Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 травня 2019 р. Справа№200/4810/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Рудь Т.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до Маріупольського об'єднаного Пенсійного фонду України Донецької області
про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського об'єднаного Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 31.10.2018 року він звернувся до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про перерахунок пенсії по заробітній платі, відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
26 листопада 2018 року на адресу позивача надійшло рішення про відмову в перерахунку пенсії по заробітку №15392/341/05 від 14.11.2018. Відмову у здійсненні перерахунку вмотивована тим, що на час звернення позивача Кабінетом Міністрів України не прийнято нормативно-правового акту про умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
Позивач вважає дії Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, що полягають у відмові в перерахунку пенсії у відповідності до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-УІІ від 14.10.2014р. протиправними.
Просив суд скасувати рішення про відмову в перерахунку пенсії по заробітку №15392/341/05 від 14.11.2018 та зобов'язати здійснити перерахунок пенсії по заробітній платі, відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідок прокуратури Донецької області від 31.10.2018 року №18-77-1071 та від 25.10.2018 року №18-77-1070 без обмеження максимального розміру і здійснити відповідні виплати, починаючи з 31.10.2018 року з урахуванням вже отриманих сум.
Ухвалою від 08 квітня 2019 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 07 травня 2019 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
06 травня 2019 року представник позивача надав через канцелярію суду відповідь на відзив.
07 травня 2019 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд, відмовити у задоволені позовних вимог.
Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 з 14.03.2007 року перебуває на обліку Маріупольського об'єднаного Пенсійного фонду України Донецької області як отримувач пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789 від 05.11.1991 року (що діяв на момент призначення пенсії).
Згідно трудової книжки позивача та довідки прокуратури Донецької області №18-ор-115 від 05.03.2007 року про розмір заробітної плати для обчислення пенсії, станом на день призначення пенсії, ОСОБА_1 обіймав посаду Маріупольського міжрайонного природоохоронного прокурора.
Згідно матеріалів пенсійної справи: 23.08.2007, 02.04.2008 та 23.08.2012 позивач звертався до управління із заявами про перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789.
У зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657, 31 жовтня 2018 року позивач звернувся до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про перерахунок пенсії по заробітній платі, відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру». До заяви про перерахунок пенсії додано довідки Прокуратури Донецької області від 25.10.2018 року №18-77-1070, №18-77-1071.
Рішенням Маріупольський об'єднаний УПФУ Донецької області від 14 листопада 2018 року за №15392/341/05 відмовив позивачу в перерахунку пенсії по заробітку. Зі змісту рішення, вбачається, що перерахунок не проведено, з огляду на те, що на теперішній час порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено.
Позивач не погодившись з прийнятим рішення, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зі скаргою, яка рішенням №6175-Т-01 від 21.12.2018 залишена без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивачем була направлена скарга до Пенсійного фонду України, у відповідь на яку позивач отримав лист від 21.02.2018 за №1805/Т-11, згідно якого було зазначено що підстави для проведення перерахунку пенсії на підставі довідок про заробітну плату №18-77-1071 від 31.10.2018р. та №18-77-1070 від 25.10.2018 за період роботи в прокуратурі Донецької області - відсутні.
Позивач не погоджується з діями Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, щодо відмови в перерахунку пенсії у відповідності до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14.10.2014, тому звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались в даному випадку між сторонами, суд виходить з наступного.
Позивач отримує пенсію, яка призначена на підставі Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789 з змінами та доповненнями.
Станом на дату призначення позивачу пенсії 14.03.2007 року, питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури було врегульоване положеннями статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, частина перша якої (в редакції станом на 01.01.2007 року, чинній на час призначення пенсії) встановлювала, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам визначались, на той час, частиною 12 статті 50-1 Закону (в редакції від 01.01.2007 року), відповідно до якої обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII (пункт 5 Прикінцевих положень) визначено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до окремих Законів України, у томі числі за Законом України «Про прокуратуру».
15.07.2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII, згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень якого попередній Закон України «Про прокуратуру» із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1.
Отже, на теперішній час, ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991, №1789 не діє за винятком частини третьої, четвертої, шостої та одинадцятої. Жодна з наведених частин ст. 50-1 № 1789, які діють після набрання чинності 16.07.2015 р. Законом України «Про прокуратуру» №1697, не регулює питання проведення перерахунку пенсії прокурорам.
З 01.01.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774, яким був встановлений особливий порядок виплати пенсій для пенсіонерів, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та працюють на відповідних посадах в органах прокуратури.
З 11.10.2017 вступив в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148, яким внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 (далі - Закон №1058). Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що норми ст.86 Закону України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення діють до дня внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657, якою внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» було підвищено розміри окладів та надбавок працюючим працівникам прокуратури з 09.08.2017. Однак, положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, постанова Кабінету Міністрів України не містила.
Оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання позивача на порушення положень Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, оскільки Закон №76-VІП, яким, зокрема, статтю 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у новій редакції, та стаття 86 Закону № 1697-VІІ, не визнані неконституційними і підлягали виконанню відповідними суб'єктами.
Посилання на те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосовуватися також є безпідставним, оскільки відсутність правового врегулювання не може свідчити про звуження існуючих прав позивача саме з боку органів Пенсійного фонду.
