки суд не зазначає конкретні суми, а зобов'язує відповідача вчинити дії з поновлення нарахування та виплати пенсії.
Щодо позовних вимог визнати, що за сукупністю викладених фактів не була ВПО протягом усього терміну отримання виплат від відповідача, суд зазначає, що така інформація вказана у тексті даного рішення. Поряд з цим суд вказує, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються в порядку цивільного судочинства. Відповідно, в даній частині позовних вимог слід відмовити.
Щодо зобов'язання відповідача внести в облікові документи актуальну інформацію щодо персональних даних позивача, видалити інформацію, що позивач є ВПО та видати підтвердження про це, що передбачене частиною 3 ст. 21 Закону України «Про захист персональних даних».
Як встановлено преамбулою Закону України «Про захист персональних даних», цей Закон регулює правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних. Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.
Згідно пункту 6 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних», суб'єкт персональних даних має право пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними; вносити застереження стосовно обмеження права на обробку своїх персональних даних під час надання згоди; відкликати згоду на обробку персональних даних.
Проте з матеріалів справи вбачається, що позивач не заявляв до відповідача вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних, а відповідач в свою чергу не відмовився вчиняти певні дії щодо виключення певної інформації. Відтак, зважаючи на відсутність спірних правовідносин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в даній частині позову.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вже було зазначено вище, судом при відкритті провадження у справі ухвалою від 12.03.2019 року було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Враховуючи висновки суду про часткове задоволення позовних вимог судовий збір підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача та з позивача по 384, 20грн.
Керуючись ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 241-246, 250-251, 255, 257-263, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85500, Донецька обл., смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, буд. 103) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2018 року.
Зобов'язати Великоновосілківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити пенсійні виплати ОСОБА_1 та провести виплату заборгованості, яка утворилася з 01.09.2018 року.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85500, Донецька обл., смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, буд. 103) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Стойка В.В.