Право на перерахунок пенсії може бути реалізовано на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Кабінетом Міністрів України будь-яких умов для перерахунку не визначено, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку, а тому відмовляючи в перерахунку пенсії позивача, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також не погоджується із посиланнями позивача на те, що відповідно до статті 58 Конституції України права на перерахунок пенсії не можуть бути позбавлені особи, які вже вийшли на пенсію, оскільки право на перерахунок пенсії у відповідної особи виникає станом на час виникнення обставин, з якими особа пов'язує право на такий перерахунок, а не з часу її виходу на пенсію.
При цьому відмова відповідача стосується лише перерахунку пенсії позивачу і не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку він отримував до цього. Так само як і не було факту скасування чи звуження обсягу досягнутих прав за критеріями, зазначеними у рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5- рп/2005. Відмова відповідача перерахувати пенсію не ставить під сумнів саму сутність змісту права на соціальний захист, оскільки наслідком відмови у перерахунку пенсії не було зменшення розміру отримуваної позивачем пенсії.
Аналогічна правова позиція узгоджується висловлена у постановою Верховного Суду у від 22 серпня 2018 року по справі №754/15912/16-а, постановою Верховного суду від 22 серпня 2018 року справа №691/482/16-а, Постановою Верховного суду 15 серпня 2018 року справа №144/1470/16-а.
Позивач обґрунтовуючи свою позицію стверджує, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» в редакції закону від 14.10.2014, яка передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Однак, дана позиція, на переконання суду, є хибною, оскільки, згідно Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу.
Даний висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.05.2018 по справі №592/11201/16-а.
Приймаючи до уваги, вказане, вимога позивач про зобов'язання здійснити перерахунок призначеної раніше пенсії саме на підставі норм ст. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» в редакції закону від 14.10.2014, яка не діяла, на час звернення з заявою про перерахунок, є безпідставною та не узгоджуються з нормами чинного законодавства.
В обґрунтування своєї позиції позивач також посилається на те, що відсутність конкретного механізму реалізації закону не може бути підставою для відмови в його виконанні та свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
Разом з тим, як вже було зазначено, на час призначення пенсії, та на час звернення з заявою про перерахунок пенсії, на законодавчому рівні такого порядку та підстав перерахунку, який мав би бути дотриманий відповідачем, встановлено не було.
Позивач стверджує, що Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VІІІ, яким внесені зміни до ч.20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» є неконституційним в цілому, однак, такі твердження є безпідставними, оскільки положення даного закону та насамперед в цій частині не були визнані неконституційними Конституційним Судом України.
При цьому, варто відмітити, що відповідно до п. 13 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» саме на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.
На час звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України нормативно-правовий акт, яким визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, прийнято не було.
Суд визнає, що тривале невиконання Кабінетом Міністрів України вимог п. 13 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» призвела до ситуації, за якої пенсіонери з числа прокурорів не мають можливості реалізувати своє право на перерахунок пенсії, передбачене ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
Поряд з цим, Пенсійний фонд України, як орган державної влади, в силу вимог ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, відсутність визначених Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій, призвела до того, що Пенсійний фонд України та його органи не має правових підстав та законного способу дій для реалізації своїх повноважень, що виключає можливість перерахунку зазначених пенсій.
Бездіяльність Кабінету Міністрів України, який протягом тривалого часу не визначає умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено у ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», не може вважатися доказом протиправності дій чи бездіяльності саме органу Пенсійного фонду України і покладати саме на нього обов'язки, не передбачені законодавством. При цьому, причини бездіяльності Кабінету Міністрів України та їх оцінка не є предметом спору у даній справі.
Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у своєму рішенні від 14.02.2018 по справі №635/903/17.
Позивач, з посиланням на практику Європейського суду з прав людини, ст. 22 Конституції України, та рішення Конституційного Суду України зазанчив, що гарантовані йому права, в порушенням Конституції України були фактично звужені, що позбавило його права мирно володіти своїм майном.
В даному випадку слід зазначити, що відповідно до статті 22 Загальної Декларації прав людини, кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримання її гідності, вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
Відповідно до ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При цьому, суд відмічає, що Європейський суд з прав людини вже неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах «Аррас та інші проти Італії», «Сухобоков проти Росії»).
У рішенні Європейського суду з прав людини за заявою Великоди проти України №43331/12 від 03 червня 2014 року щодо частин скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19 січня 2010 року щодо нарахування та виплати заявниці пенсії у розмірі, встановленим статями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» після внесення у 2011 році змін до законодавства, Європейський суд з прав людини констатував, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 01 листопада 2011 року, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19 січня 2010 року, і таким чином для скарги немає підстав.
На залежність розмірів соціальних виплат від економічних чинників вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».
У цьому Рішенні вказано, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004 року (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення).
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову не здійснюється.
Керуючись Конституцією України, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення про відмову в перерахунку пенсії по заробітку №15392/341/05 від 14.11.2018 та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії по заробітній платі, відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідок прокуратури Донецької області від 31.10.2018 року №18-77-1071 та від 25.10.2018 року №18-77-1070 без обмеження максимального розміру і здійснити відповідні виплати, починаючи з 31.10.2018 року з урахуванням вже отриманих сум - відмовити у повному обсязі.
Повний текст рішення складено та підписано 13 березня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Кониченко О.М.